про повернення касаційної скарги
26 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 520/1862/2020
адміністративне провадження № К/9901/12612/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Кравчука В.М.
перевірив касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року (суддя Кухар М.Д.) та
постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року (колегія у складі суддів П'янової Я.В., Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В.)
у справі № 520/1862/2020
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України, Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, Національної поліції України,
третя особа - Департамент поліції охорони,
про визнання протиправним і скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ (далі - Департамент ДСО), Національної поліції України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення МВС України від 10.01.2020 № 828/15-2020 про відмову в призначенні йому одноразової грошової допомоги згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» (далі - Постанова КМУ № 850) у розмірі 310 000,00 грн;
- визнати протиправними дії МВС України по поверненню Департаменту ДСО матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги;
- визнати протиправним і скасувати рішення Національної поліції України від 03.02.2020 № 11/3-11ЛК про відмову в призначенні йому одноразової грошової допомоги у розмірі 310 000,00 грн;
- визнати протиправними дії Національної поліції України по поверненню матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги;
- визнати за ним право на отримання одноразової грошової допомоги згідно з постановою КМУ № 850 у розмірі 310 000,00 грн за рахунок бюджетних коштів на утримання Національної поліції України;
- зобов'язати Департамент ДСО протягом 15-ти днів повторно направити на адресу МВС України усі необхідні документи для призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги згідно з постановою КМУ № 850 у розмірі 310 000,00 грн;
- зобов'язати МВС України в 15-ти денний строк після отримання від Департаменту ДСО документів прийняти рішення про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги згідно з постановою КМУ № 850 у розмірі 310 000,00 грн за рахунок бюджетних коштів на утримання Національної поліції України та направити це рішення на адресу Національної поліції України;
- зобов'язати Національну поліцію України в 15-ти денний строк після отримання від МВС України рішення про призначення і виплату одноразової грошової допомоги виділити бюджетні кошти в розмірі 310 000,00 грн і перерахувати їх на відповідний казначейський рахунок Департаменту поліції охорони, для проведення йому виплати цих коштів.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2021, позов задоволено частково;
- визнано протиправними дії МВС України щодо неприйняття рішення про нарахування чи відмову нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності ІІ-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та повернення матеріалів про виплату такої одноразової грошової допомоги без розгляду їх по суті;
- скасовано рішення МВС України від 10.01.2020 № 828/15-2020 про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно з постановою КМУ № 850 у розмірі 310 000,00 грн;
- зобов'язано МВС України повторно розглянути та прийняти рішення відповідно до пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою КМУ № 850, за заявою ОСОБА_1 про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності;
- зобов'язано Департамент ДСО протягом 15-ти днів повторно направити на адресу МВС України необхідні документи для призначення і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно з постановою КМУ № 850 у розмірі 310 000,00 грн;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
09.04.2021 МВС України подало касаційну скаргу, що 12.04.2021 надійшла до Верховного Суду, у якій із посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права просило скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2021, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що позивач не надав до МВС України інформацію про наявність чи відсутність попередніх оглядів МСЕК та виплат ДСО одноразової грошової допомоги. Вирішення питання призначення та виплати працівникам міліції охорони одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності належить до компетенції Національної поліції України. МВС України не мало право вчиняти дії, що виходять за межі компетенції Міністерства, а тому правомірно повернуло позивачу документи на доопрацювання.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч. 2 і 3 ст. 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги передбачені ст. 330 КАС України.
Згідно з п. 4 ч. 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом.
Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 4 статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права (п. 4 ч. 4 статті 328 КАС України) щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, за умови заявлення у касаційній скарзі також підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені ст. 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження судових рішень та належного правового обґрунтування унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
У порушення зазначених вимог процесуального законодавства, МВС України не зазначило у касаційній скарзі жодної з визначених ч. 4 ст. 328 КАС України підстав для касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій і відповідних обґрунтувань, передбаченим п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України.
Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Зважаючи на наведене, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід повернути.
Зазначене не позбавляє МВС України права на повторне звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою в межах розумних строків та при дотриманні вимог КАС України.
Керуючись ст. 328, 330, 332 КАС України, Суд,-
1. Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року у справі № 520/1862/2020 повернути скаржнику.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не перешкоджає особі, яка її подала, реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя доповідач В.М. Кравчук