26 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 200/13947/19-а
адміністративне провадження № К/9901/13560/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Генерального штабу Збройних Сил України на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі №200/13947/19-а за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Генерального штабу Збройних Сил України, військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати п. 6 наказу начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України генерал-лейтенанта Р.Б. Хомчака від 14.06.2019 року № 220;
- визнати протиправним та скасувати пункт 11 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30.10.2019 № 315;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 128 (по особовому складу) від 29.06.2019 року в частині звільнення його з військової служби;
- поновити капітана ОСОБА_1 на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 на посаді начальника служби пального та мастильних матеріалів тилу;
- стягнути з військової частини НОМЕР_2 на його користь середньомісячний заробіток (місячне грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу (станом на день винесення рішення) (т. 1 а.с. 4-13).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 4 листопада 2020 року у справі № 200/13947/19-а у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 р. у справі № 200/13947/19-а скасовано. Прийнято нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано п. 6 наказу начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України генерал-лейтенанта Р.Б. Хомчака від 14.06.2019 року № 220. Визнано протиправним та скасовано пункт 11 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30.10.2019 № 315. Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 128 (по особовому складу) від 29.06.2019 року в частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби. Поновлено капітана ОСОБА_1 на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 на посаді начальника служби пального та мастильних матеріалів тилу з 1 грудня 2019 року. Стягнуто з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу станом на день винесення рішення з відрахуванням обов'язкових податків та зборів. Допущено до негайного виконання судове рішення щодо поновлення на службі та стягненні грошового забезпечення за 1 місяць з відрахуванням обов'язкових податків та зборів.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Генеральний штабом Збройних Сил України подано касаційну скаргу, яка надійшла до суду касаційної інстанції 16 квітня 2021 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема справи у спорах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
З оскаржуваних судових рішень вбачається, що предмет розгляду даної справи стосується поновлення позивача на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у званні капітана на посаді начальника служби пального і мастильних матеріалів тилу військової частини НОМЕР_2 .
Отже, виключень щодо посади позивача у цій справі відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» не встановлено.
Поруч з цим, скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики адже предмет даної адміністративної справи становить значний суспільний інтерес.
У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Однак, скаржником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Разом з цим, оцінюючи зазначені відповідачем в касаційній скарзі мотиви та доводи, Верховний Суд виходить із того, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з пунктом 8 частини другої якої, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).
Крім того, посилання Генерального штабу Збройних Сил України на незастосування висновків, викладених у зазначених скаржником постановах Верховного Суду, щодо процесуальних строків не можуть вважатись висновками щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки у справі №200/13947/19-а відповідач подав скаргу стосовно рішення, прийнятого по суті позову, а не рішення, яким вирішено питання щодо поновлення чи відмови у поновленні пропущених процесуальних строків.
Відтак, судом апеляційної інстанції повинні були застосовуватись норми права з урахуванням висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, тобто норми права, яка регулює спірні правовідносини, а спірні правовідносини у даній справі стосуються поновлення позивача на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 328, 333 КАС України, Суд
У відкритті касаційного провадження за скаргою Генерального штабу Збройних Сил України на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі №200/13947/19-а за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. А. Губська
Судді М. В. Білак
Ж. М. Мельник-Томенко