Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 квітня 2021 р. Справа №200/2586/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голуб В.А., розглянувши в письмовому провадженні клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 200/2586/19-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19.06.2019 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, - задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розрахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, яка визначається відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати", Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159. В решті заявлених позовних вимог, - відмовлено.
Рішення суду набрало законної сили 30.08.2019, відповідно до ухвали Першого апеляційного адміністративного суду.
16 квітня 2021 року позивач звернувся до суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.06.2019 у цій справі.
В обґрунтуванні заяви зазначено, що на даний час відповідач не вчинив жодних дій, які б свідчили про наявність намірів виконати судове рішення. Крім того, на думку заявника, органи Пенсійного фонду були зобов'язані розрахуватися в повному обсязі по компенсації за період з 01.01.2016 по 01.10.2017 та сплатити на його користь 19 587 грн. 01 коп., проте на час подання заяви про встановлення судового контролю рішення суду в цій частині не виконано.
У відзиві на заяву про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення відповідач просив у його задоволенні відмовити в повному обсязі. В першу чергу, відповідач наголошує, що чинним законодавством не передбачена процесуальна можливість встановлення судового контролю за відповідною заявою позивача вже після постановлений рішення у справі. Крім того, представник Пенсійного органу звертає увагу, що нарахована позивачу сума доплати за рішенням суду має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, та проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.
На судове засідання сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання не з'явились, а тому суд вважає за необхідне провести розгляд заяви в порядку письмового провадження.
Розглянувши наявні матеріали та заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю, суд вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Зі змісту поданої заяви вбачається, що ОСОБА_2 просить встановити судовий контроль щодо виконання судового рішення у справі № 200/2586/19-а, а саме рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.06.2019, питання якого врегульовано статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
В обґрунтуванні заяви зазначено, що станом на квітень 2021 року відповідач так і не виконав у повному обсязі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.06.2019.
Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення п.1 ст.6, ст.13 Конвенції та ст.1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статті 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили незважаючи на те, чи погоджується учасник справи з висновками суду, викладеними в цьому рішенні, яке набрало законної сили.
Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Відповідно до частини 3 статті 14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до приписів статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.2 ст.382 КАС України).
Правові норми, закріплені у частини 1 статті 382 КАС України, кореспондуються з положеннями, зокрема, частини 6 статті 246, п.4 частини 1 статті 322, пп."ґ" п.4 частини 1 статті 356 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині постанови зазначається порядок та строк виконання рішення, встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Матеріалами справи встановлено, що станом на дату звернення позивача із заявою про встановлення судового контролю судове рішення у справі № 200/2586/19-а відповідачем не виконано. Суд зазначає, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суду можливе як при прийнятті судового рішення, так й після його прийняття.
Посилання відповідача на відсутність фінансування не може слугувати підставою для невиконання рішення суду.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення у цій справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладення штрафу.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 294, 295, 297, 370, 382 КАС України, суд,
Заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 200/2586/19-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - задовольнити.
Встановити відповідно до статті 382 КАС України судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.06.2019 по справі № 200/2586/19-а.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у 30-ти денний строк з дня отримання ухвали суду подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення від 19.06.2019 по справі № 200/2586/19-а.
Повний текст ухвали складено 23.04.2021.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.А. Голуб