Справа №639/585/21
Провадження №2/639/929/21
26 квітня 2021 року Жовтневий районний суд м. Харкова
в складі: головуючого - судді Баркової Н.В.,
за участю секретаря - Волкової С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Жилкомсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, -
До Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся представник КП «Жилкомсервіс» з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованості з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в період з 01.05.2007 року по 01.01.2021 року в розмірі 8 165,85 грн. та стягнути судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, є власником 57/200 житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач виконує свої обов'язки та забезпечує надання відповідачу послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, вартість яких затверджується рішенням виконавчого комітету ХМР. Між позивачем та відповідачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 . Разом з тим,відповідач ОСОБА_1 не виконує обов'язки по оплаті послуг, у зв'язку з чим, починаючи з 01.05.2007 року по 01.01.2021 року утворилась заборгованість перед позивачем за надання вказаних послуг у сумі 8 165,85 грн.
У зв'язку з викладеним, позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.02.2021 року прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Жилкомсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Призначено судове засідання.
В судове засідання 26.04.2021 року учасники справи не з'явились, повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Представник позивача подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи в його відсутність та не заперечував проти заочного розгляду справи.
Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ст. 128 ЦПК України, у судове засідання повторно не з'явився, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив не надав, у зв'язку з чим на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.04.2021 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.
Суд, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено, що між позивачем КП «Жилкомсервіс» та відповідачем ОСОБА_1 фактично склалися правовідносини з приводу надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в будинку, де знаходиться житлове приміщення відповідача.
Частиною 1 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №1186 від 20.12.2006 року «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді м. Харкова», КП «Жилкомсервіс визначено виконавцем послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків.
Рішеннями виконавчого комітету ХМР №188 від 22.02.2017 року «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 року №1186 «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді м. Харкова», житловий фонд м. Харкова передано від житлово-експлуатаційних підприємств комунальної власності територіальної громади м. Харкова до КП «Жилкомсервіс». Таким чином, територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради створила КП «Жилкомсервіс», визначила виконавцем послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків та зобов'язала підприємство задовольняти потреби власників, співвласників будинків, споруд та іншого майна шляхом управління цим майном та забезпечення належного рівня житлового-комунального обслуговування населення м. Харкова за певну плату.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, визначення виконавця житлово-комунальних послуг.
Зі статуту КП «Жилкомсервіс» вбачається, що його засновником є Харківська міська рада, власником майна підприємства є територіальна громада м. Харкова в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна ХМР. Предметом діяльності підприємства є виконання функцій Управителя та Виконавця житлово-комунальних послуг.
Разом з тим, 22.02.2007 року рішенням виконавчого комітету ХМР №188 від 22.02.2007 року в господарське відання КП «Жилкомсервіс» передано житловий фонд комунальної власності територіальної громади м. Харкова, тобто фактично КП «Жилкомсервіс» набуло статусу не тільки управителя, а й балансоутримувача житлового фонду.
Згідно з ч. 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Вартість послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій встановлюється відповідним рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова».
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.
Надання послуг здійснюється КП «Жилкомсервіс» згідно з переліком, затвердженим рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №893 від 20.12.2011 року, з наступними змінами 27.01.2012 року №39 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2011 року №893 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова», рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.05.2017 року № 283 та від 11.05.2018 року № 318 «Про коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова».
21.11.2006 року у спецвипуску газети «Слобода» було опубліковано публічний типовий договір про надання житлово-комунальних послуг, яким передбачено предмет договору, права та обов'язки сторін, строк дії договору, оплата спожитих послуг.
Відповідач ОСОБА_1 протягом місяця з дня опублікування договору не зверталася до КП «Жилкомсервіс» з відмовою укласти вказаний договір та фактично користувався наданими позивачем послугами.
Пунктом 1 договору визначено, що предметом договору є забезпечення виконавцем надання послуг з у тримання будинків і споруд та прибудинкових територій в будинку, який знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова.
Невід'ємною частиною даного договору є рішення виконавчого комітету Харківської міської ради «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова».
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги.
Статтею 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною та вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товар, надала послуги, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця діє є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відтак, між сторонами виникли правовідносини з приводу надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, та оплати таких послуг, їх надання здійснюється на підставі Типового договору про надання житлово-комунальних послуг, положення якого мають юридично обов'язковий характер і підлягають застосуванню незалежно від того, включені вони до конкретного договору чи ні.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
На підставі викладеного, у відповідача виникли зобов'язання щодо сплати заборгованості за надані комунальні послуги. Не укладення письмового договору про надання послуг не є підставою для звільнення відповідача як споживача від оплати відповідних послуг.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі № 221/515/15-а, згідно з якою, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному розмірі, а також в постанові Верховного Суду від 18.03.2019 року у справі №210/5796/16-ц.
Статтями 319 та 322 ЦК України, закріплено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 151 ЖК УРСР, громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Відповідно до ст. 162 ЖК України, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Згідно зі ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну і теплову енергію, інші послуги) стягується, крім квартирної плати, по затвердженим у встановленому порядку тарифам.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є власником 57/200 частин житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.32,33), отже відповідач є споживачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються КП «Жилкомсервіс».
Позивач КП «Жилкомсервіс» виконує свої обов'язки та забезпечує надання відповідачем ОСОБА_1 послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що не спростовано відповідачем належними доказами.
Відповідач ОСОБА_1 не виконує в повному обсязі обов'язки щодо сплати за надані послуги, у зв'язку з чим, починаючи з 01.05.2007 року по 01.01.2021 року утворилась заборгованість перед позивачем за надання вказаних послуг у сумі 8 165,85 грн. за особовим рахунком № НОМЕР_1 , що підтверджено довідкою позивача та розрахунком (а.с.6-10) .
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, та згідно з ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За приписами ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Виходячи з викладеного, даючи оцінку вищезазначеним доказам, враховуючи не надання відповідачем відзиву на позов з відповідними запереченнями, суд приходить до висновку про те, що відповідач ОСОБА_1 належним чином зобов'язання щодо оплати комунальних послуг не виконав, отже наявні підстави для стягнення з відповідача на користь КП «Жилкомсервіс» заборгованості з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.05.2007 року по 01.01.2021 року в розмірі 8 165,85 грн.
Окрім того, у зв'язку з задоволенням позову на підставі вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 2 270,00 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 166, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 256, 257, 261, 264,267, 322, 383, 405, 526, 541, 625 ЦК України, ст.ст. 150, 156, 162 ЖК Української РСР, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд,-
Позов Комунального підприємства «Жилкомсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Жилкомсервіс» заборгованість з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.05.2007 року по 01.01.2021 року в розмірі 8 165 (вісім тисяч сто шістдесят п'ять) гривень 85 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Жилкомсервіс» судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Жовтневий районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», місцезнаходження: 61052, м. Харків, вул. Конторська, буд. 35, код ЄДРПОУ: 34467793, р/р НОМЕР_2 , банк одержувача ПАТ «Мегабанк» м. Харків, МФО 351629;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Повне рішення складено 26.04.2021 року.
Суддя Н.В.Баркова