Справа № 520/5345/18
Провадження № 6/947/93/21
13.04.2021
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого - судді Луняченка В.О. ,
За участю:
Представника приватного виконавця - адвоката Гросу В.Є.
Представника боржника - адвоката Деменчук Д.А.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 ,-
Приватний виконавець Парфьонов Георгій Володимирович звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 до повного виконання виконавчого листа № 520/5345/18 виданого 14 серпня 2019 року Київським районним судом міста Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 5 753 000,00 грн. та виконавчого листа № 520/5345/18 виданого 14 серпня 2019 року Київським районним судом міста Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 8800,00 гри., та сплати за витребування доказів у розмірі 352,40 грн., а всього 9252,40 грн.
Заява обґрунтована тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця знаходиться зведене виконавче провадження АСВП № 59869930 з примусового виконання виконавчого листа № 520/5345/18 виданого 14 серпня 2019 року Київським районним судом міста Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 5 753 000,00 грн. та виконавчого листа № 520/5345/18 виданого 14 серпня 2019 року Київським районним судом міста Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 8800,00 гри., та сплати за витребування доказів у розмірі 352,40 грн., а всього 9252,40 грн. В ході примусового виконання коштів, рухомого майна, належного боржникові на праві власності, на яке можливо звернути стягнення для задоволення вимог стягувача виявлено не було. Встановлено, що ОСОБА_1 офіційно не працевлаштована, доходів, в тому числі за цивільно-правовими договорами не отримує. В добровільному порядку вимоги виконавчих документів не виконані та боржником не вжито жодних заходів щодо реального виконання виконавчих листів. Не зважаючи на те, що боржник належним чином повідомлена про відкриття виконавчого провадження, вона вчиняє дії що ускладнюють виконання рішення: не подає декларації про доходи, про наявність у приватної або спільної власності майна, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, не надає пояснення за фактами невиконання рішення або законних вимог виконавця. Що на думку приватного виконавця свідчить про ухилення від виконання судового рішення та перешкоди у діяльності виконавця по примусовому виконання виконавчих документів.
У судовому засіданні представник приватного виконавця підтримав подання у повному обсязі.
Представник заінтересованої особи ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення подання , вважаючи його необґрунтованим та недоведеним .
Як встановлено під час розгляду заяви рішенням Київського райсуду м. Одеси від 02.11.2018 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 5 753 000 ( п'ять мільйонів сімсот п'ятдесят три тисячі ) гривень 00 копійок; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 8800 грн., та сплати за витребування доказів у розмірі 352,40 грн., а всього 9252 ( дев'ять тисяч двісті п'ятдесят дві) гривні 40 гривень.
Постановою Одеського апеляційного суду від 20.06.2019 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 02.11.2018 року змінено в частині мотивування, в іншій частині залишено без змін. Рішення суду набрало законної сили.
На примусове виконання даного судового рішення Київський районний суд м. Одеси 14.08.2019 року видав виконавчий лист, який на теперішній час знаходиться на примусовому виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. Станом на теперішній час, рішення суду боржником не виконано.
Ухвалою суду від 28.10.2018 року було задоволене подання приватного виконавця та звернуто стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме: Ѕ частку домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 16.12.2020 року задоволено клопотання приватного виконавця про надання дозволу на реалізацію (продаж) на прилюдних (електронних) торгах нерухомого майна боржника, у межах процедури виконавчого провадження ВП № 59869930 у складі зведеного виконавчого провадження АСВП №5987026 , а саме: 1/2 частки житлового будинку літ. «А», загальною площею 282,0 кв.м, розташованого на земельній ділянці площею 0,050 га по АДРЕСА_1 , право власності на яке визнано за ОСОБА_1 на підставі рішення апеляційного суду Одеської області від 27 квітня 2011 року у справі №22ц-2235/11 та право на користування якої має неповнолітня особа - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК ).
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).
Статтею 18 Закону України « Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Згідно ст. 441 ЦПК тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
При розгляді питання щодо забезпечення виконання рішення суду у вигляді тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України суд враховує наступне.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачається, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Як відзначив Європейський суд з прав людини, з огляду на "визначне місце", яке посідає право на справедливий судовий розгляд у демократичних суспільствах, його обмежене тлумачення не відповідатиме об'єктові та цілям статті 6. Щодо сфери дії статті, то вона не обмежується лише судовими слуханнями, адже відповідно до Конвенції, весь процес взагалі повинен відповідати критеріям справедливості.
Стаття 6 розповсюджує свою дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід'ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції. ("Іммобільяре Саффі" проти Італії" , 22774/93, 28.07.1999, § 63; рішення Горнсбі проти Греції від 19.03.1997, § 40.)
При розгляді даного питання суд приймає рішення виходячи із балансу інтересів кредитора на справедливий суд у розумінні належного виконання рішення суду та втручання у особисте життя боржника шляхом тимчасової заборони права виїзду за межі України.
Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошує: «1. Кожен має право на повагу до його приватного i сiмейного життя, до житла і до таємницi кореспонденції. 2. Органи державної влади не можуть втручатися у здiйснення цього права iнакше ніж згiдно із законом, і коли це необхiдно в демократичному суспiльствi в iнтересах нацiональної i громадської безпеки або економiчного добробуту країни, з метою запобiгання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралi або з метою захисту прав i свобод iнших осіб».
Таким чином можливість втручання у приватне життя можливо лише при наявності відповідних складових: таке втручання засноване на законі, має мету у вигляді , зокрема, захисту прав інших осіб та є необхідним у демократичному суспільстві.
У даному випадку законними підставами обмеження боржника у праві виїзду за межі України визначено обов'язковість встановлення факту ухилення боржника від виконання рішення суду , тобто наявна можливість та свідоме невиконання зобов'язань по виконанню рішення суду.
Як вбачається із подання та пояснень у судовому засіданні фактом ухилення приватний виконавець просить визнати сам факт невиконання рішення суду, що є лише однією із складових необхідних для застосування даного обмеження
Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку що у даному випадку не доведено факту ухилення боржника від виконання рішення суду: доведеність перетину кордону для відпочинку, що може свідчить про наявність у боржника матеріальної можливості виконувати рішення суду або встановлення способу життя боржника який свідчить про наявність прихованого доходу, що в свою чергу не може вважатись втручанням у приватне життя яке основане на законі, а тому у відповідному поданні слід відмовити.
Керуючись ст. 353,354, 441 ЦПК України, ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України», суд ,-
Відмовити у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 до повного виконання виконавчого листа № 520/5345/18 виданого 14 серпня 2019 року Київським районним судом міста Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 5 753 000,00 грн. та виконавчого листа № 520/5345/18 виданого 14 серпня 2019 року Київським районним судом міста Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 8800,00 гри., та сплати за витребування доказів у розмірі 352,40 грн., а всього 9252,40 грн.
Повний текст ухвали буде виготовлено протягом п'яти днів після проголошення вступної та резолютивної частині ухвали.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту.
Повна ухвала виготовлена судом 16.04.2021 року.
Суддя Луняченко В. О.