Справа№ 953/454/21
н/п 3/953/769/21
"16" квітня 2021 р. Київський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Лисиченко С.М., розглянувши матеріал про адміністративне правопорушення, який надійшов з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше протягом року до адміністративної відповідальності не притягувався,
за ч. 1 ст.130 КУпАП ,-
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 121646 від 30.12.2020 ОСОБА_1 , 30.12.2020 о 19-40 годині в м. Харкові по вул. Моісеївська, буд.34, керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», р.н. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення мови. Від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер» та в закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОНД відмовився в присутності двох свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Дії ОСОБА_1 особою, уповноваженою на складання адміністративного протоколу, кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, відповідно до встановленого порядку.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м. Харкова від 13.01.2021 визначено головуючого суддю: Лисиченко С.М.
Відповідно до ст. 3 Конституції України утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Наведені норми корелюють з положеннями, які з метою захисту прав людини визначені в міжнародно-правових документах (п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка була ратифікована Україною 17.07.1997 року) і вказують на зобов'язання держав-учасниць забезпечити у національному законодавстві кожному «право на справедливий судовий розгляд».
Відповідно до ст. 9 Конституції України, Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського Суду з прав людини (далі- ЄСПЛ) як джерело право.
Необхідною умовою реалізації права на захист є забезпечення основних його гарантій на усіх стадіях судочинства, оскільки випадки, коли особі, яка притягується до адміністративної відповідальності під час розгляду справи не було призначено захисника за умови його обов'язкової участі, або розгляд справи здійснювався за його відсутністю ставлять під сумнів питання належності та допустимості доказів, на яких ґрунтується рішення суду про притягнення такої особи до адміністративної відповідальності, та є порушенням «права на справедливий судовий розгляд» (п. 63 рішення ЄСПЛ від 09 червня 2011 року у справі «Лучанінова проти України», п. 52 рішення ЄСПЛ від 27 листопада 2008 року у справі «Сальдуз проти Туреччини» та пункти 90-91 рішення ЄСПЛ від 12 червня 2008 року у справі «Яременко проти України», п. 262 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»)
Стаття 59 Конституції України проголошує право кожного на правову допомогу та вільний вибір захисника своїх прав. Забезпечення особі, яка притягується до адміністративної відповідальності права на захист згідно зі ст. 129 Конституції України є основною засадою судочинства.
Забезпечення права на захист під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, як основної засади судочинства, закріплено також положенням ст. 268 КУпоАП.
Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 року, зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19.12.2008 року № 18 ( далі- Постанова № 14 від 23.12.2005 року), звернув увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення.
З метою реалізації права на захист, а також права на справедливий судовий розгляд, за клопотанням захисника - адвоката Гірко П.А, а також у зв'язку з неявкою ОСОБА_1 , явка якого була визнана судом обов'язковою для дачі особистих пояснень у справі, неявкою свідків, розгляд справи неодноразово відкладався.
Крім того, розгляд справи відкладався у зв'язку з перебування головуючого судді на лікарняному.
15.04.2021 захисник особи, яка притягуються до адміністративної відповідальності - адвокат Гірко П.А. подав до суду клопотання про закриття провадження справи у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
ОСОБА_1 та його захисник, у судове засідання, призначене на 16.04.2021 з'явилися, прохали суд закрити провадження у справі у зв'язку зі сплавом строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому правопорушенні не визнав, посилаючись на те, що він не був водієм транспортного засобу, а лише стояв біля машини, у зв'язку з чим у нього не виник обов'язок виконувати вимоги працівника поліції щодо проходження огляду на стан сп'яніння.
Крім того, захисник у судовому засіданні в обґрунтування заперечень посилався на те, що данні протоколу про адміністративне правопорушення від 30.12.2021, зокрема час керування транспортним засобом, не відповідає часу, який зазначений на відеозапису з боді- камери поліцейського. Також, захисник вважає, що працівниками поліції порушено право на захист ОСОБА_1 , оскільки останньому не було роз'яснено наслідки відмови від проходження від огляду на стан сп'яніння та зміст протоколу. Працівники поліції примусили, шляхом шантажу, підписати ОСОБА_1 вказаний протокол.
Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника, дослідивши надані разом з протоколом про адміністративне правопорушення матеріали, установив наступне.
Відповідно до вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Приписами ст.252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень статті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно п. 1.3. ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пункт 1.9. ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно пункту 1.10 ПДР України, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 2.9. «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2 Розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення натранспорті»№14 від 23.12.2005 року (далі - Постанова №14 Пленуму Верховного Суду України), для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
За змістом зазначених положень особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, коли вона керувала транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, що визначається лише у встановленому чинним законодавством порядку, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Згідно зі ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Отже, для вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП слід перевірити, чи було дотримано вимог закону при вирішенні питання наявності в діях складу адміністративного правопорушення, тобто чи відповідає процедура перевірки водія транспортного засобу на стан сп'яніння вимогам закону.
Положенням Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395 (далі- Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення), врегульовано порядок оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.п. 4 п. 1розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі відповідно до ст. 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення, крім іншого, долучаються інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Відповідно до даних, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 121646 від 30.12.2020, ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», р.н. НОМЕР_1 , від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу - газоаналізатора «DRAGER Alkotest 6820» та у закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОНД» відмовився у встановленому законом порядку, в присутності двох свідків. До протоколу додається, зокрема, відео Бодікам ZMO177.
Частиною 1 статті 40 Закону України «Про національну поліції» врегульовано застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Крім того, відповідно до вимог ст.ст. 251,252 КУпАП технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису є доказами в справі про адміністративне правопорушення та є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З відтвореного в судовому засіданні відео Бодікам ZMO177 вбачається, що ОСОБА_1 стоїть біля транспортного засобу, у якому відкритті двері з боку місця водія. Транспортний засіб знаходиться на узбіччі дороги. У салоні автомобіля, або біля нього інших осіб немає. Відео переривається у зв'язку з тим, що закінчується зарядний прилад боді-камери поліцейського, про що останній повідомляє та прохає іншого поліцейського надати йому камеру. Будь-яких даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 був пасажиром, а не водієм вказаного транспортного засобу, відео не містить. В подальшому, ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу - газоаналізатора «DRAGER Alkotest 6820» та у закладі охорони здоров'я. Відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння прийнята поліцейськими в присутності свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , письмові пояснення, яких долучені до протоколу, що свідчить про дотримання огляду на стань сп'яніння, порядок проведення якого закріплений ст.266 КУпАП та розділом Інструкції. А отже, заперечення захисника в цій частині суд вважає необґрунтованими.
Крім того, доводи захисника в частині порушення права на захист під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, спростовуються відтвореним у судовому засіданні відео Бодікам ZMO177, з якого вбачається , що працівником поліції спочатку вручається ОСОБА_1 постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, роз'яснюється розмір штрафу, який необхідно сплатити та в який строк. Після цього, працівник поліції дає на підпис протокол про адміністративне правопорушення від 30.12.2020, роз'яснює пункти, де необхідно поставити підпис, в тому числі і права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що свідчить також особистий підпис ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №121646. Будь-який дій, які б свідчили про фізичний чи моральний вплив на ОСОБА_1 з боку працівників поліції відео не містить.
З огляду на зазначене, враховуючи роз'яснення п.27 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України, а також те, що захисником Мірошник В.С. в межах розгляду справи не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень та доводів, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є водієм в розумінні вимог пункту 1.10 ПДР України, який порушив п. 2.5 ПДР України.
Причини, з яких ОСОБА_1 відмовився виконувати вимогу поліцейського щодо проходження огляду на стан сп'яніння, правового значення для розгляду цієї справи не мають, оскільки, відповідно до п. 2.5 ПДР України та абз.3 ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», він був зобов'язаний виконати таку вимогу працівника поліції незалежно від його згоди чи не згоди з діями поліції.
Суд враховує, що законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів безумовні додаткові обов'язки пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану сп'яніння.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП повністю доведена та підтверджується сукупністю зібраних та досліджених судом доказами:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 121646 від 30.12.2020, який складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС від 07.11.2015 № 1395;
-актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів громадянина ОСОБА_1 ;
- направленням на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до закладу охорони здоров'я КНП ХОР «ОНД» від 30.12.2020;
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 30.12.2020, якими підтверджується факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку;
- відео Бодікам ZMO177.
Суд вважає за необхідним зазначити, що невідповідність даних в протоколі та на відео Бодікам ZMO177 щодо часу вчинення правопорушення (різниця в 20 хвилин), ніяким чином не спростовує висновок суду про вчинення ОСОБА_1 п.2.5 ПДР України.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Аналізуючи положення ст. 8 КУпАП, суд прийшов до висновку, що оскільки провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення, до яких відноситься ст. 38 КУпАП, тому суд при обчисленні строків накладення адміністративного стягнення, керується її положенням в редакції чинній на день розгляду справи. А що стосується виду та розміру застосування адміністративного стягнення- в межах санкції статті, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, яка діяла станом на час вчинення правопорушення, оскільки вона пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 .
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
Обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, не встановлено.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу порушника, зокрема те, що він тимчасово не працює, протягом року до адміністративної відповідальності не притягувався, ступінь вини, обставини справи, та те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов до висновку, що необхідним та достатнім є вид адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП (в редакції станом на 30.12.2020).
Відповідно до ч.6 ст. 38 КУпАП (в редакції чинній на час розгляду справи), адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбачених ст.130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, 30.12.2020, тобто в межах строку накладення адміністративного стягнення. У зв'язку з чим, клопотання захисника про закриття провадження у справі відповідно до п.7 ст.247 КУпАП, не підлягає задоволенню.
Згідно положень ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 454 грн.
Керуючись ст.ст. 283-285КУпАП,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накласти на нього стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення .
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку на її оскарження, та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців.
Суддя С.М. Лисиченко