Комінтернівський районний суд м.Харкова
Провадження № 3/641/794/2021Справа №: 641/1148/21
26 квітня 2021 року
Суддя Комінтернівського районного суду м. Харкова Боговський Д.Є., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого в ТОВ «ДАНІКА», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 124 КУпАП,-
12 лютого 2021 року об 19:30, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «МАЗ» державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHWARZMUELLER» державний номер НОМЕР_2 , рухаючись по пр. Гагаріна районі будинку № 41/2 м. Харкові, не врахував дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого допустив наїзд на металеву, декоративну, огорожу, яка проходить вздовж проїзної частини, чим спричинив пошкодження транспортного засобу та майна, а саме металевої огорожі, заподіяв матеріальні збитки. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.3, п. 12.1, п. 13.1 Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_1 у судові засідання, які призначені на 31.03.2021, 06.04.2021, 21.04.2021, 26.04.2021 не з'явився, надавав заяви про перенесення слухання справи, у зв'язку з тим, що перебуває у відрядженні.
Заяву про перенесення судового засідання від 26.04.2021, ОСОБА_1 особисто здав до канцелярії суду, однак з заяви та наказу про відрядження вбачається, що його відрядження починається з 26.04.2021.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України" Європейський суд прийшов до висновку про те, що права скаржників на справедливий розгляд справи не були порушені у зв'язку з тим, що вони не проявляли належної зацікавленості у результатах розгляду їх справи протягом тривалого строку, не звертаючись до суду за інформацією щодо стану розгляду їх скарги, незважаючи на те, що суд не повідомив їх про винесене рішення, що й унеможливило їх звернення зі скаргою у встановлені законом строки. Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків.
Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Вказані обставини свідчать про спробу ухилення правопорушника ОСОБА_1 від розгляду справи по адміністративне правопорушення відносно нього з метою уникнення належної адміністративної відповідальності.
Аналіз викладених вище обставин та те, що ОСОБА_1 , працюючи в ТОВ «Даніка» та будучи керівником підприємства та єдиним його працівником, на час, коли призначені судові засідання з розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, постійно перебуває у відрядженні, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що виразилися у зловживанні правом, та свідчить про умисне уникнення від явки до суду та затягування судового розгляду даної справи з метою уникнення відповідальності.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи вказані рішення ЄСПЛ та вимоги ст. 268 КУпАП, з метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених ст. 277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд визнає причини неявки ОСОБА_1 у судові засідання неповажними та вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності, що відповідає приписам ст. 245 КУпАП.
Згідно ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративної відповідальності, чи є обставини зм'якшуючі або обтяжуючі відповідальність, чи заподіяна матеріальна шкода, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного рішення справи.
Судом встановлено, що 12.02.2021 сталося ДТП за участю водія автомобіля «МАЗ» державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHWARZMUELLER» державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 .
На водія автомобіля «МАЗ» державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHWARZMUELLER» державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 був складений протокол серії ДПР18 № 516959 від 12.02.2021 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП за порушення п. 2.3, п. 12.1, п. 13.1 Правил дорожнього руху України.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні вказаного правопорушення підтверджується матеріалами справи: даними з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 516959 від 12.02.2021, даними схеми місця ДТП від 12.02.2021.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. 1,2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.
Виходячи з вказаних доказів, суд вважає, що вина ОСОБА_1 вищевказаними матеріалами адміністративної справи повністю підтверджується і своїми діями останній скоїв правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП, як порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу та іншого майна.
Обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відсутні.
Накладаючи адміністративне стягнення, суд бере до уваги характер скоєного правопорушення, дані про особу, що притягається до адміністративної відповідальності та вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Керуючись ст.ст. 256, 268, 276, 277, 280, 283, 284, 124 КУпАП, -
ОСОБА_1 притягнути до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 454, 00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири грн. 00 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду в десятиденний строк з дня її оголошення.
Суддя - Д. Є. Боговський