12 квітня 2021 року справа №320/12410/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40, ЄДРПОУ 22933548) щодо відмови провести на основі матеріалів пенсійної справи перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП за ДРФО НОМЕР_1 ) державної пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з 01.09.2010 року по 18.03.2014 року у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, а з 19.03.2014 по 31.12.2014 року у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю з 01.09.2010 року по 18.03.2014 року у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, а з 19.03.2014 по 31.12.2014 року у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, та з 01.09.2010 року по 31.12.2014 року підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі встановленої згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням раніше проведених виплат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40, ЄДРПОУ 22933548) провести на основі матеріалів пенсійної справи перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП за ДРФО НОМЕР_1 ) державної пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з 01.09.2010 року по 18.03.2014 року у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, а з 19.03.2014 по 31.12.2014 року у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю з 01.09.2010 року по 18.03.2014 року у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, а з 19.03.2014 по 31.12.2014 року у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, та з 01.09.2010 року по 31.12.2014 року підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі встановленої згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік відповідно до статей 39. 50, 54 3акону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є пенсіонером та отримує пенсію по інвалідності, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, а також доплату за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796).
Позивач зазначає, що йому стало відомо про те, що за період 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідач нарахував та виплатив позивачу пенсію, додаткову пенсію та доплату у розмірі, що є меншим за розмір, визначений Законом №796, оскільки положеннями Закону України "Про Державний бюджет на 2014 рік" від 16.01.2014 №719-VIII в редакції, яка була чинна у період з 01.01.2014 по 02.08.2014, не було передбачено жодних обмежень щодо застосування статей 39, 50 та 54 Закону №796. Враховуючи відмову відповідача у здійсненні перерахунку пенсії у добровільному порядку, позивач звернулась до суду з позовом у цій справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На час прийняття рішення у даній справі відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , далі - позивач, є пенсіонером (додаток 4), перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ у Київській області (додаток 8). далі - відповідач, з 29.12.2003 року та по даний час не працює, з 02.02.2009 року по 10.07.2014 року був зареєстрований та проживав у місті Сарни Рівненської області, а з 11.07.2014 року по теперішній час зареєстрований та проживає в населеному пункті м. Ірпінь Київської області, що підтверджується копією паспорта (додаток 1 ).
Місто Сарни Рівненської області та місто Ірпінь Київської області згідно з постановою Кабінету Міністрів Української PCP від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», далі Постанова №406, належать до зони посиленого радіоекологічного контролю.
З 02.07.2010 року по 18.03.2014 року позивач мав ІІІ (третю) групу інвалідності захворювання пов'язане з наслідками ЧЛІ'С, а з 19.03.2014 року по даний час (довічно) має: II (другу) групу інвалідності - захворювання пов'язане з наслідками ЧАЕС, що підтверджується документами зазначеними в додатках 5-7.
З 29.07.2010 року позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок ЧАЕС (категорія 1), що підтверджується відповідним посвідченням.
Так, позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії на основі матеріалів пенсійної справи (додаток 12). За результатом розгляду заяви відповідач відмовив у перерахунку пенсій позивача, відмова фактично зводиться до того, що немає підстав перераховувати пенсію позивача у розмірах визначених ст.ст.39, 50, 54 Закону №796~ХІІ, адже відповідні виплати здійснюються в розмірах визначених Урядом підзаконними актами, а не Законом №796-ХІІ.
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2 сі.39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній з 22.05.2008 року по 31.12.2014 року, громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати».
З аналізу наведеної норми випливає, що для отримання підвищення до пенсії у період часу з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року відповідно до ст.39 Закону №796-ХІІ, особа повинна одночасно відповідати наступним вимогам: - мати статус непрацюючого пенсіонера; - проживати на території радіоактивного забруднення.
Таким чином, враховуючи, що позивач з 01.09.2010 року по 31.12.2014 року відповідав наведеним вимогам, чому вданий період часу набув право на отримання підвищення до пенсії відповідно до ст.39 Закону №796-ХІІ, у розмірі однієї заробітної плати встановленої Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно зі ст.50 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній з 22.05.2008 року по 31.12.2014 року, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: - інвалідам І групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; - інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; - інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відтак, для отримання додаткової пенсії у період часу з 22.05.2008 року по 31.12.2014 року відповідно до ст.50 Закону №796-ХІІ особа повинна одночасно відповідати наступним вимогам: мати статус пенсіонера; - мати групу інвалідності (захворювання пов'язане з наслідками ЧАЕС); - мати статус особи, яка постраждала внаслідок ЧАЕС (категорія 1).
Враховуючи, що позивач з 01.09.2010 року по 31.12.2014 року відповідав наведеним вимогам, тому в наведений період він набув право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст.50 Закону №796-ХІІз 01.09.2010 року по 18.03.2014 року 50 процентів мінімальної пенсії за віком, а з 19.03.2014 по 31.12.2014 року 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Частиною 4 ст.54 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній з 22.05.2008 року по 31.12.2014 року, передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по І групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по НІ групі інвалідності - б мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
З аналізу наведеної норми випливає, що для поширення гарантій у період часу з 22.05.2008 року по 31.12.2014 року відповідно до ст.54 Закону №796-ХІІ на особу, вона повинна одночасно відповідати наступним вимогам: - мати статус пенсіонера; - мати групу інвалідності (захворювання пов'язане з наслідками ЧАЕС) та отримувати пенсію по інвалідності, при чому немає різниці відповідно до якого закону така пенсія отримується; - мати статус особи, яка постраждала внаслідок ЧАЕС (категорія 1).
Враховуючи, що позивач з 01.09.2010 року по 31.12.2014 року відповідав наведеним вимогам, тому в наведений період він мав право на отримання державної пенсії відповідно до ст.54 Закону №796-ХІІ з 01.09.2010 року по 18.03.2014 року у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, а з 19.03.2014 по 31.12.2014 року у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Постановою Уряду від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова №836) установлені розміри виплат, передбачених Закону №796-ХІІ.
Крім того, з метою збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян, 28.05.2008 року Уряд прийняв постанову №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (далі - Постанова №530), якою, серед іншого, встановлені розміри додаткових пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Також, постановою від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» (далі - Постанова №654) Кабінет Міністрів України установив починаючи з 01.07.2008 року доплати до пенсій, зокрема, для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою відповідно до Закону №796-ХІІ в таких розмірах, щоб загальний розмір пенсії відповідної категорії осіб був не меншим абсолютних розмірів, передбачених вказаною Постановою.
Разом з тим, Постанови №№836, 530. 654 в редакції, що діяли у період з 22.05.2008 року по 22.07.2011 року, не встановлювали розміру доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території зон радіоактивного забруднення відповідно до ст.39 Закону №796-Х1І, а відтак їх застосування при нарахуванні відповідної доплати у названий період є безпідставним.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України № 796-ХІІ.
Держава взяла на себе відповідальність за шкоду, завдану громадянам, та зобов'язалася відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що визначено в ст. 13 Закону України № 796-ХІІ.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 67 Закону України № 796-ХІІ (яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року) у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 50,54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
14.06.2011 Верховною Радою України було прийнято Закон України №3491 -VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (далі - Закон №3491-VI), яким розділ VII; Прикінцеві положення Закону України "Про
Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4 такого змісту: "Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".
На виконання п. 7 Закону №3491-УІ 6 липня 2011 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності з 23 липня 2011 р., пунктами 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою та підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення.
23 листопада 2011 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до якої і визначається розмір пенсії по інвалідності та доплати і компенсації до неї. (далі - Порядок №1210).
Положення пункту 4 розділу VII Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20- рп/2011.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що оскільки 23 липня 2011 р. набрала чинності постанова № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", якою встановлено розмір основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою та підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, положення статей 39, 50, 54 Закону № 796-ХІІ підлягають застосуванню лише до 23 липня 2011 р., а після вказаної дати застосуванню підлягають положення Закону № 2857-VI та постанови №745.
У подальшому пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22 грудня 2011 р. № 4282-У1 (набрав чинності 1 січня 2012 р.) було установлено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
Такий же правовий підхід був закріплений у 2013 році з прийняттям Закону України від 6 грудня 2012 р. № 5515-УІ "Про Державний бюджет України на 2013 рік" (далі - Закон № 5515-УІ), пунктом 4 Перехідних положень якого встановлено, що у 2013 році норми і положення статей 20 - 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50 - 52, 54 Закону № 796- ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2013 рік.
Указана норма Закону № 5515-УІ також неконституційною не визнавалась та її дія у 2013 році не зупинялась.
Натомість, з 1 січня 2014 року Законом України від 16 січня 2014 року №719-VII "Про Державний бюджет України на 2014 рік" не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів пенсії, додаткової пенсій та доплати за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю, встановлених статтями 39 та 50, 54.
Чинним залишався й Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Однак, враховуючи принцип пріоритетності Закону №796 над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком №1210, з 1 січня 2014 року нарахування та виплата пенсії, щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, та доплати за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю повинно було здійснюватись у розмірах та на підставі статей 39 та 50, 54 Закону №796.
Таким чином, за період 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідач нарахував та виплатив пенсію, додаткову пенсію та підвищення за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі, що є меншим за розмір, визначений Законом №796.
Відповідно до статті 49 Закону №796 пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 54 Закону № 796-ХІІ пенсії по інвалідності, яка наступила внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії в зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, отриманого в зоні відчуження в 1986-1990 рр. в розмірі відшкодування фактичної шкоди здоров'ю, який визначається відповідно до законодавства. Відповідно до ст. 54 Закону № 796-ХІІ в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8-ми мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до положень ст. 50 Закону № 796-ХІІ (яка діяла до 23 липня 2011 року) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:
- інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до положень ст. 39 Закону № 796-ХІІ (яка діяла до 23 липня 2011 року), застосовувалась у наступній редакції: громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.
Згідно з вимогами ч. 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ (далі - Закон № 1058-1V) мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Новий мінімальний розмір пенсії по інвалідності, визначений Законом, залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Лише Законом України від 31 липня 2014 р. № 1622-УІІ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", який набрав чинності З серпня 2014 р., розділ "Прикінцеві положення" Закону України від 16 січня 2014 р. № 719-У1І "Про Державний бюджет України на 2014 рік" доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54
Закону № 796-Х1І застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.
Отже, тільки з 3 серпня 2014 р. Законом № 719-VII Кабінету Міністрів України надано повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 39, 50-54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та підвищення за проживання в зоні радіоактивного забруднення.
Таким чином, у період з 1 січня 2014 р. по 2 серпня 2014 р. виплата пенсії позивача по інвалідності мала здійснюватись відповідно до ст. 54 Закону № 796-ХІІ у розмірі 8- ми мінімальних пенсій за віком, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю мала здійснюватись відповідно до ст. 50 Закону № 796-ХІІ у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, а підвищення пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території посиленого радіоекологічного контролю мало виплачуватись у розмірі встановленому ст..39 Закону № 796-ХІІ, що відповідав одній мінімальній заробітній платі.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 р. у справі № 619/2262/17 та 11 вересня 2018 р. у справі № 522/6810/17.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-УІІІ передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином позивач має право на реалізацію гарантій, наданих йому ст.ст. 19, 46 Конституції України, та має право на отримання пенсії, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, а підвищення пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території посиленого радіоекологічного контролю із розміру мінімальної заробітної плати, як визначено статтею 39 Закону № 796-ХІІ.
Відповідно до статті 63 Закону № 796-ХІІ фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені у Бюджетному кодексі України (далі - БК України).
Відповідно до частини першої статті 23 БК України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачене законом про Державний бюджет України.
Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.
Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року № 17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ряди України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.
Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.
Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Тому у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Статтею 67 Закону № 796-ХІІ установлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Надання Законом № 79-VIII Кабінету Міністрів України повноважень щодо визначення розміру і порядку виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, не надає йому права їх зменшувати або скасовувати, тобто не надає йому права приймати підзаконні акти, які будуть суперечити Закону № 796-ХІІ, оскільки у самому Законі встановлені розміри підвищення пенсії, а не зазначено, що такий розмір встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Конституційний Суд України у Рішенні від 25 січня 2012 року № З-рп/2012, крім іншого, вирішив:
- в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України;
- в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 БК України та пункту 2 частини першої статті 9 КАС України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності.
Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № З-рп/2012 не надає права Кабінету Міністрів України зменшувати розмір виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, а Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України у разі, якщо законом прямо не передбачено розмір таких виплат.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, що бездіяльність відповідача, яка потягла ненарахування та невиплату позивачу пенсії, доплат та підвищень до пенсії, у період з 1 січня 2014 року до 2 серпня 2014 року, визначених статтями 39, 51, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є протиправною, а порушені відповідачем права позивача на виплату пенсії, доплат та підвищень з врахуванням індексу інфляції потребують відновлення.
Також суд звертає увагу, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною другою статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
Предметом спору у даній справі є визнання протиправним дій відповідача з виплати пенсії, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю та підвищення до пенсії за проживання в зоні забруднення за період з 1 січня 2014 р. по 2 серпня 2014 р. у розмірі меншому, ніж передбачено вимогами статей 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
У Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8 Конституції України).
Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 46 Конституції України).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64 Конституції України).
Згідно з вимогами ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІ1 нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більм як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до вимог ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р. № 1058-ІУ нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз цієї статті дає підстави дійти висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Суд вважає, що оскільки виплата пенсії, додаткової пенсії та підвищень до пенсії за період з 1 січня 2014 р. по 2 серпня 2014 р. є наслідком протиправних дій суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, то відповідно до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.
З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 р. № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА 2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15 жовтня 2013 р. №9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА З щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 122 КАС України в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 р. у справі № 646/6250/17 та від 19 червня 2018 р. у справі № 646/6250/17.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з положеннями ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи відсутність у справі доказів ухилення відповідача від виконання рішень суду саме у даній справі, суд вважає, що підстави зобов'язати відповідача подати звіт про його виконання відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40, ЄДРПОУ 22933548) щодо відмови провести на основі матеріалів пенсійної справи перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП за ДРФО НОМЕР_1 ) державної пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з 01.09.2010 року по 18.03.2014 року у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, а з 19.03.2014 по 31.12.2014 року у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю з 01.09.2010 року по 18.03.2014 року у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, а з 19.03.2014 по 31.12.2014 року у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, та з 01.09.2010 року по 31.12.2014 року підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі встановленої згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням раніше проведених виплат.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40, ЄДРПОУ 22933548) провести на основі матеріалів пенсійної справи перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП за ДРФО НОМЕР_1 ) державної пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з 01.09.2010 року по 18.03.2014 року у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, а з 19.03.2014 по 31.12.2014 року у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю з 01.09.2010 року по 18.03.2014 року у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, а з 19.03.2014 по 31.12.2014 року у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, та з 01.09.2010 року по 31.12.2014 року підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі встановленої згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік відповідно до статей 39. 50, 54 3акону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Терлецька О.О.