Ухвала
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 484/3831/20
провадження № 61-6282ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 листопада 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання незаконним позбавлення права власності на гараж,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати незаконним позбавлення виконкомом Первомайської міської ради його права власності на гараж № НОМЕР_1 , розташований по АДРЕСА_1 .
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що 14 травня 1975 року він отримав дозвіл відділу комунального господарства міста Первомайська за № 167 на будівництво гаража № НОМЕР_2 (після перереєстрації № НОМЕР_1 ) на земельній ділянці в АДРЕСА_1 та план-схему на його ім'я. Будівництво гаража було завершене в 1977 році. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 вказаним гаражем став користуватися її новий чоловік ОСОБА_3 . В подальшому він дізнався, що на підставі рішення Первомайського міськвиконкому від 14 серпня 1996 року № 213, ОСОБА_3 було видано свідоцтво на право власності на гараж № НОМЕР_1 в Автогаражному кооперативі «Южний». Виконавчий комітет Первомайської міської ради Миколаївської області повідомив його, що право власності на спірний гараж оформлене за ОСОБА_3 на підставі: рішення Виконавчого комітету Первомайської міської ради від 19 листопада 1991 року № 390 «Про включення в Автогаражний кооператив «Южний» ОСОБА_3.»; довідки голови Автогаражного кооперативу «Южний» від 05 серпня 1996 року № 35 про те, що ОСОБА_3 є членом кооперативу та йому виділено гараж № НОМЕР_1 ; акта введення в експлуатацію гаража, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Первомайської міської ради від 14 серпня 1996 року № 213. Вказані документи є підробленими, тому ОСОБА_3 незаконно набув право власності на спірний гараж.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 листопада 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України у зв'язку з тим, що набрало законної сили рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 листопада 2020 року - без змін.
17 квітня 2021 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 листопада 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову в цій справі є визнання незаконним позбавлення права власності на гараж.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
При цьому Верховним Судом враховано, що ОСОБА_1 вже звертався до суду щодо права власності на спірний гараж, пред'явивши позов до ОСОБА_3 , Первомайської міської ради Миколаївської області, треті особи: ОСОБА_4 , Автогаражний кооператив «Южний», ОСОБА_5 , про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та скасування свідоцтва про право власності на гараж. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 29 січня 2018 року та постановою Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 484/2939/16-ц, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.
Виходячи із статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 листопада 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання незаконним позбавлення права власності на гараж.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко