Справа № 308/9587/20
1-кп/308/919/20
20 квітня 2021 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 , за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070170000560 від 13 травня 2020 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, Закарпатської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 307 КК України, -
У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження № 1-кп/308/919/20 (справа № 308/9587/20), відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020070170000560 від 13.05.2020 року, відносно ОСОБА_5 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.307, ч. 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закаропатської області від 09.03.2021 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 строком до 07 травня 2021 року включно.
Захисником ОСОБА_4 подано до суду клопотання про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 з тримання під вартою на домашній арешт. Разом з цим, просив зменшити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 , покладених на нього обов'язків. Мотивуючи своє клопотання захисник вказує на те, що на даний момент відсутні ризики, передбачені п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Будь-яких підстав вважати, що обвинувачений буде переховуватися від суду немає, він має постійне місце проживання, є молодою особою та не має наміру незаконно впливати на інших учасників даного кримінального провадження, а перебування під цілодобовим домашнім арештом виключає всі можливості це вчиняти.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 підтримав подане ним клопотання та просив його задовольнити з підстав наведених у клопотанні. Окрім цього, просив зменшити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 , покладених на нього обов'язків, до 20 розмірів прожиткового мінімуму.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання захисника обвинуваченого, обґрунтовуючи свої доводи тим, що стороною захисту не доведено, що відпали заявлені прокурором ризики.
Заслухавши думку прокурора, позицію обвинувачениого та його захисника, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваного, обвинуваченого покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів пов'язане із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Підставами застосування запобіжних заходів є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1-5 ч.1 ст.177 КПК України.
Підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, згідно з ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.09.2020 року були встановлені судом ризики переховування обвинуваченого від суду, ризик впливу на свідків, ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд погоджується з доводами сторони захисту, що на даний момент судового розгляду відсутній ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки всі заявлені сторонами свідки вже допитані в ході судового розгляду.
Однак, ОСОБА_5 продовжує обґрунтовано обвинувачуватися у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1,2 ст. 307 КК України, за вчинення яких передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна, і відповідно до положень ст. 12 КК України, дані злочини є тяжкими, а отже таке обвинувачення може спонукати його до уникнення відповідальності, в тому числі шляхом неявки в судові засідання, а відтак суд констатує про обґрунтованість наявності ризику переховування обвинуваченого від суду. Про необхідність врахування судами суворості покарання при оцінці переховування від суду чи скоєння іншого злочину свідчить і позиція Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 р. у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці такого ризику.
Окрім цього, суд враховує, що ОСОБА_5 не працюючий, та обґрунтовано обвинувачується у незаконному збуті психотропних речовин, вчиненому повторно, а отже враховуючи те, що обвинувачений може бути обізнаний в способах вчинення, приховування аналогічних злочинів, каналах походження психотропних та наркотичних речовин, осіб, які здійснюють їх зберігання чи збут, а тому суд констатує про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що на даний момент продовжують існувати ризики передбачені п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Водночас, суд вважає, що сторона захисту у відповідному клопотанні про зміну запобіжного заходу не спростувала зазначені ризики та обставини, якими суд обумовив неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого, при обранні запобіжного заходу та продовженні строку його дії. Доводи сторони захисту зводяться тільки до непідтверджених фактичними даними характеристиками особи обвинуваченого, його сім'ї, наявності утриманців та житла, які є тільки окремими елементами, які враховує суд при вирішенні питання щодо зміни запобіжного заходу.
Крім того, судом врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, зокрема в сфері протидії злочинам, пов'язаним з незаконним обігом наркотичних та психотропних речовин, які являють собою надзвичайну небезпеку для суспільства.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою виправдовують застосування щодо нього такого запобіжного заходу, і що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на них процесуальних обов'язків.
За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу слід відмовити.
Разом з цим, вирішуючи питання щодо зменшення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 , покладених на нього обов'язків, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому суд не знаходить підстав для зменшення розміру застави, визначеного в ухвалі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.09.2020 року, з огляду на те, що стороною захисту не наведено будь-яких доказів того, що оцінені судом обставини кримінального правопорушення, майновий чи сімейний стан обвинуваченого, інші дані про його особу та ризики суттєво змінилися, та стали такими, що здатні переконати суд, що менший розмір застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у обвинуваченого бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Керуючись ст. ст.176-178,331,369-372 КПК України, суд,
У задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Дата та час оголошення повного тексту ухвали 23 квітня 2021 року 10 год. 00 хв.
Суддя ОСОБА_1