Ухвала
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 760/9311/19
провадження № 61-5201ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Солом'янського районного суду м. Києва та постанову Київського апеляційного суду від 10 березня 2021 року у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інкомсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інкомсервіс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог, в якому позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача: заборгованість за житлово-комунальні послуги, з урахуванням заборгованості за постачання холодної та гарячої води за період з 01 вересня 2014 року по 01 вересня 2019 року в розмірі 322 600,51 грн, інфляційне нарахування боргу в сумі 29 969,56 грн та 3% річних в сумі 8 516,86 грн, а всього 361 086,92 грн; витрати по оплаті судового збору в розмірі 5 416,29 грн; витрати на послуги з підготовки до розгляду справи в суді в розмірі 5 698,67 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24 березня 2020 року позов задовольнити частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСББ «ІНКОМСЕРВІС» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.09.2014 по 01.09.2019 в розмірі 322 600,51 грн., інфляційне нарахування боргу в сумі 29 969,56 грн. та 3% річних в сумі 8 516,86 грн., а всього стягнути 361 086,92 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСББ «ІНКОМСЕРВІС» судовий збір в сумі 5416,29 грн.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 року виправлено описку допущену в рішенні Солом'янського районного суду м. Києва від 24.03.2020 року вказавши по тексту у вступній, описовій, мотивувальній та резолютивній частинах рішення вірне ім'я та по батькові відповідача, а також вірні його дані « ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .».
Другий та третій абзаци резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції:
«Стягнути з ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСББ «ІНКОМСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 33343125, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 7) заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.09.2014 по 01.09.2019 в розмірі 322 600,51 грн., інфляційне нарахування боргу в сумі 29 969,56 грн. та 3% річних в сумі 8 516,86 грн., а всього стягнути 361 086,92 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСББ «ІНКОМСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 33343125, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 7) судовий збір в сумі 5416,29 грн.».
Сьомий абзац резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:
«Відповідач: ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).».
Постановою Київського апеляційного суду від 10 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_4 , задоволено частково.
Виключено з мотивувальної частини рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 березня 2020 року посилання на подачу відповідачем заяви про застосування позовної давності.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
У березні 2021 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 звернувся засобами поштового зв'язку з касаційною скаргою на рішення Солом'янського районного суду м. Києва та постанову Київського апеляційного суду від 10 березня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд.
Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до пункту 8 частини статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини четвертої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною першою статті 274 ЦПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: малозначні справи; що виникають з трудових відносин.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2021 року - 2 270, 00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за житлово-комунальні послугиз урахуванням інфляційних нарахувань та трьох процентів річних у розмірі 361 086,92 грн, який не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 250 = 567 500,00 грн), а тому рішення Солом'янського районного суду м. Києва та постанова Київського апеляційного суду від 10 березня 2021 року, відповідно до вимог ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню.
У касаційній скарзі зазначено, що справа має для ОСОБА_3 виняткове значення, а також, що суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Аналіз судових рішень у справі та наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для заявника та віднесена до категорії малозначних помилково, а полягають у його незгоді з оцінкою судами зібраних у справі доказів, встановлених обставин, а також з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому.
Також заявник посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Проте, наведені заявником у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки наведені мотиви є оціночними, не доведені і не можуть бути підставою, що підпадає під дію пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Посилання заявника на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження не заслуговують на увагу, оскільки з указаних підстав підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема, у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.
Верховний Суд зауважує, що обґрунтування касаційної скарги підставами, передбаченими частиною другою статті 389 ЦПК України, не звільняє заявника від обов'язку, у відповідності до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, обґрунтувати підстави перегляду в касаційному порядку судових рішень у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (справа «Зубац проти Хорватії» від 05 квітня 2018 року).
Верховний Суд врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» (ухвала від 09 жовтня 2018 року «Азюковська проти України»).
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 274, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Солом'янського районного суду м. Києва та постанову Київського апеляційного суду від 10 березня 2021 року у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інкомсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послугивідмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. А. Калараш
О. С. Ткачук