21 квітня 2021 року м. Київ Справа № 320/1220/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко С.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до державного реєстратора прав на нерухоме майно Бородянської селищної ради Київської області Цуруль Ірини Миколаївни
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Бородянської селищної ради Київської області Цуруль Ірини Миколаївни, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 26.10.2018 № 43697681, яким позивачу відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень;
- зобов'язати відповідача провести державну реєстрацію прав за померлим - ОСОБА_2 - на нерухоме майно, а саме: домоволодіння АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звертаючись до відповідача із заявою про державну реєстрацію за померлим чоловіком - ОСОБА_2 - права власності на об'єкт нерухомого майна (домоволодіння АДРЕСА_1 ), нею було подано усі необхідні документи, що підтверджують виникнення права власності на це майно.
Разом з тим відповідачем, за відсутності визначених чинним законодавством підстав, відмовлено у державній реєстрації за ОСОБА_2 права власності на вказане вище домоволодіння.
Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що приймаючи оскаржуване рішення, він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Так, відповідач стверджує, що подані позивачем з метою державної реєстрації права власності документи не давали змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Крім того, відповідач звертає увагу на необхідність подання позивачем для реєстрації права власності обов'язкового в силу положень частини п'ятої статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.1992 № 2482-XII документа, а саме: свідоцтва про право власності.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/1220/19 та призначено дату, час та місце проведення підготовчого засідання.
У підготовчому засіданні, призначеному на 23.04.2019, розгляд справи було відкладено на підставі вимог пункту 3 частини другої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України (протокольна ухвала Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2019).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на підставі пункту 1 частини другої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні, призначеному на 30.07.2019, розгляд справи було відкладено на підставі вимог пункту 1 частини другої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (протокольна ухвала Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2019).
У судове засідання, призначене на 26.09.2019, сторони (їх представники) не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи по суті, про що свідчать наявні у матеріалах справи розписка представника позивача про отримання ним судової повістки та дані on-line сервісу "Відстеження поштових відправлень" Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", з яких вбачається, що надіслане судом на адресу відповідача рекомендоване поштове відправлення вручено його представнику.
Матеріали справи містять клопотання представника позивача та відповідача про розгляд справи за їх відсутності, що відповідно до приписів частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів (протокольна ухвала Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2019).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивач - ОСОБА_1 - є дружиною померлого ОСОБА_2 , що підтверджується даними, наведеними у свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_1 , виданому 09.02.2011 Виконавчим комітетом Майданівської сільської ради Бородянського району Київської області, та свідоцтві про смерть серії НОМЕР_2 , виданому 28.07.2017 Виконавчим комітетом Майданівської сільської ради Бородянського району Київської області (а.с. 15, 16).
За поясненнями позивача, рішенням Виконавчого комітету Бородянської селищної ради Київської області від 20.04.1993 № 12/21 ОСОБА_2 передано в особисту власність житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Бородянської селищної ради Київської області із заявою про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 .
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Бородянської селищної ради Київської області Цуруль Ірини Миколаївни від 18.06.2018 № 41655517 позивачу відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав:
- скасування рішення Виконавчого комітету Бородянської селищної ради Київської області від 20.04.1993 № 12/21 в частині надання дозволу на передачу в особисту власність ОСОБА_2 жилого будинку в АДРЕСА_1 ;
- реєстрації права власності на наведений вище будинок за іншими особами.
Так, постановою Бородянського районного суду Київської області від 21.02.2006 у цивільній справі № 2-а-7-2006 визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Бородянської селищної ради Київської області від 20.04.1993 № 12/21 в частині надання дозволу на передачу в особисту власність ОСОБА_2 жилого будинку в АДРЕСА_1 .
Крім того, рішенням Бородянського районного суду Київської області від 19.12.2017 у цивільній справі № 360/2405/17 позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено; визнано за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право приватної часткової власності, по 1/3 частині за кожним, на будинковолодіння АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
23.02.2018 на підставі наведеного вище судового рішення за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровано право власності на житловий будинок загальною площею 109,9 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 03.07.2018 № 129576140).
У подальшому постановою Апеляційного суду Київської області від 13.09.2018 у цивільній справі № 360/2405/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; рішення Бородянського районного суду Київської області від 19.12.2017 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено.
За наведених обставин ОСОБА_1 у жовтні 2018 року повторно звернулась до Бородянської селищної ради Київської області із заявою про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно.
В якості правовстановлюючих документів позивачем до заяви про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна долучено, зокрема, архівний витяг від 11.05.2018 № 06-04/189 з протоколу Виконавчого комітету Бородянської селищної ради Київської області від 20.04.1993 № 4.
За результатами розгляду заяви позивача та документів, що до неї додані, державним реєстратором прав на нерухоме майно Бородянської селищної ради Київської області Цуруль Іриною Миколаївною винесено рішення від 26.10.2018 № 43697681, яким позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 у зв'язку з невідповідністю заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).
Відповідно до статті 2 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з приписами пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 1952-IV державній реєстрації прав підлягає право власності.
Повноваження державного реєстратора у сфері державної реєстрації прав та їх обтяжень визначено частиною третьою статті 10 Закону № 1952-IV.
Так, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
На виконання покладених цим Законом повноважень державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
В силу приписів частини першої статті 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі:
1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;
2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;
5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;
6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;
7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;
8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;
9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;
11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;
12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;
13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;
14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Статтею 24 Закону № 1952-IV наведений виключний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, однією з яких є подання документів, які не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Аналізуючи наведені вище положення, суд дійшов висновку, що вчиненню реєстраційної дії, пов'язаної з державною реєстрацією прав та їх обтяжень, передує встановлення державним реєстратором відповідності заявленого права і поданих документів відомостям, що у них містяться.
Як вже зазначалось судом вище, позивачем подано до Бородянської селищної ради Київської області заяву про державну реєстрацію за її померлим чоловіком - ОСОБА_2 - права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В якості документу, що посвідчує право власності на наведений вище об'єкт нерухомого майна, позивачем надано архівний витяг з протоколу Виконавчого комітету Бородянської селищної ради Київської області від 20.04.1993 № 4, відповідно до якого селищною радою прийнято рішення № 12/21 про надання дозволу Київському обласному управлінню по будівництву ремонту і утриманню шляхів на передачу ОСОБА_2 в особисту власність житлового будинку садибного типу з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 .
Крім того, з наявної у матеріалах справи копії акта Виконавчого комітету Бородянської селищної ради Київської області від 29.04.1993 вбачається, що на виконання Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII Київське обласне управління по будівництву ремонту і утриманню шляхів безкоштовно передає в особисту власність будинок садибного типу з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 разом із земельною ділянкою площею 792 м2 громадянину ОСОБА_2 з сім'єю у складі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Разом з тим єдиним документом, який підтверджує право власності на будинок, безоплатно переданий у власність на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII, є свідоцтво про право власності.
Так, правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначено Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.1992 № 2482-XII (далі - Закон № 2482-XII).
В силу приписів частини першої статті 6 Закону № 2482-XII незалежно від розміру загальної площі безоплатно передаються у власність громадян займані ними, зокрема, квартири (будинки), в яких мешкають громадяни, котрим встановлена ця пільга Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 2482-XII приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Положеннями частини п'ятої статті 8 Закону № 2482-XII передбачено, що передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.
За громадянами, які не виявили бажання приватизувати займане ними житло, зберігається чинний порядок одержання і користування житлом на умовах найму (частина перша статті 7 Закону № 2482-XII).
Як вже зазначалось судом вище, відповідач наголошує, що документ, визначений частиною п'ятою статті 8 Закону № 2482-XII, позивачем разом із заявою про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не подавався.
Вказані обставини позивачем (його представником) не заперечувались.
Таким чином, на думку відповідача, позивачем не надано документу, який беззаперечно підтверджує факт набуття чоловіком позивача у власність наведеного вище будинку.
В силу положень частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як встановлено судом під час розгляду даної справи, постановою Бородянського районного суду Київської області від 21.02.2006 в адміністративній справі № 2-а-7-2006 задоволено позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , рішення Виконавчого комітету Бородянської селищної ради Київської області від 20.04.1993 № 12/21 в частині надання дозволу на передачу в особисту власність ОСОБА_2 жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 визнано протиправним та скасовано.
У подальшому рішенням Бородянського районного суду Київської області від 19.12.2017 в адміністративній справі № 360/2405/17 задоволено позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; визнано за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право приватної часткової власності, по 1/3 частині за кожним, на будинковолодіння АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 13.09.2018 у цивільній справі № 360/2405/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; рішення Бородянського районного суду Київської області від 19.12.2017 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено.
Вказане вище судове рішення обґрунтоване тим, що позивачі є законними володільцями жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що унеможливлює набуття ними права власності на зазначений об'єкт нерухомого майна за набувальною давністю в порядку статті 344 Цивільного кодексу України.
У цьому ж судовому рішенні суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що право спільної сумісної власності на спірний житловий будинок виникло у позивачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - та померлого ОСОБА_2 з моменту набрання постановою Бородянського районного суду Київської області від 21.02.2006 у цивільній справі № 2-а-7-2006 законної сили.
Враховуючи викладене, висновки державного реєстратора стосовно неможливості встановлення відповідності заявлених позивачем прав документам, що їх посвідчують, суд вважає цілком обґрунтованими, у зв'язку з чим підстави для визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора від 26.10.2018 № 43697681 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень відсутні.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача провести державну реєстрацію прав за померлим - ОСОБА_2 - на нерухоме майно, а саме: домоволодіння АДРЕСА_1 , суд зазначає, що вони є похідними від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Бородянської селищної ради Київської області Цуруль Ірини Миколаївни від 26.10.2018 № 43697681, а тому відмова у задоволенні первинних вимог є підставою для відмови у задоволенні і похідних від них вимог.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 194, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.
Суддя Харченко С.В.