Справа № 947/193/21
Провадження № 2/947/1323/21
15.04.2021 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Васильків Олени Василівни,
секретаря судового засідання - Белінської Ганни Сергіївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою Державної іпотечної установи (код 33304730, адреса: 01133, м.Київ, бул. Лесі Українки, 34 ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
І. ПРОЦЕДУРА
04.01.2021 року представник позивача Державної іпотечної установи звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за Кредитним договором, яка станом на 16.12.2020 року складає 436001,31 грн. Стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати у розмірі 6540,02 грн.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 15.01.2021 року провадження по справі відкрито.
08.02.2021 року в інтересах відповідача ОСОБА_2 адвокат Гудима І.Б. подав до суду відзив на позовну заяву.
08.02.2021 року в інтересах відповідача ОСОБА_1 адвокат Гудима І.Б. подав до суду відзив на позовну заяву.
08.02.2021 року в інтересах відповідача ОСОБА_1 адвокат Гудима І.Б. подав заяву про застосування строків позовної давності.
14.04.2021 року від Державної іпотечної установи до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника, в якій вказано, що Державна іпотечна установа повністю підтримує позовні вимоги та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
15.04.2021 року адвокат Гудима І.Б. подав до суду заяву, в якій просить розглянути справу без участі відповідачів та їх представника.
ІІ. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В позовних вимогах позивач посилається на те, що 11.07.2005 року між ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № к-1490, за яким банк надав позичальнику кредит в сумі 27000,00 доларів США за ставкою 11% річних. В якості забезпечення виконання зобов'язань позичальником ОСОБА_1 є застава нерухомості та додатковим забезпеченням зобов'язань за кредитним договором є порука відповідача ОСОБА_2 Державна іпотечна установа з 17.09.2015 року набула усі права вимоги за вказаним кредитним договором на підставі Договору відступлення права вимоги №17/4-В від 11.02.2015 року та постанови НБУ №612 від 17.09.2015 року про віднесення ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних. Через неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 16.12.2020 року складає 436001,31 грн., в зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_1 посилається на те, що до позовної заяви позивачем не надано довідки про заборгованість позичальника перед первісним кредитором згідно з умовами кредитного договору №к-1490 на момент відступлення прав вимоги. Відомостей про те, право вимоги на яку саме суму за договором про іпотечний кредит, укладений з ОСОБА_1 отримала Державна іпотечна установа, не надано. Також не надано реєстру боржників, який повинен був надати Банк до договору відступлення. При цьому представник відповідача також вказує на те, що розрахунок заборгованості наведений без посилань на первісний документ, також є безпідставним і розрахунок нарахованих за користування кредитом процентів.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_2 посилається на те, що стягнення кредитної заборгованості з поручителя ОСОБА_2 і в солідарному порядку з боржника ОСОБА_1 має відбуватись в межах шестимісячного терміну з моменту настання строку погашення чергового платежу відповідної частини основного зобов'язання, тобто з липня 2020 року. Враховуючи, що останній платіж мав бути здійснений у липні 2020 року у зв'язку з закінченням строку дії договору, а також період шість місяців до пред'явлення позову, тому в солідарному порядку підлягає стягненню заборгованість лише за останній (липень 2020 року) ануїтетний платіж у розмірі 307 доларів США та має розраховуватись в гривневому еквіваленті, виходячи з курсу з даних позивача щодо розміру планового платежу - 8280,22 грн. та, знаючи розмір чергового ануїтетного платежу - 307 доларів США, загальна заборгованість складає - 8279,79 грн.
В заяві про застосування строків позовної давності адвокат Гудима І.Б. посилається на те, що за договором кредиту строк виконання основного зобов'язання сторонами визначено до 11.07.2020 року, останній платіж за кредитним договором позичальником ОСОБА_1 здійснено у травні 2015 року. Таким чином, звернувшись в суд з даним позовом тільки 04.01.2021 року, позивач пропустив встановлений законом трирічний строк позовної давності щодо вимог про стягнення основної заборгованості за період до 10.01.2018 року, відтак суд має відмовити в задоволенні цих вимог. Представник відповідача зазначає, що якщо суд відхилить доводи, викладені у відзиві, які спростовують позовні вимоги, то обґрунтованим є стягнення основної заборгованості, починаючи з 10.01.2018 року по 11.07.2020 року на загальну суму в розмірі 256673,49 грн.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11.07.2005 року між ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № к-1490, відповідно до якого Банк надає Позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності Кредитні ресурси в сумі 27000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 11 процентів річних /а.с.9-14/.
11.07.2005 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений Договір поруки №п-01/20572, відповідно до умов якого поручитель ОСОБА_2 зобов'язується перед кредитором ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником ОСОБА_1 зобов'язань за Кредитним договором № к-1490 від 11.07.2005 року /а.с.16-18/.
18.07.2005 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 уклали Договір Іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською О.В., за яким ОСОБА_1 передала в іпотеку ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 , яка складається з двох житлових кімнат, житловою площею 28,2 кв.м., загальною площею 50,0 кв.м. /а.с.20-23/.
01.09.2013 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 уклали Додаткову угоду №1 до Кредитного договору № к-1490 від 01.09.2013 року /а.с.15/.
11.02.2015 року Державна іпотечна установа та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» уклали Договір відступлення права вимоги №17/4-В /а.с.24-28/.
Відповідно до п. 1.1. вказаного договору Сторони уклали цей Договір з метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права відповідно Договору застави майнових прав №17/4-3 від 11.02.2015 року, що укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань Первісного кредитора (позичальника) за Кредитним договором №17/4 від 11.02.2015 року.
Пунктом 1.2. визначено, що Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває всі права вимоги за договорами (кредитним, іпотеки, поруки тощо), вказаними у додатках до цього Договору. З додатку вбачається, що одним з кредитних договорів, за яким було передано право вимоги Державній іпотечній установі є Кредитний договір № к 1490 від 11.07.2005 року, укладений з ОСОБА_1 /а.с.29/.
Судом досліджено Розрахунок заборгованості за Кредитним договором № к-1490 від 11.07.2015 року (позичальниця - ОСОБА_1 ) від 16.12.2020 №5489/32/28, відповідно до якого заборгованість набута Державною іпотечною установою за Кредитним договором №к-1490 від 11.07.2005 року ОСОБА_1 станом на 30.04.2020 року складає 409339,82 грн. по сумі основного боргу. Крім того, прострочені відсотки за період з 01.05.2020 року по 16.01.2020 року, нараховані за користування кредитом, складають 26661,49 грн. Станом на 16.12.2020 року загальна заборгованість за Кредитним договором № к-1490 від 11.07.2005 року становить сума 436001,31 грн. /а.с.8/.
IV. ПРАВОВІ НОРМИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а в відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 527, 530 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
V. ОЦІНКА ДОВОДІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
В ході судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 11.07.2005 року звернулась до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та отримала кредит в сумі 27000,00 доларів США. В подальшому для забезпечення виконання зобов'язань були укладені Договір іпотеки та Договір поруки з відповідачем ОСОБА_2 в якості поручителя.
На підтвердження права вимоги за Кредитним договором № к-1490 від 11.07.2005 року стороною позивача суду надано Договір про відступлення права вимоги з додатком, в якому зазначено перелік кредитних договорів, за якими переходить право вимоги до Державної іпотечної установи. Вказаний перелік зокрема містить і кредитний договір № к-1490 від 11.07.2005 року, укладений з ОСОБА_1 .
За таких обставин суд приходить до висновку про наявність права вимоги Державної іпотечної установи про стягнення кредитної заборгованості, проте окрім розрахунку від 16.12.2020 №5489/32/28, складеного Державною іпотечною установою, на підтвердження розміру заборгованості суду належних та допустимих доказів в сенсі ст. ст. 77, 78 ЦПК України не надано.
Суд зазначає, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує наявність заборгованості за кредитним договором. При цьому суд приймає доводи сторони відповідача ОСОБА_1 щодо того, що до позовної заяви позивачем не надано довідки про заборгованість позичальника перед первісним кредитором згідно з умовами кредитного договору №к-1490 на момент відступлення прав вимоги. Відомостей про те, що право вимоги до відповідачів на яку саме суму за договором про іпотечний кредит, укладений з ОСОБА_1 отримала Державна іпотечна установа, суду не надано.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про недоведеність вимог позивача щодо стягнення заборгованості в зазначеному в позові розмірі, в зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, так як не обґрунтовані та не доведені.
VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 16, 550, 610-612, 625, 629, 1054 ЦК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог Державної іпотечної установи (код 33304730, адреса: 01133, м.Київ, бул. Лесі Українки, 34 ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги можуть бути подані через Київський районний суд м. Одеси.
Повний текст рішення суду складено 23.04.2021 року.
Суддя Васильків О.В.