23 квітня 2021 року № 320/8822/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, код ЄДРПОУ- 22933548) видану на ім'я ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 із 17.07.2018 року підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 до пенсії відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991, з розрахунку однієї заробітної плати, додаткової пенсії відповідно до ч.3 ст. 51 Закону №796-ХІІ, в розмірі 15% від мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 рік.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи IV категорії, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, додаткову пенсію, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та щомісячну доплату, як непрацюючий пенсіонер до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення. Вважає, що з 01.01.2014 по 02.08.2014 позивач має право на пенсії у розмірі, який встановлено ст.ст. 39, 51 Закону №796-ХІІ у редакції, яка діяла на момент виникнення права на отримання пенсії та доплати на неї.
Також, зазначає, що він має право на виплату з 17.07.2018 підвищення до пенсії, встановленого ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796) (у редакції, чинній до 01.01.2015) у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Вказана ухвала суду надсилалась відповідачу за електронною адресою, що підтверджується повідомленням про вручення, наявним в матеріалах справи.
Отже, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
У той же час, на час прийняття рішення у даній справі відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Суд, керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Богуславським РВ ГУ МВС України в Київській області 05.02.1997, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області.
З наданих суду доказів вбачається, що позивач має статус громадянина, який постійно проживає (працює) на території посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується посвідченням 4-ї категорії від 06.05.2003 серії НОМЕР_2 .
Згідно з довідкою виконавчого комітету Богуславської міської ради, ОСОБА_1 з 13.12.1979 проживає та зареєстрований в АДРЕСА_1 .
В трудовій книжці позивача №787 відсутні записи про його працевлаштування у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018.
Позивач звернувся до відповідача з відповідними вимогами про перерахунок пенсії та доплат за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.218, однак отримав відповідь (лист №5398-9615/Ч-02/8-1000/20) , що положення ст.ст. 39, 51 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на поточний рік. Зазначено, що редакція ст. 39 Закону №796-ХІІ визнана неконституційною рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 не змінювалася.
Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся за захистом своїх прав з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ), чинних на момент виникнення спірних правовідносин, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з ст. 39 Закону №796-ХІІ громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Крім того, згідно з ст. 51 Закону №796-ХІІ, особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 ст. 39 Закону №796-ХІІ, чинною на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті, тобто на 1 мінімальну заробітну плати.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 №3491-VI (далі - Закон №3491-VI) розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» доповнено п. 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст. 39, 51 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011).
Відтак, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 39, 51 Закону №796-ХІІ, розміри основної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також доплат до пенсії.
На виконання п. 7 Закону №3491-VI 06.07.2011 Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» №745, яка набрала чинності з 23.07.2011, п. 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
Постановою Кабінету Міністрів України №1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У подальшому, п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 №4282-VI (набрав чинності 01.01.2012), п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 №5515-VI (набрав чинності 01.01.2013), установлено, що норми і положення ст. 39, 50, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у 2012 та 2013 роках виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.
Згідно з абз. 8 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №3-рп/2012 від 25.01.2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
З правового аналізу вказаних Законів та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та роз'яснень Конституційного Суду України випливає, що в період з 23.07.2011 по 31.12.2013 визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Однак з 01.01.2014 Законом України від 16.01.2014 №719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (далі - Закон №719-VII) не передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених ст. 39, 51 Закону №796-ХІІ. Чинним залишався й Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок).
Враховуючи принцип пріоритетності Закону №796-ХІІ над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком, з 01.01.2014 нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, а також доплат до пенсії, повинно було здійснюватись у розмірі та на підставі ст.39, 51 Закону №796-ХІІ.
Законом України від 31.07.2014 №1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності 03.08.2014, розділ Прикінцеві положення Закону №719-VII доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення ст. 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.
Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
З 03.08.2014 Законом №796-ХІІ Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 39, 51 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже, в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 року відповідач повинен нараховувати та виплачувати пенсію та доплати позивачу в розмірі, визначеному ст. 39, 51 Закону №796-ХІІ, а не Порядком.
Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2016 (справа №285/4300/14-а) та Верховного Суду від 21.02.2018 (справа №619/2262/17).
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи вбачається, що всупереч вказаному, відповідачем в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 здійснювалася виплата основної та додаткової пенсії, а також доплати за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю, позивачу у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, що на переконання суду є протиправним.
Отже, вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до статей 39, 51 Закону №796-ХІІ підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату з 17.07.2018 доплати до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст.39 Закону №796-ХІІ, суд зазначає наступне.
Статтею 39 Закону №796-ХІІ, у редакції чинній до 01.01.2015, передбачено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Частиною другою цієї ж статті визначено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
28.12.2014 прийнято Закон №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01.01.2015, пп. 7 п. 4 Розділу І якого внесено зміни до Закону №796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
04.02.2016 прийнято Закон №987-VIII «Про внесення зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який згідно Прикінцевих положень, набрав чинності з 01.01.2016, яким включено до Закону №796-ХІІ статтю 39 наступного змісту: громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України».
Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17.07.2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, пп. 7 п. 4 розділу І Закону №76-VІІІ. Вирішено, що положення пп. 7 п. 4 розділу І Закону №76-VІІІ визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
За змістом ч. 2, 3 ст. 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена, встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Водночас, Закон №796-ХІІ не регулює питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умови проживання та роботи населення, господарську, науково - дослідну та іншу діяльність у цих зонах тощо.
Зазначені правовідносини, зокрема питання поділу території на відповідні зони врегульовано Законом України від 27.02.1991 №791а-ХІІ «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №791а-ХІІ).
Частиною 1 ст. 2 Закону №791а-ХІІ (у редакції чинній до 01.01.2015) визначено чотири зони радіоактивного забруднення, а саме: зона відчуження; зона безумовного (обов'язкового) відселення; зона гарантованого (добровільного) відселення; зона посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ч. 2 - 3 ст.2 Закону №791а-ХІІ повноваження щодо установлення меж цих зон, визначення переліку населених пунктів, які відносяться до конкретної зони радіоактивного забруднення делеговані Кабінету Міністрів України.
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення затверджено постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106.
Відповідно до додатку 1 Переліку с. Розкопанці Богуславського району Київської області, де проживає позивач, віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона).
Пунктом 2 розділу І Закону №76-VIII у ст. 2 Закону №791а-ХІІ внесено зміни, якими абз.5 ч. 2 ст. 2 цього закону виключено. Зазначені зміни набрали законної сили з 01.01.2015.
Отже, з 01.01.2015.зазначена стаття визначає такі категорії зон забруднення територій:
1) зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році;
2) зона безумовного (обов'язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/км-2 та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км-2 та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км-2 та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;
3) зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км-2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км-2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км-2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.
Отже, з 01.01.2015 зона посиленого радіоекологічного контролю виключена з переліку зон радіоактивного забруднення територій, визначених Законом №791а-ХІІ.
Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17.07.2018, яке стало однією з підстав звернення до суду з даним позовом, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, пп. 2, абз. 1, 2 пп. 3, пп. 4, абз. 1, 2 пп. 5, абз. 1-4 пп. 6, пп. 7 п. 4 розділу I Закону №76-VIII.
Водночас жодні зміни внесені Законом №76-VIII до Закону №791а-ХІІ не визнавались неконституційними.
Отже, чинна на момент звернення до суду редакція ст. 2 Закону №791а-ХІІ не змінювалась, не виключалась іншими законами та не визнавалась неконституційною.
При цьому судом встановлено, що до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106, зміни щодо виключення зони посиленого радіоекологічного контролю не вносилися.
Відтак, станом на час звернення до суду із зазначеним позовом, с. Розкопанці Богуславського Київської області згідно з вказаним Переліком відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю, яка, передусім, виключена із Закону №791а-ХІІ.
Таким чином, незважаючи на відсутність змін щодо виключення зони посиленого радіоекологічного контролю, внесених до Переліку, застосуванню підлягає саме №791а-ХІІ в редакції зі змінами, внесеними Законом №76-VIII.
Системно проаналізувавши вищевикладене, вбачається, що повноваження щодо установлення меж цих зон, визначення переліку населених пунктів, які відносяться до конкретної зони радіоактивного забруднення делеговані Кабінету Міністрів України, однак Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями визначати додаткові зони радіоактивного забруднення, ніж ті, що визначені Законом №791а-ХІІ.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відновлення дії ст. 39 Закону №796-ХІІ у редакції чинній до 01.01.2015 не надає права на отримання підвищення пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території, що відносилась до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Підвищення пенсії, передбачене ст. 39 Закону №796-ХІІ є соціальною пільгою, яка встановлена за проживання на території радіоактивного забруднення, водночас станом на день звернення до суду з даним позовом, м. Тараща Київської області не відноситься до території радіоактивного забруднення, а позивач, відповідно, не є особою, яка проживає на такій території.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.11.2011 №20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
Судом відхилено посилання позивача на рішення Верховного Суду у зразковій справі №240/4937/18 через фактичну відмінність спірних відносин та обставин справи, оскільки однією з ознак вказаної зразкової справи є проживання позивача на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, тоді як у даній справі вказана ознака на момент виникнення спірних правовідносин відсутня.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у позивача із 17.07.2018 не виникло права на отримання підвищення до пенсії як непрацюючого пенсіонера на підставі ст. 39 Закону №796-ХІІ через відсутність проживання на території радіоактивного забруднення.
Відтак, відмовляючи ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті доплати до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за період з 17.07.2018, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
За наведених обставин, вимога позивача про зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату з 17.07.2018 доплати до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст.39 Закону №796-ХІІ задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1681,60 грн., про що свідчить квитанція №41 від 06.11.2020 та №116 від 23.09.2020
Враховуючи викладене та те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат у розмірі 840,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297, 382 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 за період 01.01.2014 по 02.08.2014.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) пенсії відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991, з розрахунку однієї заробітної плати, додаткової пенсії відповідно до ч.3 ст. 51 Закону №796-ХІІ, в розмірі 15% від мінімальної пенсії за віком (згідно із Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік) за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.
4. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (ЄДРПОУ: 22933548).
5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Щавінський В.Р.