Постанова
Іменем України
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 705/2550/16-ц
провадження № 61-17349св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційні скарги ОСОБА_1 та акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Черкаського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Єльцова В. О., Нерушак Л. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 04 квітня 2008 року між банком та
ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого позивач надав позичальнику кредит у розмірі 55 380 доларів США на термін до 04 квітня 2018 року, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.
Посилаючись на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка станом на 01 березня 2016 року становить 103 477,55 доларів США, з яких:
26 285,62 доларів США - заборгованість за кредитом; 3,37 доларів США - заборгованість за процентам за користування кредитом; 1 907,93 доларів США - заборгованість за комісією; 70 344,34 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 9,23 доларів США - штраф (фіксована частина); 4 927,06 доларів США - штраф (процентна складова), позивач просив задовольнити його вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 жовтня 2018 року у складі судді Ребриної К. Г. позов
АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь
АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 103 477,55 доларів США, що еквівалентно 2 803 206,87 грн, та витрати зі сплати судового збору у розмірі 42 048,10 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором, не повертає взяті у кредит кошти із нарахованими процентами, що призвело до виникнення заборгованості, яка підлягає стягненню у визначеному позивачем розмірі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове, яким позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту відповідно до кредитного договору у розмірі 18 580,22 доларів США. В решті позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» понесені позивачем судові витрати у розмірі 7 551,84 грн.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 понесені відповідачем судові витрати у розмірі 11 327,76 грн, витрати за проведення судово-економічної експертизи у розмірі 1 598,30 грн.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції, стягуючи заборгованість у заявленому банком розмірі, не врахував вартість реалізованого на користь АТ КБ «ПриватБанк» заставного майна у вигляді квартири АДРЕСА_1 у рахунок погашення заборгованості. Так, після реалізації предмета іпотеки, розмір заборгованості за тілом кредиту склав 18 580,22 доларів США, що підтверджується також наявними у матеріалах справи квитанціями та висновком судово-економічної експертизи від 04 вересня 2020 року.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи
У касаційній скарзі АТ «ПриватБанк» просить скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 4 248,13 доларів США та відсотків у розмірі 3,37 доларів США та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зміст положення статті 534 ЦК України щодо черговості погашення заборгованості у разі недостатності суми проведеного платежу, зокрема не врахував, що сума, отримана від вартості реалізованого іпотечного майна,
в першу чергу йде на відшкодування збитків банку, потім на погашення процентів і пені, а вже потім на погашення тіла кредиту. Суд апеляційної інстанції помилково взяв до уваги висновок судово-економічної експертизи від 04 вересня 2020 року, оскільки експерт усі кошти, які надходили від боржника, зараховував на погашення тіла кредиту, що є порушенням норм статті 534 ЦК України. При цьому рішенням суду, яким звернено стягнення на предмет іпотеки, встановлено розмір заборгованості за кредитним договором - 88 064,03 доларів США, а тому, навіть враховуючи вартість реалізованого майна, розмір непогашеної заборгованості становить 54 602,55 доларів США.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду в частині розподілу судових витрат та ухвалити нове рішення про стягнення з банку на його користь судових витрат у розмірі 51 744,40 грн та витрат на оплату проведення судово-економічної експертизи у розмірі
7 300 грн, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, щозаявник за подання апеляційної скарги сплатив судовий збір у розмірі 63 072,15 грн, а за проведення судово-економічної експертизи - 8 899,20 грн, а тому, враховуючи розмір вимог, у задоволенні яких банку відмовлено (82,04%), суд повинен був стягнути з позивача на користь відповідача 51 744,40 грн судового збору та 7 300,90 грн витрат, понесених у зв'язку з проведенням експертизи.
Відзив на касаційну скаргу
У січні 2021 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу
АТ КБ «ПриватБанк», в якому відповідач посилається на необґрунтованість доводів скарги банку та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови у оскаржуваній позивачем частині.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2020 року було відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2020 року прийнято до провадження касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк».
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 квітня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк до 04 квітня 2018 року включно, у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 55 380 доларів США на такі цілі: 50 000 доларів США - на споживчі цілі; 5 380 доларів США - на оплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбаченими підпунктами 2.1.3, 2.2.7 цього договору. Погашення заборгованості за договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотків за користування кредитом, винагороди, здійснюється щомісячно у період з 01 до 05 числа кожного місяця у сумі 765,15 доларів США. Процентна ставка за кредитом становить 12,48% річних.
Згідно із заявою про видачу готівки від 08 квітня 2008 року ОСОБА_2 видано кредит у розмірі 50 000 доларів США (а. с. 15, т. 1).
Відповідно до пункту 8.3 кредитного договору забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за даним договором є іпотека трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 квітня 2013 року (справа № 2318/4547/12) задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» та у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 04 квітня 2008 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру
АДРЕСА_1 , шляхом її продажу банком з укладенням від імені іпотекодавців договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем.
На виконання рішення суду, 14 листопада 2013 року іпотекодавцями було відчужено предмет іпотеки за договором купівлі-продажу за ціною 137 500 грн (а. с. 223, 224, т. 1), однак відповідно до попередньої домовленості про наміри укладення цього договору ціна квартири сторонами договору визначена у розмірі 28 000 доларів США, що еквівалентно 224 000 грн.
За період з 30 жовтня 2013 року по 11 лютого 2014 року банком зараховано від позичальника суму у розмірі 22 830, 66 доларів США та 26 584, 78 доларів США (а. с. 8 зворот).
За наданим банком розрахунком, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов кредитного договору, станом на 27 березня 2015 року розмір його заборгованості перед банком становить 103 477,55 доларів США, з яких:
26 285,62 доларів США - заборгованість за кредитом; 3,37 доларів США - заборгованість за процентам за користування кредитом; 1 907,93 доларів США - заборгованість за комісією; 70 344,34 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 9,23 доларів США - штраф (фіксована частина); 4 927,06 доларів США - штраф (процентна складова).
Відповідно до висновку судово-економічної експертизи від 04 вересня
2020 року, проведеної на підставі ухвали Черкаського апеляційного суду
від 13 травня 2020 року, відповідно до договору від 04 квітня 2008 року, з урахуванням сум, які були зараховані АТ КБ «ПриватБанк» після реалізації іпотечного майна у 2013 році та на погашення відсотків, пені за кредитним договором після 04 серпня 2012 року, дійсна заборгованість позичальника за тілом кредиту станом на 18 липня 2020 року становила 18 580,22 доларів США.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягає.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Щодо касаційної скарги банку
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов'язань за кредитним договором від 04 квітня 2008 року, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з позичальника на користь банку заборгованості, що виникла у зв'язку з порушенням зобов'язання.
Визначаючи розмір заборгованості, суд апеляційної інстанції правильно врахував вартість реалізації предмета іпотеки, а також сплачених після такої реалізації коштів, висновки судово-економічної експертизи від 04 вересня 2020 року, відповідно до якої заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням сум, які були зараховані АТ КБ «ПриватБанк» після реалізації іпотечного майна у 2013 році та на погашення відсотків, пені за кредитним договором після 04 серпня 2012 року, становить 18 580,22 доларів США та дійшов правильного висновку про стягнення заборгованості саме у цьому розмірі.
При цьому банк не надав будь-яких доказів, які б спростовували зазначений висновок експертизи.
Згідно зі статтею 113 ЦПК Україниякщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Позивач клопотання про призначення повторної судової економічної експертизи не заявляв, на підтвердження своїх заперечень таким процесуальним правом не скористався, в тому числі й в суді апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги банку про те, що суд апеляційної інстанції неправильно визначив суму заборгованості за кредитним договором зводяться до переоцінки доказів.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції надав належну оцінку висновку судово-економічної експертизи та наданій банком виписці щодо руху коштів коштів.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 .
Водночас колегія суддів погоджується із доводами ОСОБА_1 про неналежний розподіл судом апеляційної інстанції судових витрат.
Згідно з частиною першою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги банку задоволено на 17,96 %, а тому суд апеляційної інстанції правильно вважав, що сплачений позивачем судовий збір у сумі 42 048,10 грн за подання позову слід стягнути з відповідача у межах 17,96 % задоволених вимог, тобто у розмірі 7 551,84 грн.
Суд апеляційної інстанції також не врахував, що із банку на користь відповідача необхідно стягнути відшкодування 82,04% понесених відповідачем судових витрат за подання апеляційної скарги у розмірі 51 744,40 грн (відповідачем сплачено 63 072,15 грн) та за проведення експертизи у розмірі 7 300,90 грн (відповідачем сплачено 8 899,20 грн).
За змістом частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
З урахуванням викладеного та на підставі частини десятої статті 141 ЦПК України колегія суддів дійшла висновки про стягнення із банку на користь відповідача різницю понесених судових витрат у розмірі 51 493,46 грн.
Частиною першою статті 412 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, постанова апеляційного суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні зі стягненням з позивача на користь відповідача різниця понесених судових витрат у розмірі 51 493,46 грн.
В іншій частині судове рішення слід залишити без змін.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Черкаського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року в частині розподілу судових витрат змінити і визначити розмір судових витрат.
Стягнути з акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 різницю понесених судових витрат у розмірі 51 493,46 грн.
У іншій частині постанову Черкаського апеляційного суду від 22 жовтня
2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович