22 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/3177/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Малашенкової Т.М., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «ДенДі - ЛОГІСТИК» - Гордієнко С.Д., адвокат (ордер від 22.04.2021 ВІ № 10402472019),
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод» - не з'явився,
розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «ДенДі - ЛОГІСТИК»
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 (головуючий суддя: Кузнецов В.О., судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є.)
у справі № 904/3177/20
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДенДі - ЛОГІСТИК» (далі - ТОВ «ДенДі - ЛОГІСТИК»)
до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод» (далі - ТОВ «Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод»)
про стягнення 1 240 104,99 грн.,
ТОВ «ДенДі-ЛОГІСТИК» звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод» про стягнення 1 240 104,99 грн заборгованості, з них: 507 144,53 грн - 20% річних, 634 876,40 грн пені, 98 084,06 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором від 03.06.2019 № 03062019-ПВ/ТЕ транспортно - експедиційного обслуговування експортно - імпортних та транзитних вантажів. Крім того, позивач зазначав, що відповідач у примусовому порядку виконав судове рішення у справі № 904/4248/19, згідно з яким на користь позивача з відповідача стягнуто суму основного боргу та нараховані штрафні санкції за договором, проте до моменту фактичного виконання рішення суду позивач додатково нарахував відповідачу штрафні санкції відповідно до умов договору та норм чинного законодавства, у зв'язку з чим звернувся з цим позовом до суду.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2020 (суддя Кеся Н.Б.) у справі № 904/3177/20 позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з ТОВ «Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод» на користь ТОВ «ДенДі -ЛОГІСТИК» 507 144,53 грн - 20% річних, 634 876,40 грн пені, 98 084,06 грн інфляційних втрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано з посиланням, зокрема, на доведеність позивачем обставин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань за договором, а також відсутністю підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій за договором.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у даній справі рішення суду першої інстанції змінено, а саме, позов ТОВ «ДенДі - ЛОГІСТИК» задоволено частково; стягнуто з ТОВ «Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод» на користь ТОВ «ДенДі - ЛОГІСТИК» заборгованість у розмірі 669 094,52 грн, з них: 253 572,26 грн - 20% річних, 317 438,20 грн пені, 98 084,06 грн інфляційних втрат.
Змінюючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про зменшення розміру пені й річних на 50%, суд апеляційної інстанції врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 зі справи № 902/417/18 (про можливість зменшення за певних умов як розміру неустойки, штрафу, так і відсотків річних як відповідальності за час затримки розрахунку) та те, що: відповідач повністю сплатив суму основної заборгованості; збитковість фінансово-господарської діяльності відповідача за 2019 рік; суттєве збільшення в укладеному сторонами договорі розміру процентів річних; ненадання суду доказів понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану позивача внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором; те, що відповідачем за рішенням суду зі справи № 904/4248/19 вже було сплачено 20% річних та пеню; наявність заборгованості перед відповідачем його контрагентів, - у зв'язку з чим дійшов висновку про можливість зменшення пені та річних на 50%.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ «ДенДі -ЛОГІСТИК» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2020 залишити в силі.
Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2021, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 904/3177/20, розгляд касаційної скарги призначено на 11.03.2021.
Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 09.03.2021 № 29.3-02/318 проведено повторний автоматичний розподіл справи № 904/3177/20 у зв'язку з перебуванням судді Бенедисюка І.М. у відпустці.
ТОВ «Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод» у відзиві на касаційну скаргу просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін, зазначаючи, зокрема, про її законність та обґрунтованість.
Згідно з ухвалою Верховного Суду від 11.03.2021 розгляд касаційної скарги відкладався.
25.03.2021 розгляд касаційної скарги зі справи не відбувся, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю суддів Колос І.Б. та Селіваненка В.П.
Згідно з ухвалою Суду від 12.04.2021 розгляд касаційної скарги у справі призначений на 22.04.2021.
14.04.2021 від ТОВ «ДенДі -ЛОГІСТИК» надійшли письмові пояснення, які останнє просило Суд врахувати під час розгляду касаційної скарги.
За заявою ТОВ «Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод» від 18.03.2021 розгляд матеріалів касаційної скарги 22.04.2021 здійснювався без участі представника останнього.
Так, основним доводом касаційної скарги є вимога скаржника відступити від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, який був застосований судом апеляційної інстанції при зменшенні на 50% розміру нарахованих позивачем 20% річних.
При цьому скаржник зазначає, що обставини у справі № 902/417/18 є відмінними від обставин справи, яка розглядається. Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що співвідношення між сумою простроченого зобов'язання чи загальною сумою зобов'язання та розміром нарахованих штрафних санкцій у цих двох справах суттєво різниться.
Так, у справі № 902/417/18 нарахована сума річних складала приблизно суму основного боргу, а у справі, що розглядається, така сума річних складає 14% від суми основної заборгованості. Отже, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції у зменшенні розміру відсотків річних не врахував наведеного та безпідставно застосував у справі № 904/3177/20 висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у справі № 902/417/18.
Касаційний господарський суд зазначає, що, вирішуючи питання, зокрема, про зменшення розміру процентів річних (40% річних та 96% річних, передбачених договором) у справі № 902/417/18, Велика Палата Верховного Суду виходила з конкретних встановлених обставини справи, які мають юридичне значення, враховувала компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві та дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора. Велика Палата Верховного Суду, зокрема, зазначила про те, що сума неустойки, штрафу і процентів річних у справі № 902/417/18 перевищують майже в два рази суму прострочення та очевидно є неспівмірними, оскільки наслідки невиконання боржником зобов'язань вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання. Нарахована у справі № 902/417/18 сума річних була більшою за суму основного боргу. За таких обставин, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 дійшла висновку щодо обмеження розміру санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовила у стягненні процентів річних з цих підстав. Великою Палатою Верховного Суду за результатами розгляду справи № 902/417/18 висловлено правову позицію щодо права суду зменшувати розмір відсотків річних, нарахованих відповідно приписів статті 625 ЦК України.
У справі ж, яка розглядається, сторони погодили (пункт 8.6 договору транспортно - експедиційного обслуговування експортно - імпортних та транзитних вантажів), що у випадку порушення Клієнтом (відповідачем по справі) термінів оплати за послуги, які надає Експедитор (позивач по справі), у тому числі термінів сплати додаткових платежів, Клієнт сплачує Експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 20 % річних з простроченої суми.
Тобто сторони, з урахуванням принципу свободи договору (статей 6, 627 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України), передбачили (встановили) інший розмір відсотків річних (20%), ніж визначений статтею 625 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції у справі, що розглядається, зменшуючи на 50% розмір відсотків річних, керувався висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18, зазначивши про можливість зменшення судом як розміру неустойки, штрафу, так і розміру відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Тобто суд апеляційної інстанції виходив з дискреційних повноважень суду на зменшення річних, фактично - за аналогією зі зменшенням розміру неустойки.
Проте Верховний Суд у справі, яка розглядається, вважає, що існують підстави відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 (зокрема, уточнити його) щодо застосування норми права - статті 625 ЦК України у подібних правовідносинах, у зв'язку з чим передає справу № 904/3177/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для уточнення нею свого висновку у справі № 902/417/18, з огляду на таке.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 04.02.2020 у справі 912/1120/16 з посиланням на подібну правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, є спеціальним видом (формою) відповідальності за таке порушення зобов'язання.
У постанові від 18.03.2020 зі справи № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, з урахуванням критеріїв принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Зазначений висновок Велика Палата Верховного Суду зробила без врахування умов договору, згідно з яким сторони змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений покупцем, та дев'яносто шести відсотків річних від неоплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.
Тобто у розгляді справи № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зменшила погоджений сторонами у договорі розмір відсотків річних, надавши перевагу принципам розумності, справедливості та пропорційності відносно принципу свободи договору, з огляду на конкретні обставини справи. Так, розглядаючи вказану справу, Велика Палата Верховного Суду врахувала конкретні обставини справи, зокрема, той факт, що сума неустойки, штрафу і процентів річних у справі № 902/417/18 перевищують майже в два рази суму прострочення та очевидно є неспівмірними, оскільки наслідки невиконання боржником зобов'язань вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, тобто виходила з виняткових обставин, встановлених саме у даній справі.
Разом з тим, у розгляді справи № 904/3177/20 суд апеляційної інстанції, задовольняючи клопотання відповідача про зменшення на 50% розміру відсотків річних, з посиланням на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18, дійшов висновку про можливість зменшення розміру відсотків річних фактично за аналогією зі зменшенням пені та штрафу.
Водночас Верховний Суд вважає, що обставини, встановлені у справі № 902/417/18, є винятковими (виключними), й таке зменшення розміру відсотків річних, як у справі № 902/417/18, здійснено Великою Палатою Верховного Суду за наявності таких виключних обставин саме у зазначеній справі та не може бути застосовано судами як «загальна практика» при розгляді в інших справах питання зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі приписів статті 625 ЦК України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що статтею 3 ЦК України передбачено, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). За змістом статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Верховний Суд зазначає, що відсотки річних не є штрафними санкціями, а право суду на зменшення розміру відсотків річних, нарахованих згідно з приписами статті 625 ЦК України, не може превалювати над принципом свободи договору та погодженням сторонами іншого розміру відсотків річних при укладанні договору.
Верховний Суд вважає, що у разі, якщо сторони бажають врегулювати свої правовідносини щодо нарахування річних у іншому розмірі, аніж той, який передбачений приписами статті 625 ЦК України, то таке врегулювання може бути окремою умовою договору, і суд не повинен застосовувати свої дискреційні повноваження на зміну таких умов договору чи зменшення розміру річних.
Таким чином, зменшення розміру відсотків може бути застосовано судом лише до відсотків, які нараховуються як неустойка (що є засобом забезпечення виконання зобов'язання), та не може бути застосовано судом до сум, які нараховані згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки останні мають іншу правову природу (вони не є неустойкою та не мають штрафного характеру).
Право суду на зменшення розміру відсотків, нарахованих згідно з частиною другою статті 625 ЦК України відповідно до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, має носити виключний характер.
З огляду на наведене, Касаційний господарський суд вважає за необхідне передати дану справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для уточнення нею свого висновку, викладеного у постанові від 18.03.2020 зі справи № 902/417/18 щодо права суду на зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі приписів статті 625 ЦК України.
Крім того, дана справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв'язку з наявністю виключної правової проблеми, з огляду на таке.
Так, за змістом частини п'ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна наявність виключної правової проблеми з урахуванням кількісного та якісного показників.
Тобто правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; існують обставини, з яких вбачається, що відсутня стала судова практика у відповідних питаннях, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, відсутні процесуальні механізми вирішення такого питання тощо; як вирішення цієї проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Аналіз судових рішень, тексти яких містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, свідчить про відсутність сталої судової практики стосовно застосування приписів статті 625 ЦК України після прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Так, зокрема, рішенням господарського суду Волинської області від 25.08.2020 зі справи № 903/137/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Управління водопровідно - каналізаційного господарства на користь державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» 635 347,70 грн заборгованості за поставлену електроенергію, 136 043,08 грн пені, 62 255,20 грн - 15% річних, 7 917,99 грн інфляційних втрат та судовий збір. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Судом зменшено нарахований позивачем до стягнення розмір відсотків річних та інфляційних втрат.
Згідно з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у зазначеній справі скасовано рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру відсотків річних та інфляційних втрат, ухвалено у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру відсотків річних та втрат від інфляції, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.03.2020 по справі № 902/417/18, зазначивши, що обставини у справі № 903/137/20, зокрема, розмір нарахувань, не дозволяють дійти висновку про подібність обставин, як і про явно нерозумні чи несправедливі наслідки для боржника у цій справі внаслідок застосування відповідальності за статтею 625 ЦК України.
Таким чином, після прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 суди, неоднаково розуміючи її зміст, застосовують викладену у ній правову позицію щодо права суду здійснювати зменшення відсотків річних, водночас не враховуючи винятковості встановлених обставин у наведеній справі, та ухвалюють судові рішення, зменшуючи в інших справах за інших фактичних обставин розмір відсотків річних, що може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
З огляду на викладене колегія суддів у справі № 904/3177/20 вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18, зокрема, з огляду на необхідність уточнити його відносно критеріїв застосування та (або) тих виключних обставин, за наявності яких може бути застосоване право суду на зменшення відсотків річних. Без відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме, частини другої статті 625 ЦК України, викладеного у зазначеній постанові, що належить до процесуальних повноважень лише самої Великої Палати Верховного Суду, - правильно сформувати правову позицію у справі № 904/3177/20 є неможливим.
При цьому однакове застосування закону забезпечує його загальнообов'язковість, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське прийняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Відповідно до частини четвертої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Згідно з приписами частини п'ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Як унормовано частиною четвертою статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, справа № 904/3177/20 підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду
Справу № 904/3177/20 господарського суду Дніпропетровської області разом із касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ДенДі -ЛОГІСТИК» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя Т. Малашенкова
Суддя В. Селіваненко