Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 квітня 2021 р. Справа№200/4195/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Тарасенка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління соціального захисту населення ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України» (м. Харків) про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України» (м. Харків) (далі - відповідач) про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії. Позивач просить визнати незаконним дії Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо внесення повідомлень від 25.03.2021 року № 64936037, від 02.04.2021 року № 65013224, від 02.04.2021 року № 65012897 про повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання та зобов'язати Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкрити виконавчі провадження за виконавчими листами Донецького окружного адміністративного суду № 200/5931/20-а від 10.03.2021 року про стягнення з військової частини № НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 5000 грн.; № 200/8241/20-а про стягнення з Військової частини № НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період вересень 2015 року по травень 2019 року у розмірі 104853,96 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення у розмірі 22916,10 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що старшим державним виконавцем Чудновець К.О. Приморського ВДВС у м. Маріуполі винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. 02 квітня 2020 року старшим державним виконавцем Чудновець К.О. Приморського ВДВС м. Маріуполя винесено повідомлення № 65013224, № 65012897 про повернення виконавчих листів № 200/8241/20-а, виданих 16.03.2021 року Донецьким окружним адміністративним судом на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме виконавчий документ не за місцем виконання або не за підвідомчістю. В обґрунтування вищевказаних повідомлень про повернення виконавчих документів за судовими рішенням № 200/8241/20-а та № 200/5931/20-а відповідачем зазначено, що військова частина НОМЕР_1 - це орган державної влади, тому згідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Отже, позивач не згоден з даними рішеннями.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року відкрито провадження у справі.
Представники сторін до судового засідання не з'явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача надав суду заяву про відкладення розгляду справи для надання часу для підготовки заперечення.
Суд не приймає вказану заяву, з огляду на те, що відповідно до ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У зв'язку з чим суд приходить висновку про необхідність вирішення спору за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь - якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, на підставі ст. 205 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду у справі № 200/5931/20-а від 02.02.2021 року задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 , стягнуто з ВЧ № НОМЕР_1 на користь позивача середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 31.05.2019 року по 17.09.2020 року у сумі 5000 грн.
На виконання даного рішення Донецьким окружним адміністративним судом 10.03.2021 року видано виконавчий лист.
16.03.2021 року позивачем надіслано до Приморського ВДВС у м. Маріуполі заяву про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 200/5931/20-а, виданим 10.03.2021 року Донецьким окружним адміністративним судом.
25 березня 2021 року старшим державним виконавцем Чудновець К.О. Приморського ВДВС у м. Маріуполі винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Крім того, рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/8241/20-а від 20.12.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ВЧ № НОМЕР_1 на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з вересня 2015 року по травень 2019 року у розмірі 104853,96 грн. Стягнуто з ВЧ № НОМЕР_1 на користь позивача компенсацію втрати частини у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення у розмірі 22916,10 грн.
На виконання вказаного рішення Донецьким окружним адміністративним судом 16.03.2021 року видані виконавчі листи.
23 березня 2021 року позивачем надіслано до Приморського ВДВС у м. Маріуполі заяви про відкриття виконавчого провадження за виконавчими листами № 200/8241/20-а, виданими 16.03.2021 року Донецьким окружним адміністративним судом.
02 квітня 2020 року старшим державним виконавцем Чудновець К.О. Приморського ВДВС м. Маріуполя винесено повідомлення № 65013224, № 65012897 про повернення виконавчих листів № 200/8241/20-а, виданих 16.03.2021 року Донецьким окружним адміністративним судом на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Крім того відповідачем зазначено, що військова частина НОМЕР_1 - це орган державної влади, тому згідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши нормативно-правові акти, до сфери регулювання яких відносяться спірні правовідносини, при вирішенні спірних правовідносин суд виходив з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Приписами статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання встановлює Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Стаття 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначає особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу. Зокрема, частиною першою якої встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України за № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 2 цього Порядку безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Відповідно до пункту 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Згідно з пунктом 4 Порядку органи Казначейства: забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання у повному обсязі виконавчого документа суду або іншого органу (посадової особи) такий документ повертається до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав з відміткою про його виконання; вживають заходів до виконання виконавчих документів; розглядають письмові звернення (вимоги) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження.
Пунктом 47 Порядку встановлено, що безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;
Згідно з пункту 48 Порядку для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.
У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Строки перерахування коштів перериваються на період усунення обставин, визначених у пунктах 11, 13 та 49 цього Порядку.
Відповідно до ст. 3, 15 Закону України «Про Збройні Сили України», організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.
Фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно пункту 47 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником.
З огляду на викладені норми нормативно-правових актів, у спірних правовідносинах саме на Державну казначейську службу України та її територіальні органи покладено обов'язок виконувати рішення суду про стягнення коштів з державного чи місцевого бюджету шляхом їх безспірного списання.
Як вбачається з виконавчих листів, які були видані Донецьким окружним адміністративним судом по справам № 200/5931/20-а та 200/8241/20-а, боржник - Військова частина № НОМЕР_1 , а отже, позивач повинен був звернутися із вказаними виконавчими листами до Державної казначейської служби України.
Отже, виходячи з викладеного, дії державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України» (м. Харків) під час прийняття повідомлень від 25.03.2021 року та 02.04.2021 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання є такими, що відповідають діючому законодавству.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки під час розгляду справи судом встановлена правомірність дій відповідача щодо прийняття повідомлень, які оскаржуються, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.
В розумінні ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України питання про перерозподіл судових витрат не розглядається.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 241-246, 250-251, 257-263, 293, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України» (м. Харків) про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.М. Тарасенко