Справа № 560/47/21
26 квітня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, за період з 06 вересня 2018 року по 21 грудня 2020 року.
Військова частина НОМЕР_1 подала клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.
Дослідивши клопотання та докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає, що клопотання задоволенню не підлягає зважаючи на наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України) Частина 5 статті 122 КАС України передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Так, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Таким чином, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та 09 вересня 2018 року був звільнений з військової служби у запас.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.08.2020 року у справі 560/3175/20 суд визнав протиправною відмову та бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік та зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 06 вересня 2018 року.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.10.2020 року у справі 560/3644/20, суд визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 06.09.2018 та зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 06.09.2018.
На виконання рішень суду відповідач 26 жовтня 2020 року виплатив позивачеві компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій в сумі 18211,23 грн., а 21 грудня 2020 року - індексацію грошового забезпечення в сумі 4435,66 грн., що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи і відповідачем не заперечується.
З метою досудового вирішення спору позивач 22 грудня 2020 року звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідач листом від 23.12.2020 відмовив у нарахуванні та виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відтак, позивач, який звернувся до суду 04 січня 2021 року, строк звернення до суду не пропустив. Відповідач не довів пропуск позивачем строку звернення до суду, тому підстави для задоволення заяви про залишення позовної заяви без розгляду - відсутні.
Керуючись статтями 248, 256, 294 КАС України, суд
у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду адміністративного позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддя І.С. Козачок