26 квітня 2021 року Чернігів Справа № 620/4295/21
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Житняк Л.О., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Чернігівської обласної прокуратури (вул.Князя Чорного, 9, м.Чернігів, 14000), Офісу Генерального прокурора в особі Кадрової комісії №1 (вул.Різницька, 13/15, м.Київ, Центральна Частина Києва, Київ, 01011) про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,
Позивач звернувся до суду з позовом до Чернігівської обласної прокуратури, Офісу генерального прокурора в особі кадрової комісії №1, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії №1 Офісу Генерального прокурора від 10.04.2020 №192 про неуспішне проходження позивачем атестації;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Чернігівської області від 12.05.2020 №113к про звільнення позивача з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби прокуратури Чернігівської області;
- поновити позивача на посаді, рівнозначній посаді, яку він займав станом на 12.05.2020;
- стягнути з Чернігівської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу та вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Одночасно просить поновити строк звернення до суду.
Частиною 5 cт. 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Отже, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (№ 3236/03 від 03.04.2008, §41) зазначено, що «…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави».
Суд зазначає, що безпідставне поновлення строку на оскарження є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини щодо справедливого судового розгляду. Європейський суд з прав людини визначив, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28.10.2004).
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип юридичної визначеності, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (п.41 рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).
Отже, досліджуючи питання строку звернення до суду, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
В даному випадку, необхідно зауважити на рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", згідно якого, правило встановлення обмежень доступу до суду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
В рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13.01.2000 та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За приписами ст.17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 (ратифіковано Україною 17.07.1997) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані". Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Обгрунтовуючи підстави поновлення пропущеного строку звернення до суду, позивач звертає увагу, що на території України було запроваджено карантинні заходи, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Крім цього, також посилається на те, що на початку вересня 2020 року переніс інсульт, після чого проходив тривале лікування, має інвалідність І групи, цереброваскулярну хворобу при гепертонічній хворобі 3 ст. та цукровий діабет 2 типу.
02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон №540-ІХ), п.9 глави XIX «Прикінцеві положення» якого передбачено доповнити у Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., №48, ст.436) розділ VI «Прикінцеві положення» пунктом 3 такого змісту (пп.2 п.9):
«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання; поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмету або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розглядуй касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню короновірусної хвороби (COVID-19)».
Відповідно до пункту 4 Роз'яснення Верховного Суду від 22.04.2020 «Щодо продовження, процесуальних строків під час дії карантину» Законом №540-ІХ визначено, що процесуальні строки у визначених ним випадках не зупиняються, не поновлюються, а автоматично продовжуються. В пункті 8 Роз'яснення зазначено, що на період дії карантину обчислення процесуальних строків зупиняється, а в пункті 12 вказано, що посилання на те, що особа пропустила строк через оголошення карантину, може враховуватися як поважна причина.
Відповідно до ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 18.06.2020 №731 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» процесуальні строки, які були продовжені, зокрема, п.3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Оскільки вищевказаний Закон набрав чинності 17.07.2020, суд враховує, що місячний строк звернення до суду слід обраховувати з 07.08.2020.
Враховуючи наведене, позивач мав би звернутися до суду до 07.09.2020. А отже строк звернення до суду позивачем порушено. В той же час, за результатом вивчення заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності причин пропуску звернення до суду (виписки-епікриз №7872, МСКТ головного мозку, виписки із медичної карти амбулаторного хворого, результатів дослідження на наявність антитіл, виписок з медичної картки, тощо), суддею вбачаються підстави для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду з даною позовною заявою.
Так, зазначений спір виник із публічно-правових відносин у яких відповідач є суб'єктом владних повноважень. Зазначений спір згідно з вимогами ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) належить до компетенції адміністративних судів та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Позовну заяву подано з дотриманням правил підсудності і вона відповідає вимогам, встановленим ст.ст.160, 161, 172 КАСУ. Позивачем пред'явлено вимогу, згідно якої позовна заява підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження.
Керуючись ст. ст. 160-162, 171, 173, 175, 243, 248, Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
1. Визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити пропущений строк звернення до суду з даною позовною заявою.
2. Прийняти позовну заяву та відкрити провадження у справі.
3. Призначити справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначити підготовче засідання 24 травня 2021 року о 13:30 год, під головуванням судді Житняк Л.О., в приміщенні Чернігівського окружного адміністративного суду за адресою: вул. Київська, 23, м. Чернігів, зал №4.
4. Відповідно до ст.ст. 162-164,175,182 КАСУ встановити відповідачам для подання відзиву на позов, який повинен бути складений та поданий за правилами, встановленими ст.162 КАСУ, або заяви про визнання позову - 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
5. Роз'яснити відповідачам, що згідно зі ст.79 КАСУ вони повинні подати суду докази разом із поданням відзиву на позов, та документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. В разі, якщо доказ не може бути поданий у встановлений строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Відзив або заява про визнання позову мають бути подані відповідачем до суду за адресою: вул. Київська 23, м. Чернігів, 14000.
Попередити відповідачів, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин спір буде вирішено за наявними матеріалами справи.
6. Роз'яснити позивачу, що він може подати відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву на позов.
7. Встановити відповідачам, у разі подання позивачем відповіді на відзив - 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для надання своїх заперечень.
8. У відповідності п.12 ч.9 ст.171 КАСУ повідомити Чернігівську обласну прокуратуру, що в суді наявні матеріали, які підлягають врученню, як стороні, отримати які можна лише безпосередньо у суді
9. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо розгляду даної справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://adm.cn.court.gov.ua/sud2570/.
10. Копію даної ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.О. Житняк