14 квітня 2021
м.Харків
Справа № 639/522/21
провадження 2/639/898/21
Жовтневий районний суд м.Харкова
у складі: головуючого - судді Єрмоленко В.Б.
за участю секретаря-Міжиріцької А.В.
учасники справи:
представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2
3 особа- ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , 3 особа- ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу,-
У січні 2021 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , 3 особа- ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу.
Позовна заява мотивовано тим, що 01 вересня 2020 між ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4 , укладено попередній договір про зобов'язання в майбутньому укласти договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 . Попередній договір передбачав укладення і нотаріальне посвідчення основного договору приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Золотоус-Жидковою О.О. не пізніше 16 год. 15 жовтня 2020.Однак, у визначений договором термін відповідач на укладення основного договору не з'явився, не повідомив нотаріуса та позивача про причини неявки.
За змістом пунктів 7,8 попереднього договору від 01 вересня 2020 вбачається, що на підтвердження дійсних намірів про наступне укладання основного договору ОСОБА_1 передала гроші в сумі 27600 грн., що еквівалентно 1000 доларам США. У випадку відмови ( ухилення) від укладення основного договору вина сторона зобов'язана повернути суму авансу та сплатити на користь другої сторони штраф у розмірі 100 % розміру грошового забезпечення.
Посилаючись на зазначене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_4 на його користь грошове забезпечення на виконання умов попереднього договору від 01 вересня 2020 в розмірі 28190 грн., що еквівалентно 1000 доларів США на час звернення до суду, штраф за невиконання умов попереднього договору у розмірі 28190 грн., судові витрати-судовий збір та комісія за сплату судового збору- 908 грн. і 18,53 грн. відповідно, та послуги правничої допомоги-4000 грн.
Відповідач ОСОБА_4 , частково заперечуючи проти задоволення позовних вимог надав відзив на позовну заяву, в якому згоден з вимогами про стягнення за попереднім договором від 01.09.2020 на користь позивача авансу в сумі 1000 доларів США за курсом Національного Банку України на час ухвалення рішення. Вважає, що п.8 договору суперечить нормам ЦК України, оскільки грошові кошти, які сплатила позивач є авансом, а не завдатком. Аванс не виконує забезпечувальної функції, а є формою попередньої оплати, яка при виконання зобов'язання зараховується до основного платежу, а у разі невиконання- підлягає поверненню. Зазначає, що не отримував від позивача претензію з вимогою добровільного повернення авансового внеску. Щодо вимог про стягнення судових витрат, ОСОБА_4 стверджує, що комісія за сплату судового збору не входить до витрат, пов'язаних з розглядом справи.Оскільки до відповідача не надходило претензії від ОСОБА_1 вважає позов передчасним, тому не визнає стягнення витрат на правничу допомогу.
В судове засідання відповідач подав письмове клопотанням про можливість розгляду справи за його відсутністю у зв'язку з похилим віком.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що попередній договір передбачає домовленість щодо фінансових санкцій у разі невиконання стороною умов договору, що відповідає положенням ст.ст. 626, 635 ЦК України. Хоча у договорі вказано, що сплачується аванс, фактично за характером інших умов договору сплачено ОСОБА_1 завдаток. Основний договір повинен був бути укладений не пізніше 16 годин 15.10.2020, тому відповідач мав без нагадування повернути авансовий платіж та штраф за умовами договору до 19.10.2020, що ним не було здійснено. Що стосується передчасності звернення до суду, як стверджує відповідач, то направлення претензії для вирішення спору не є обов'язковим.
3 особа- ОСОБА_3 проти позову не заперечував в частині стягнення авансу, пояснивши, що позивач напередодні укладення основного договору йому зателефонувала та повідомила про відмову від купівлі житлового будинку.
Суд, вислухавши вступне слово представника позивача, 3 особи, перевіривши матеріали справи та оцінивши надані докази, приходить до наступного.
01 вересня 2020 ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності від ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 уклали попередній договір, за умовам якого сторони зобов'язалися в майбутньому укласти договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, земельну ділянку для обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка) пл. 997 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .Зокрема, ОСОБА_4 повинен був продати, а ОСОБА_1 купити вказане нерухоме майно за суму 2898000 грн., що еквівалентно 105000 доларів США за офіційним курсом НБУ на день укладення основного договору.
Сторони зобов'язалися укласти основний договір не пізніше 16 годин 15 жовтня 2020 і нотаріально посвідчити у ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ( п. 2 попереднього договору).
За змістом пункту 7 попереднього договору ОСОБА_1 передала, а відповідач отримав гроші в сумі 27600 грн., що є еквівалентом 1000 доларів США на підтвердження дійсних намірів про наступне укладення основного договору. Зазначена сума розцінюється сторонами у договорі, як аванс в рахунок основного договору.
Пунктом 8 попереднього договору сторони встановили, що у разі необгрунтованої відмови ( ухилення) ОСОБА_4 від укладення основного договору у термін та на умовах, зазначених в п. 2 цього договору, він повинен повернути суму авансу, переданого за цим попереднім договором та оплатити штраф у розмірі 100% від зазначеної суми не пізніше трьох днів з моменту припинення дії цього договору.У випадку, якщо основний договір не буде укладений з вини ОСОБА_1 сума авансу залишається у ОСОБА_4 та зараховується, як неустойка( штраф).
У строк, визначений попереднім договором, сторони не уклали договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, при цьому відповідач не повернув ОСОБА_1 сплачену нею суму грошового забезпечення. Свідоцтвом, виданим 15.10.2020 приватним нотаріусом ХМНО Золотоус-Жидковою О.О., посвідчено, що ОСОБА_1 15.10.2020 о 16 год.00 хв. знаходилась у приміщенні АДРЕСА_3 , яке є робочим місцем приватного нотаріуса .
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Попередній договір є одним з різновидів цивільних договорів, а тому йому властиві всі родові ознаки договорів. Так, попередній договір вважається укладеним з моменту, коли сторони досягли угоди з усіх істотних умов договору. При цьому, для попереднього договору, наряду з іншими його умовами повинні бути визначені ті, які є суттєвими для основного договору.
Тобто у попередньому договорі, крім основного зобов'зання, може бути передбачена відповідальність сторін з того, чи іншого питання, зокрема за неналежне виконання зобов'язання у виді штрафних санкцій.
За змістом ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 570 ЦК України визначено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредитові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Отже, правила ст. 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.
За положеннями ч. 1 ст. 571 ЦК України якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.
Таким чином, ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов'язання.
Аванс не має забезпечувальної функції. Якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові.
Оскільки договору, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства між сторонами укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана позивачем грошова сума у розмірі 27600 грн., що еквівалентно 1000 доларам США за офіційним курсом НБУ на день укладення попереднього договору, є авансом, про що зазначено у попередньому договорі, який підлягав поверненню.
Частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Приймаючи до уваги, що позивач ОСОБА_1 передала відповідачу аванс у розмірі 27600 грн., що еквівалентно 1000 доларів США, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 533 ЦК України, оскільки грошове зобов'язання відповідача триває, офіційний курс гривні до долара США змінився, сума боргу станом на 28.01.2021 (на час подання уточненої позовної заяви), еквівалентна 1000 доларів США, становила 28190 грн. Позивачем не заявлялось вимог про стягнення заборгованості у гривневому еквіваленті за курсом іноземної валюти на дату ухвалення судового рішення.
У статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно з частинами першою-другою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
За змістом статей 629, 635 ЦК України, при вирішенні спору про повернення авансу та відшкодування збитків, завданих одній із сторін попереднього договору, суду необхідно встановити причину неукладення основного договору, чи мало місце необґрунтоване ухилення однієї із сторін від укладення договору, а також з'ясувати умови відповідальності, встановлені попереднім договором.
За приписами статей 81, 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вини відповідача, а саме факту необґрунтованого ухилення відповідача від укладення основного договору, а тому відсутні правові підстави для застосування до відповідача відповідальності у виді штрафу, передбаченої у пункті 8 попереднього договору. Недоведення порушення відповідачем пункту 8 попереднього договору, тобто вини відповідача, виключає можливість застосування до нього штрафних санкцій.
Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 у справі № 381/4667/16-ц.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908 грн. Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задовольняються частково, з відповідача підлягають стягненню понесені витрати по оплаті судового збору пропорційно до розміру задоволеної частини вимог ( 50%).
За правилами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Зазначений перелік є вичерпним. Комісія за банківськи послуги не входить до витрат, пов'язаних з розглядом справи та не підлягає сягненню.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги. Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
Згідно ч. ч. 3, 8 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим.
Розмір витрат які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивачем надано договір № 03-21 про надання правової допомоги від 18.01.2021, акт прийняття-передачі правової ( правничої) допомоги № 1 від 28.01.2021 , в яку входить складання позовної заяви та формування доказів, прибутковий касовий ордер на внесення 4000 грн. оплати правової допомоги, акт № 2 прийняття-передачі наданих послуг від 12.04.2021 за підготовку та подання відповіді на відзив і участь у судовому засіданні в сумі 2000 грн. без доказів оплати цих послуг.
Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу здійснений адвокатом у сумі 6000 грн. є співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги та їх обсягом, але розподіляючи судові витрати , суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000 грн., тобто пропорційно до розміру задоволеної частини, без урахування додаткової оплати 2000 грн. через відсутність документального підтвердження цих витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 81, 133, 141, 264, 265 , 274 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , 3 особа- ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 за попереднім договором, укладеним 01.09.2020 , грошові кошти у розмірі 28190 грн., а також понесені витрати по оплаті судового збору- 454 грн., на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн., а всього 30 644 грн.
У іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Сторони:
Позивач - ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_4 );
Відповідач - ОСОБА_4 ( ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 );
3 особа- ОСОБА_3 ( ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_6 ).
Повне судове рішення складено 23.04.2021
СУДДЯ -