Справа № 504/4108/19
Провадження № 2/504/652/21
"09" квітня 2021 р. смт. Доброслав Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Добров П.В.,
при секретарі - Данько Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в с.м.т Доброслав позовну заяву Акціонерного товариства «Альфа - Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Державного реєстратора Манюти Сергія Васильовича комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» про визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації,-
В провадженні Комінтернівського районного суду Одеської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою Акціонерного товариства «Альфа - Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Державного реєстратора Манюти Сергія Васильовича комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» про визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації.
В наданому до суду клопотанні представник позивача адвокат Сухорукова Мар'яна Ярославівна просить витребувати з Управління державної реєстрації Одеської міської ради реєстраційну справу по реєстрації Договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 03.10.2019 року строком на 15 років, а саме земельної ділянки кадастровий номер 5122786400:01:001:0324 загальною площею 0,09 га, цільове призначення: для індивідуального дачного будівництва, що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, Фонтанська сільська рада, «Золоті ключі» дачно - будівельний кооператив, вулиця Горіхова, земельна ділянка, 12 для огляду в судовому засіданні.
Розглянувши дане клопотання, суд зазначає наступне.
Клопотання позивача вмотивоване тим, що позивач не має можливості надати оригінал Договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 19.04.2006 року, оскільки даний документ знаходиться по одному екземпляру у відповідачів та у реєстраційному органі.
Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частиною 1 статті 84 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Окрім того, відповідно до положень пункту 4 частини 2 статті 84 Цивільного процесуального кодексу України, у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Також суд звертає увагу, що правила, які встановлені у статті 83 ЦПК України щодо своєчасності подання доказів кореспондуються з принципом диспозитивності, у силу якого суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 13 ЦПК України).
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 р. N 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції»суд витребує докази у разі виникнення у учасників судового процесу труднощів в поданні додаткових доказів.
Позивач у клопотанні про витребування реєстраційної справи не обґрунтував, які саме докази містяться в матеріалах реєстраційної справи, та в порушення зазначеної вище норми чинного законодавства, представником позивача не вказано на неможливість отримання заявлених до витребування доказів, не надано жодного підтвердження щодо вжиття заходів отримання заявлених до витребування доказів самостійно.
За викладених обставин, приймаючи до уваги той факт, що стороною позивача не надано суду доказів щодо неможливості самостійного отримання та надання заявлених до витребування доказів та суд вважає, що позивач безпідставно не вжив заходів для отримання зазначених ним доказів , суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.
Керуючись ст.ст. 76, 83, 84, 197, 259, 260, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Сухорукової Мар'яни Ярославівни про витребування доказів - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя П.В. Добров