Ухвала
20 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 759/11191/19
провадження № 61-5868ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С., розглянув касаційну скаргу Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Київського апеляційного суду від 11 березня
2021 року у справі за позовом Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
У червні 2019 року Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - Фірма «Т.М.М.» ТОВ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Позовна заява мотивована тим, що Фірма «Т.М.М.» є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 та надає послуги з його технічного обслуговування та санітарного обслуговування прибудинкової території, а відповідач ОСОБА_1 є власником квартири НОМЕР_1 у вказаному будинку та споживачем житлово-комунальних послуг, які надає позивач на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг № 95 ж/Ч2-13 від 14 лютого 2014 року, укладеного між Фірмою «Т.М.М.» та ОСОБА_1 . Однак відповідач у порушення умов договору не сплачує в повному обсязі кошти за спожиті житлово-комунальні послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі
38 132,10 грн. З урахуванням уточнення розміру позовних вимог Фірма «Т.М.М.» ТОВ просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 січня 2016 року по 01 червня 2019 року у розмірі 36 698,97 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04 березня 2020 року позов Фірми «Т.М.М.» ТОВ задоволено частково. задовольнити частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Фірми «Т.М.М.» ТОВ суму заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за період з 01 червня 2016 року по 01 червня
2019 року у розмірі 21 516,66 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2021 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 березня 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У квітні 2021 року до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку Фірма «Т.М.М.» ТОВ подала касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
У вказаній справі ціна позову становить 36 698,97 грн і станом на 01 січня
2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270, 00 грн х 100 = 227 000, 00 грн).
Отже, справа, на судове рішення у якій подана касаційна скарга, належить до категорії малозначних.
У касаційній скарзі Фірма «Т.М.М.» ТОВ зазначила, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиною правозастосовчої практики.
Аналіз судових рішень у справі та наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиною правозастосовчої практики.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Враховуючи викладене, Фірма «Т.М.М.» ТОВ подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2021 року у справі за позовом Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. А. Калараш
О. С. Ткачук