26 квітня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1344/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
25.03.2021 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради (відповідач) з такими позовними вимогами:
визнати протиправною відмову Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
зобов'язати Департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком встановленого ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше виплачених сум за 2016-2020 роки.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що має статус учасника бойових дій та відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання разової грошової допомоги, яка виплачується щорічно до 05 травня. Вказана допомога виплачена позивачу протягом 2016-2020 років в меншому розмірі, а саме за 2016 рік - 920,00 грн; за 2017 рік - 1200,00 грн; за 2018 рік - 1265,00 грн; за 2019 рік - 1295,00 грн; за 2020 рік - 1390,00 грн.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018 (3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У зв'язку із винесенням Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018, позивач звернувся до відповідача з вимогою про виплату допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком у відповідності до ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Однак, відповідач повідомив позивачу, що разова грошова допомога на виплачена йому в повному обсязі.
Позивач не погоджується з таким висновком та вважає, що відповідачем порушено його право на отримання разової грошової допомоги відповідно до чинного законодавства.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Департаменту бюджетні асигнування на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 Травня доведені на 2020р. у розмірах визначених згідно постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020р. №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
На виконання вищевказаних нормативно - правових актів позивачу, як учаснику бойових дій виплачено разову грошову допомогу в розмірі 1390 грн, шляхом перерахування коштів на особистий рахунок. Вищезазначений правовий механізм виплати допомоги, також узгоджується з роз'ясненням викладеним у листі Міністерства у справах ветеранів України від 07.10.2020р. № 8512/02/09.4-20
Одночасно відповідач звертав увагу суду на те, що Конституційний Суд України в рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Однією з ознак України, як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20рп/2011, яке винесено за результатом розгляду конституційного подання народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 4 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", зокрема, перед яким було поставлено питання: чи обмежує конституційні права громадян факт надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України визначати розміри соціальних виплат, передбачених спеціальними законами, залежно від наявності фінансового ресурсу. Конституційний Суд України у вказаному рішенні дійшов правового висновку, що дії органів державної влади відповідають Конституції України та є допустимими. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України визначати розміри соціальних виплат, передбачених спеціальними законами (шляхом прийняття Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII), не є порушенням конституційних прав громадян.
Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до практики судових рішень Європейського суду з прав людини (далі - Суд), суд неодноразово висловлював свою позицію щодо обмеження (звуження) соціальних прав та гарантій державами-учасницями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).
Зокрема, в рішенні від 03 червня 2014 року (Заява №43331/12, справа "Валентина Ніканорівна Великода проти України") Суд зауважив на змінюваності законодавства про соціальне забезпечення, а також наголосив на тому, що положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, запроваджувати чи ні будь-які форми системи соціального забезпечення та не гарантує як таке право на будь-які соціальні виплати у певному розмірі.
Крім того звертав увагу суду на те, що щорічна разова грошова допомога до 5 травня учасникам бойових дій виплачується за рахунок коштів державного бюджету, а не за рахунок коштів Департаменту.
Ухвалою суду від 29.03.2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий 16.06.1995 року Сокирянським РВ УМВС України в Чернівецькій області (а.с. 6-7). Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 05.09.2015 року позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 8).
18.02.2021 року позивач звертався до Управління праці та соціального захисту населення Першотравневого району Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради із заявою щодо проведення нарахування та виплати невиплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, за 2019-2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Розглянувши вищевказане звернення, Управління праці та соціального захисту населення Першотравневого району Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради листом від 19.02.2021 року №09/07/06/603 повідомило позивача, що йому, як учаснику бойових дій виплачено разову грошову допомогу (а.с. 9).
Управління праці та соціального захисту населення Шевченківського району Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради листом від 22.02.2021 року №09/09/07-973 повідомило позивача, що провести донарахування та виплату недоплаченої суми разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій за період з 2016-2018 років, немає можливості (а.с. 10).
Не погоджуючись з діями Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради щодо відмови у донарахуванні та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 ріку у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначається Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон №3551-XII).
Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, встановлені статтею 12 Закону №3551-XII.
Так, згідно з частиною п'ятою 12 Закону №3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року, частину п'яту статті 12 у Законі №3551-XII викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Разом з цим, відносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня з 01 січня 2015 року також були врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, згідно з яким норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Вказаний пункт було внесено до Бюджетного кодексу України шляхом прийняття Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набрав чинності 01 січня 2015 року.
На виконання пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні постанови щодо окремого бюджетного року а саме: №141 від 02 березня 2016 року, №233 від 05 квітня 2017 року, №170 від 14 березня 2018 року, №237 від 20 березня 2019 року та №112 від 19 лютого 2020 року.
Названими постановами якими визначався, зокрема, порядок та розміри разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій.
Так, згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №141 від 02 березня 2016 року розмір виплати разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій було визначено у сумі 920,00 грн.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №223 від 05 квітня 2017 року розмір виплати разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій становив 1200,00 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №170 від 14 березня 2018 року розмір виплати разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій було визначено у сумі 1265,00 грн.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №237 від 20 березня 2019 року розмір виплати разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій становив 1295 гривень.
Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №112 від 19 лютого 2020 року розмір виплати разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій передбачено у сумі 1390,00 грн.
Таким чином, під час проведення позивачу виплат щорічної разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій у період з 2016 року по 2019 рік діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, проте встановлювали різний розмір щорічної допомоги до 05 травня учасникам бойових дій, а саме: пункт 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (яким уповноважено Кабінет Міністрів України встановлювати розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій), та частина п'ята статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (яка в силу рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 з 22 травня 2008 року діяла в редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком").
Разом з цим, варто зазначити, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади України - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Чинним законодавством України не врегульовано питання подолання колізії норм законів, які мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року у справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах слід застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше та залишається чинною на час перебігу правовідносин.
З огляду на те, що норма пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" прийнята пізніше, ніж норма частини п'ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", то у такому випадку при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій враховується норма пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин".
Суд зауважує, що на момент проведення позивачу виплат щорічної разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій у 2016-2019 роках норма пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ) неконституційною не визнавалась, а положення постанов Кабінету Міністрів України №141 від 02 березня 2016 року, №223 від 05 квітня 2017 року, №170 від 14 березня 2018 року та №237 від 20 березня 2019 року були чинними.
Таким чином, суд приходить до висновку, що положення пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин") та постанов Кабінету Міністрів України №141 від 02 березня 2016 року, №223 від 05 квітня 2017 року, № 170 від 14 березня 2018 року та № 237 від 20 березня 2019 року підлягали застосуванню відповідачем при визначені позивачу розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій та здійсненні виплат цієї допомоги у період з 2016 року по 2019 рік.
Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 07 березня 2018 року у справі №348/2100/16-а, від 19 червня 2018 року у справі №459/2783/17, від 22 серпня 2018 року у справі №550/1131/17, від 13 червня 2019 року у справі №564/189/17 та від 31 липня 2019 року у справі №348/2005/16-а.
При цьому, суд вважає безпідставними посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18), у зв'язку із прийняттям якого він вважає, що відповідачем не можуть братися до уваги пункту 26 Бюджетного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України №141 від 02 березня 2016 року, №223 від 05 квітня 2017 року, №170 від 14 березня 2018 року та №237 від 20 березня 2019 року, з огляду на таке.
Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Так, у вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс) так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, а тому Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Крім цього, у рішенні зазначено, що встановлення пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-ХІІ, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону №3551-ХІІ, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.
Згідно з частиною 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Беручи до уваги на викладене, суд вважає, що з 27 лютого 2020 року (дата прийняття рішення Конституційного Суду України №3-р/2020) позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня учасникам бойових дій п'ять мінімальних пенсій за віком.
Водночас, суд зауважує, що пункт 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин") визнаний неконституційним з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України №3-р/2020, тобто з 27 лютого 2020 року, а тому у відповідача не виникає обов'язку здійснення доплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня позивачу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за 2016-2019 роки.
Отже, у відповідача відсутні правові підстави для проведення перерахунку виплачених позивачу як учаснику бойових дій сум щорічної грошової допомоги до 05 травня за період з 2016 року по 2019 рік, а також виплати йому суми різниці.
З матеріалів справи вбачається та не заперечувалось учасниками справи, що позивачем отримано щорічну разову грошову допомогу як учаснику бойових дій: за 2016 рік - 920,00 грн, за 2017 рік - 1200,00 грн, за 2018 рік - 1265,00 грн, за 2019 рік - 1295,00 грн, тобто у розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України №141 від 02 березня 2016 року, №223 від 05 квітня 2017 року, №170 від 14 березня 2018 року та №237 від 20 березня 2019 року, які, як зазначено вище, на момент проведення таких виплат були чинними та неконституційними не визнавались.
Таким чином, здійснюючи виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня позивачу як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік у вказаних вище розмірах, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законом.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про безпідставність позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у донарахуванні та виплаті позивачу як учаснику бойових дій недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за 2016-2019 роки та зобов'язання донарахувати та виплатити йому недосплачену суму такої допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за вказаний період, а тому такі задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у донарахуванні та виплаті позивачу як учаснику бойових дій недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за 2020 рік та зобов'язання донарахувати та виплатити йому недосплачену суму такої допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за 2020 рік суд зазначає наступне.
Як зазначено вище, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, з 27 лютого 2020 року (дати прийняття рішення Конституційного Суду України №3-р/2020) позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня учасникам бойових дій п'ять мінімальних пенсій за віком.
Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 9 липня 2003 року (далі - Закон №1058-IV) визначено, що мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №294-IX від 14 листопада 2019 року установлено з 1 січня 2020 року для осіб, які втратили працездатність, прожитковий мінімум у розмірі 1638 гривень.
Отже, розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік учасникам бойових дій становить 8190,00 грн. (1638,00 грн х 5).
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у рішенні від 29 вересня 2020 року у справі №440/2722/20 (адміністративне провадження №Пз/9901/14/20), яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року залишено без змін.
Верховний Суд також вказав, що за ознаками типових справ це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Дослідивши матеріали даної справи, з огляду на її суб'єктний склад та аналогічність підстав виникнення цього спору, враховуючи норми, якими врегульовано спірні відносини, та зважаючи на зміст заявлених вимог, суд приходить до висновку, що дана справа в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у донарахуванні та виплаті позивачу як учаснику бойових дій недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за 2020 рік та зобов'язання донарахувати та виплатити йому недосплачену суму такої допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за 2020 рік відповідає вказаним вище ознакам типової справи, для якої зразковим є рішення у справі №440/2722/20.
Частиною третьою статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Зі встановлених судом у цій справі обставин вбачається, що позивачу як учаснику бойових дій виплачено разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі 1390,00 грн.
Водночас, враховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені у зразковій справі №440/2722/20, зважаючи на виплату позивачу разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у меншому розмірі, ніж передбаченому частиною п'ятою статті 12 Закону №3551-ХІІ, то суд приходить до висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачу як учаснику бойових дій щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відтак, суд зобов'язує відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Вказане, згідно позиції Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20, є належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у зазначеній вище частині позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", суд не вирішує питання про відшкодування судових витрат позивача.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради до Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради щодо виплати ОСОБА_1 допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій за 2020 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком з урахуванням уже здійснених виплат.
3. Зобов'язати Департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як особі зі статусом "Учасник бойових дій", у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, встановленого ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та провести відповідні виплати, з урахуванням виплаченої суми за 2020 рік у розмірі 6800,00 грн.
4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
Відповідач - Департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради (код ЄДРПОУ 26075395, вул. Героїв Майдану, 176, м. Чернівці, Чернівецька область, 58029).
Суддя В.О. Григораш