21 квітня 2021 року справа № 580/909/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження без виклику учасників адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (адреса: вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, Код ЄДРПОУ 21366538), щодо невиплати пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , за квітень 2020 року -листопад 2020 року (включно);
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (адреса: вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, Код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_2 , її пенсію за віком за квітень-вересень 2020 року в загальному розмірі 22 768, 24 грн.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа в м. Черкаси в органах Пенсійного фонду та як пенсіонер отримує пенсію за віком. Позивач зазначає, що за фактом невиплати їй пенсії за квітень-вересень 2020 року звернулась до територіального органу Пенсійного фонду із відповідною заявою однак отримала відповідь, якою повідомлено про нарахування пенсії позивачу за вказаний період, однак виплата не проведена у зв'язку з відсутністю встановленого порядку виплати заборгованості пенсії. Позивач звертає увагу, що відповідач протиправно припинив виплату пенсії за квітень-вересень 2020 року з підстав не передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку з чим вважає дії відповідача протиправними, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач у відзиві на адміністративний позов просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що з 01.04.2020 виплата пенсії позивачу призупинено за інформацією департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 7102-5000210089 від 09.10.2019 ОСОБА_1 .
За твердженням відповідача, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
На підставі заяви позивача від 08.09.2020, нової довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 08.09.2020 № 7102-5000304813, згідно списку на отримання інформації з ЄІБДВПО для призначення, відновлення та продовження виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам станом на 26.10.2020, який надійшов до Головного управління 16.11.2020, поновлено виплату пенсії з 01.04.2020.
Крім того, відповідач наголосив, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковується в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Відповідач зауважив, що позивач пропустила шестимісячний строк звернення до суду, оскільки про порушення свого права на отримання пенсії дізналась із квітня 2020 року.
На підставі наведеного відповідач вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, про що свідчить копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , виданого Пенсійним фондом України.
Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 08.09.2020 №7102-5000304813 фактичним місцем проживанням позивача є: АДРЕСА_2 .
25.01.2021 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою в якій просила повідомити причини не виплати пенсії за квітень-листопад 2020 року та здійснити відповідні нарахування та виплату.
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області листом №2300-0401-8/7707 від 05.02.2021 повідомив позивача, що рішенням від 13.03.2020 скасовано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 2102-5000210089 відповідно до ст. 12 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», тому виплату пенсії позивачу призупинено з 01.04.2020. На підставі заяви позивача від 08.09.2020, нової довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 08.09.2020 №7102-5000304813, згідно списку на отримання інформації з ЄІБДВПО для призначення, відновлення та продовження виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам станом на 26.10.2020, який надійшов до управління 16.11.2020, позивачу поновлено виплату пенсії з 01.04.2020. Оскільки рішення про відновлення виплати пенсії прийнято після проведення нарахування пенсій на листопад 2020 року, позивачу нараховано доплату пенсії за період з 01.04.2020-30.11.2020 в сумі 22 768,24 грн., виплата якої не проведена. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковується в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Оскільки такий порядок не затверджено, виплати будуть здійснюватися після його затвердження.
Вважаючи вказану дії щодо невиплати пенсії протиправними, позивач звернулась за захистом своїх прав до суду.
Вирішуючи питання щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, суд враховує, що спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення громадян, строки та порядок перерахунку пенсій є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до ч. 2 ст. 46 якого нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком; необхідними умовами застосування наведеної норми адміністративними судами є: 1) факт нарахування сум пенсій за минулий час, що підтверджується відповідними доказами; 2) доведеність вини пенсійного органу - наявність протиправних дій або протиправної бездіяльності, наслідками яких є невиплата сум пенсій.
Враховуючи те, що пенсія за своєю правовою природою є основним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним ст. 1 Першого протоколу до Конвенції), видається, що до правовідносин, які виникають у спорах, пов'язаних із стягненням неотриманої з вини органів, які призначають та виплачують пенсію, сум пенсії, можна розглядати питання стосовно застосування строків, визначених в інших законах, зокрема, ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Так, відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз цієї статті дає підстави дійти висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень. У зв'язку з цим, припинення нарахування та виплати пенсії внаслідок протиправних дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 3 травня 2018 року у зразковій справі № 805/402/18 про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі, яка залишена без змін Великою Палатою Верховного Суду постановою від 4 вересня 2018 року.
Щодо суті спору, суд зазначає, що згідно ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України №1058-IV складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Таким чином, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014р. №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою КМУ №509. Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
Згідно із п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою КМУ №509, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Як передбачено п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМУ №365, соціальні виплати припиняються у разі, зокрема, у разі скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Отже, вказаною нормою визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.
Суд зазначає, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону №1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем виплату пенсії позивачу припинено з 01.04.2020 по 30.11.2020 у зв'язку із скасування довідки внутрішньо переміщеної особи.
Проте, суд зазначає, що положеннями Закону України №1058-IV не передбачено таких підстав припинення або призупинення виплати пенсії та відповідачем не приймалось відповідного рішення про припинення (призупинення) виплат пенсії, доказів протилежного суду не надано.
Зі змісту наданого представником відповідача відзиву на позов вбачається, що припинення виплати позивачу пенсії відбулося на підставі пп. 4, 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: подала заяву про відмову від довідки; скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; повернулася до покинутого місця постійного проживання; виїхала на постійне місце проживання за кордон; подала завідомо недостовірні відомості.
Суд зазначає, що позивачу видана нова довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 08.09.2020 №7102-5000304813, а відповідачем у подальшому нараховано з 01.04.2020 по 30.11.2020 суму пенсії позивачу 22768,24 грн., що не заперечується відповідачем.
При цьому, відсутність окремого порядку виплати заборгованості нарахованої пенсії не може слугувати підставою позбавлення права на отримання пенсійних виплат.
Як передбачено ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеного у рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Отже, відповідач, припиняючи виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому, право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що припинення виплати пенсії позивачу з 01.04.2020-30.11.2020 здійснено всупереч способу, передбаченого Законом України №1058-IV, що фактично призвело до втручання у право власності позивача, і таке втручання є протиправним.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 22.03.2018р. (справа №243/6391/17) за результатом розгляду спору про припинення виплати пенсії особі, яка перемістилась з району проведення антитерористичної операції, дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Така ж позиція підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018р. за результатами розгляду справи №805/402/18.
Суд не вбачає підстав для відступлення від зазначеного правового висновку Верховного Суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приймаючи до уваги, що позивач просить визнати протиправними дії відповідача, однак останній не вчинив дій, які передбачені законом, чим допустив протиправну бездіяльність, тому суд для повного захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо невиплати заборгованості пенсії позивачу за період з 01.04.2020 по 30.11.2020.
З урахуванням встановленої судом протиправності бездіяльності відповідача щодо не виплати заборгованості пенсії в сумі 22768,24 грн., суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості обґрунтованою.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигунвань відповідача.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо невиплати заборгованості пенсії ОСОБА_1 за період з 01.04.2020 по 30.11.2020.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000; код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) невиплачену пенсію за період з 01.04.2020 по 30.11.2020 в сумі 22768 (двадцять дві тисячі сімсот шістдесят вісім) грн. 24 коп.
В задоволенні іншої редакції позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення, з урахуванням особливостей визначених п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Суддя В.В. Гаращенко