Справа № 953/2805/21
н/п 2-з/953/98/21
"20" квітня 2021 р. Київський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді Лях М.Ю., при секретарі - Хомінської Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Варнікова Ксенія Вікторівна, Приватний нотаріус Чижова Наталія Анатоліївна про визнання заповіту недійсним та нікчемним, -
В провадженні судді Київського районного суду м. Харкова Лях М.Ю. перебуває цивільна справа № 953/2805/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Варнікова Ксенія Вікторівна, Приватний нотаріус Чижова Наталія Анатоліївна про визнання заповіту недійсним та нікчемним.
Позивач ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просить заборонити відчуження 1/2 частини домоволодіння, яка належала Спадкодавцю по АДРЕСА_1 . В обґрунтування зазначає, що предмет її позову є визнання недійсним та нікчемним, скасування заповіту померлої ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Варніковою Ксенією Вікторівною, від 2017 року (дата відсутня), зареєстрований в реєстрі за №558. Позивач вважає, що заповіт від 2017 року не відповідав дійсному волевиявленню Спадкодавця у зв'язку із чим відповідач буде вдаватись до спроб відчужити домоволодіння по АДРЕСА_1 (1/2 частина домоволодіння, яка належала Спадкодавцю). Перша з таких спроб мала місце 15.04.2021 . Дії відповідача, на думку позивача, свідчать до готування до продажу або іншого відчуження домоволодіння АДРЕСА_1 . Зазначає, що невжиття саме такого заходу забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення її позовних вимог, оскільки на даний час відповідач вживає заходи з відчуження вищезазначеного домоволодіння.
Суд, перевіривши доводи, викладені в заяві про вжиття заходів забезпечення позову, дослідивши надані копії документів в їх системному зв'язку між собою приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених вимог з огляду на наступне.
Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має право звернутися до суду.
Частиною 1 статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Відповідно до п.2 ч. 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. У відповідності до п.4 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як роз'яснено у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
При здійсненні судочинства суд застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
З огляду на вищенаведене, приймаючи до уваги наведені позивачем обставини в обґрунтування заявлених вимог про забезпечення позову, здійснюючи співвідношення від настання правових наслідків вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права та законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, а також наслідки заборони здійснювати певні дії, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження Ѕ частини домоволодіння, яка належала спадкодавцю.
Судом враховано існування між сторонами спору щодо вказаного домоволодіння, у зв'язку з чим з метою дотримання балансу прав та законних інтересів сторін у справі, з урахуванням принципу співмірності, враховуючи наявну можливість подальшого відчуження спірного домоволодіння, що може призвести до ускладнення розгляду справи та необхідністю залучення для участі у справі третіх осіб, суд вважає, що саме вказаний захід забезпечить дотримання гарантованих Конституцією та законами України прав та законних інтересів всіх зацікавлених осіб, забезпечить недопущення порушення прав третіх осіб на час розгляду справи у суді під час розгляду позовної заяви по суті та слугуватиме ефективним засобом забезпечення позову з урахування фактичних обставин справи, поведінки сторін, складністю справи та особливостей виниклих правовідносин.
У відповідності до положень ч.1 статті 153 ЦПК України, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, забезпечуючи принцип змагальності судового процесу, дотримуючись принцип пропорційності судом розглядається заява про забезпечення позову без повідомлення учасників справи на підстави наданих стороною, якою ініційоване заявлене питання копій документів в обґрунтування заявлених доводів, з урахуванням наявних в матеріалах цивільної справи письмових доказів.
На підставі вищезазначеного та керуючись статтями 81, 149-153, 260,261, 353 ЦПК України, суд -
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Варнікова Ксенія Вікторівна, Приватний нотаріус Чижова Наталія Анатоліївна про визнання заповіту недійсним та нікчемним - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження 1/2 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 424525963101) до набрання законної сили рішенням у даній справі.
Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Копію ухвали негайно надіслати позивачу для пред'явлення до виконання.
Копію ухвали після виконання направити відповідачу для відома.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя -