ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
26 квітня 2021 року м. Київ№ 640/32534/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши заяву позивача про відмову від позову в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
доСлужби безпеки України
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Служби безпеки України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 13, код ЄДРПОУ 00034074) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії щодо видачі нової довідки про розмір грошового забезпечення.
До суду надійшла заява представника позивача про відмову від позову та закриття провадження у справі у зв'язку з виконанням відповідачем позовних вимог у добровільному порядку.
Зазначена заява підписана представником позивача адвокатом Швачкою Сергієм Васильовичем, повноваження якого підтверджуються ордером на надання правової (правничої) допомоги від 11.11.2020 серії АА № 1060572. Обмежень щодо права відмови від позовних вимог ордером не встановлено.
Як передбачено частиною першою статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.
Приписами частини першої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Таким чином, для застосування такої підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність певних фактів: самостійне виправлення суб'єктом владних повноважень оскаржуваних порушень; відсутність підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких дій чи бездіяльності протиправними.
Судом встановлено, що листом від 24.03.2021 № 21/3/2-К-6015 Фінансово-економічне управління Служби безпеки України направило на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіта особисто ОСОБА_1 довідку від 23.03.2021 № 21/3/2-9/878-308 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, станом на 05.03.2019.
Позивач погоджується з розміром складових грошового забезпечення, що зазначається у спірній довідці, про що зазначає у заяві про відмову від позовних вимог, стверджуючи, що фактично відповідач виконав у повному обсязі позовні вимоги, заявлені у позові.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, для закриття провадження у справі, а тому клопотання представника позивача у цій частині слід задовольнити.
Згідно з частиною другою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача (частина перша статті 140 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, документально підтверджені судові витрати (зокрема, судовий збір та витрати на правничу допомогу адвоката) підлягають компенсації за заявою позивача, якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, що узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленій в постанові від 14.12.2020 по справі № 320/4885/20.
Згідно з частиною першою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга цієї статті).
Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Слід зазначити, що, як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №3рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України", пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України", пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача адвокатом Швачкою С.В. надано: ордер на надання правової (правничої) допомоги від 11.11.2020 серії АА №1060572, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 30.10.2008 № 3510, договір про надання правової допомоги від 05.11.2020 № 05/11-20, кошторис до договору від 13.12.2020, рахунок на оплату від 18.12.2020 № 15 на суму у розмірі 8000,00 гривень, квитанція про сплату від 18.12.2020 № ПН1043 на суму 4000,00 гривень, квитанція про сплату від 18.12.2020 № 0.0.1947505511.1 на суму 4000,00 гривень, додаткова угода від 10.11.2020, акт виконаних робіт (наданих юридичних послуг) від 19.02.2021 № 9, в якому зазначено вид наданих юридичних послуг, а також кількість годин та погодинну вартість виконання послуг, всього на суму 8000,00 грн.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 8000,00 грн. є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих послуг. Зокрема, заявлено необґрунтовано велику кількість витраченого часу 5 годин для надання послуги щодо підготовки позовної заяви, яка викладена на п'яти сторінках, а до позовної заяви в якості доказу додано лише один лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
При цьому, суд звертає увагу, що дана справа є справою незначної складності, а доводи позовної заяви майже повністю дублюють рішення Верховного Суду у зразковій справі від 17.12.2019 №160/8324/19.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, суд приходить до переконання про недотримання вимог частин третьої, п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, з урахуванням критерію співмірності зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та обсягом виконання відповідних робіт, стягнута з відповідача на користь позивача має бути сума витрат, пов'язаних з розглядом справи, на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 142, 238, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Прийняти відмову позивача від позову.
2. Закрити провадження у справі.
3. Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Служби безпеки України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 13, код ЄДРПОУ 00034074) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.
5. Копію ухвали направити учасникам справи.
Згідно з частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.П. Огурцов