Іменем України
26 квітня 2021 року м. Чернігівсправа №927/203/21
Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянуто справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Технова",
вул. Предславинська, 31/11, офіс 87, м. Київ, 03050;
електронна адреса: office@tehnova.com.ua;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтсервісплюс",
вул. Незалежності, буд. 21, приміщення 8-009, 8-010, м. Чернігів, 14026;
предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 7390,32 грн
без виклику (повідомлення) сторін
25.02.2021, надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Технова" (надалі - ТОВ Фірма "Технова") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтсервісплюс" (надалі - ТОВ "Ліфтсервісплюс") про стягнення заборгованості в сумі 7390,32грн за поставлену теплову енергію в вигляді гарячої води на опалення в період опалювального сезону на підставі договору №2168 купівлі-продажу теплової енергії від 01.12.2019 (надалі - Договір), з них: 6684,21грн основного боргу за період з січня по лютий 2020 року; 217,82грн пені за період з 02.04.2020 по 30.09.2020; 173,76грн трьох відсотків річних за період з 10.03.2020 по 31.01.2021 та 314,53грн інфляційних втрат за період з березня по грудень 2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору в частині своєчасного розрахунку за поставлену теплову енергію в вигляді гарячої води на опалення в період опалювального сезону з січня по лютий 2020 року.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.03.2021 прийнято до розгляду дану позовну заяву та відкрито провадження в справі №927/203/21, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін. Указаною ухвалою суду, відповідачу, в порядку статей 165, 178, 251 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), встановлено процесуальний строк для подання відзиву на позов.
За відсутністю знаків поштової оплати, відправлення кореспонденції суду тимчасово припинено, в зв'язку з чим ухвала про відкриття провадження в даній справі від 01.03.2021 направлена на електронні адреси позивача та відповідача.
Телефонограмою від 01.03.2021 відповідач повідомлений, що ухвалою від 01.03.2021 відкрито провадження в справі №927/203/21 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Відповідач повідомив електронну адресу Товариства для листування.
12.03.2021, ухвала від 01.03.2021 про відкриття провадження в справі направлена на поштову адресу відповідача (номер поштового відправлення 1400051414103) та отримана ним 16.03.2021.
Відповідач правом на подання мотивованих заперечень на позов, у порядку статей 165, 178 ГПК України, в установлений судом строк не скористався, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надіслав.
Відповідно до частини 3 статті 178 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За приписами статей 42, 43 ГПК України сторони повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні в них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, відтак неподання відповідачем відзиву на позов не є перешкодою для розгляду справи за наявними доказами відповідно до статей 178, 251, 252 ГПК України.
Сторонами також не заявлено до суду будь-яких клопотань щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи в порядку визначеному статтею 252 ГПК України. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз'яснено при відкритті провадження в справі в ухвалі суду від 01.03.2021.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (надалі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
01.12.2019, між ТОВ фірма "Технова" (надалі - Постачальник) та ТОВ «Ліфтсервісплюс» (надалі - Споживач) укладено договір №2168 купівлі-продажу теплової енергії (надалі - Договір).
За умовами Договору, Постачальник взяв на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах за додатком №1 до цього Договору, а Споживач зобов'язався сплачувати кошти за одержану теплову енергію на розрахунковий рахунок Постачальника за встановленими тарифами (цінами) в терміни, на умовах та порядку, передбачених Договором (п.1.1. Договору).
За пунктом 2.1. Договору теплова енергія постачається Споживачу для об'єктів та в обсягах згідно з додатком №1 до цього Договору в вигляді гарячої води на такі потреби: опалення в період опалювального сезону.
Додатком №1 від 01.12.2019 "Перелік об'єктів споживача та максимальні теплові навантаження" до Договору встановлено, що теплова енергія в гарячій воді постачається Споживачу по об'єкту - адмінприміщення, за адресою: Любецька, 33, опалювальною площею 275,5м.кв., у межах 35,17 Гкал/рік, максимальне теплове навантаження по об'єкту складає 0,017Гкал/год, тепловтрати 0,000509 Гкал/год. Дане приміщення перебуває в Споживача в оренді на підставі письмового договору №01/19 від 28.02.2019 (належним чином засвідчена копія наявна в матеріалах справи).
Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що облік спожитої Споживачем теплової енергії (Гкал) здійснюється відповідно до показників приладу обліку теплової енергії, а за його відсутності розрахунковим способом згідно з тепловим навантаженням визначеним у цьому Договорі. За п.5.3. Договору при установленні приладів обліку не на межі балансового розподілу тепломереж Споживач сплачує щомісяця втрати тепла нараховані по діючим методикам Постачальника на ділянці теплової мережі від межі розподілу до місця встановлення приладів. Межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін указана в додатку №2 до Договору (п.5.6. Договору).
Відповідно до п.6.1. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається Споживачем, здійснюються виключно в грошовій формі на розрахунковий рахунок Постачальника по тарифах, що затверджені в установленому законом порядку, і які можуть змінюватися згідно з Законом України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» і постанов Кабінету Міністрів України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сфері комунальних послуг.
За приписами п.6.2.1. Договору розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно з установленими тарифами за наступними розрахунковими одиницями: за 1 Гкал - при наявності приладу обліку теплової енергії, що здійснює облік в Гкал - згідно з його показниками; за 1 Гкал - якщо прилад обліку теплової енергії визначає кількість спожитої теплової енергії в будь-яких інших розрахункових одиницях ніж гігакалорія, то для визначення обсягу спожитої теплової енергії в гігакалоріях сторонами застосовуються перевідні коефіцієнти метричних одиниць виміру: 1 ГДж=0,2388459 Гкал; 1 МВт/ч=0,859845 Гкал, тощо.
Згідно з пунктами 10.1.-10.3. Договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.12.2020. Договір припиняє свою дію, зокрема, в випадках взаємної згоди сторін про його припинення. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язків повної сплати спожитої теплової енергії.
З матеріалів справи вбачається, що договір №2168 купівлі-продажу теплової енергії від 01.12.2019 припинено сторонами 28.02.2020, шляхом його розірвання за взаємною згодою, на підставі звернення споживача листом №149 від 28.02.2020 про дострокове розірвання указаного правочину, мотивованого припиненням використання опалювального приміщення за договором оренди від 28.01.2019. У листі споживач просив припинити з 01.03.2020 оплату за використання теплової енергії та повідомив, що покази лічильника станом на 28.02.2020 складають 688,18ГДж.
Судом установлено, що помісячний розрахунок вартості послуг з теплопостачання за Договором за період з січня по лютий 2020 року (26.12.2019 по 28.02.2020) проводився постачальником за показниками приладу обліку, встановленого на об'єкті Споживача, та тарифів, затверджених рішенням НКРЕКП, з урахуванням втрат у теплових мережах, установлених додатком №2 до Договору, про що, зокрема, свідчать двосторонні акти зняття показників приладів обліку, складені станом на 26.12.2019, 29.01.2020 та 28.02.2020 (кінцеві покази лічильника - 688,18 ГДж, що відповідає даним визначеним відповідачем у листі-зверненні №149 від 28.02.2020).
Тарифи на послуги теплопостачання встановлені постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг №1822 від 11.12.2018, №92 від 14.01.2020.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу теплову енергію за період з 26.12.2019 по 28.02.2020 (відкориговані, з урахуванням допущеної помилки щодо значення втрат у теплових мережах, що компенсуються за рахунок Споживача, п.5.3. Договору та додатку №2 до нього) на загальну суму 6684,21грн, що підтверджується актами прийому передачі від 31.01.2020 на суму 3561,05грн (за січень 2020 року), від 29.02.2020 на суму 3118,96грн (за лютий 2020 року) та від 20.01.2021 на суму 4,20грн (коригування попередніх місяців).
На оплату вартості вказаних послуг, постачальником, у порядку обумовленому договором, до сплати відповідачу виставлено наступні рахунки-фактури: №02168 від 31.01.2020 на суму 3561,05грн за обсяг 2,348Гкал (за січень 2020 року); №02168 від 29.02.2020 на суму 3118,96грн за обсяг 2,311Гкал (за лютий 2020 року); №02168 від 20.01.2021 на суму 4,20грн за обсяг 0,002Гкал (коригування попередніх місяців, а саме виправлення допущеної помилки в значенні тепловтрат у мережі, визначених додатком №2 до Договору).
Рахунок-фактуру №02168 від 31.01.2020 та акт приймання-передачі від 31.01.2020 вручено особисто під розпис представнику Споживача 02.03.2020; рахунок-фактуру №02168 від 29.02.2020 та акт приймання-передачі від 29.02.2020 позивач надіслав відповідачу відповідно до списку згрупованих поштових відправлень - 25.03.2020; рахунок-фактуру №02168 від 20.01.2021 та акт приймання-передачі від 20.01.2021 позивач надіслав відповідачу супровідним листом №26/1/1 - 20.01.2021 (а.с.24-25).
Згідно з п.3.2.24. Договору Споживач зобов'язаний підписувати акти приймання-передачі теплової енергії. Один примірник підписаного акту приймання-передачі Споживач зобов'язаний повернути Постачальнику у 5-денний термін з моменту його пред'явлення споживачу. У випадку незгоди Споживача з виставленим актом приймання-передачі теплової енергії Споживач в 5-ти денний термін зобов'язаний повідомити про це Постачальника в письмовому вигляді з обґрунтуванням причин такої незгоди. В разі неповідомлення Постачальника про обґрунтовану відмову, неповернення або не підписання акту приймання-передачі теплової енергії в 5-ти денний термін, акт вважається прийнятим сторонами в повному обсязі.
У порушення умов Договору Споживачем не повернуто Постачальнику підписані акти приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2020, від 29.02.2020 та від 20.01.2021.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши проведений позивачем розрахунок вартості теплової енергії спожитої відповідачем у період з 26.12.2019 по 28.02.2020, суд дійшов висновку, що ним правомірно визначена вартість відпущеної теплової енергії у спірному періоді.
Відповідно до п. 3.2.22. Договору, відповідач зобов'язується щомісячно здійснювати розрахунки за всю спожиту теплову енергію згідно з тарифами п.6.1. Договору на розрахунковий рахунок після отримання рахунку на оплату. У випадку неотримання рахунку до 15 числа наступного місяця відповідач зобов'язаний повідомити про це позивача.
Розрахунки Споживача із Постачальником за відпущену теплову енергію виконуються згідно з діючим законодавством за рахунками Постачальника щомісячно відповідно до показників приладів обліку або розрахунковим способом при відсутності приладів обліку. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Плата за теплову енергію та послуги вносяться не пізніше 15 числа місяця, що настає за розрахунковим (п.6.4. Договору).
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У силу частин 1 та 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідач доказів оплати спожитої в спірному періоді теплової енергії, а також доказів, які спростовують наявність боргу в заявленому до стягнення розмірі, до суду не надав.
Факт споживання в спірний період теплової енергії в визначених у рахунках-фактурах обсягах та вартістю відповідачем не оспорювався.
Відповідно до статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За статтею 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.
Судом установлено, що на момент звернення позивача до суду з позовом, строк виконання відповідачем зобов'язання по оплаті вартості спожитої ним теплової енергії сплив, договір №2168 купівлі-продажу теплової енергії від 01.12.2019 розірвано сторонами за взаємною згодою 28.02.2020. З наведеного слідує, що відповідачем порушено умови Договору в частині своєчасної оплати поставленої йому теплової енергії, що свідчить про неналежне виконання ним взятих на себе договірних зобов'язань.
Припинення дії договору не звільняє Споживача від обов'язків повної оплати за спожиту теплову енергію (п.10.3. Договору).
Матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасного розрахунку за поставлену позивачем теплову енергію в гарячій воді. Беручи до уваги відсутність належних доказів погашення відповідачем наявної заборгованості, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 6684,21грн за теплову енергію, спожиту в січні-лютому 2020 року, є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.
Частина 1 статті 216 ГК України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
За статтею 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, стаття 3 вказаного Закону визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6.7. Договору встановлено нарахування пені в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення в випадку несплати відповідачем рахунку до 15 числа наступного місяця.
За приписами п.7.2.3. Договору відповідач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію в вигляді пені в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а також боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і трьох відсотків річних від простроченої суми.
З урахуванням змісту наведених норм, суд констатує, що пеня може бути стягнута лише в тому випадку, коли основне зобов'язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, що встановлює її розмір.
Тобто, необхідною умовою для застосування такої відповідальності є визначення в законі чи в договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій і конкретного їх розміру. Даний правовий висновок наведений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, до стягнення з відповідача заявлено пеню в сумі 217,82грн, розраховану в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нараховану за прострочення сплати вартості послуг з теплопостачання за період з 02.04.2020 по 30.09.2020, тобто поза межами дії договору, що припинений сторонами за взаємною згодою шляхом дострокового розірвання з 28.02.2020.
За висновком суду, враховуючи, що дія договору припинилася 28.02.2020, починаючи з 01.03.2020 відсутні правові підстави для нарахування пені, встановленої цим Договором (п.6.7., п.7.2.3.), оскільки закінчення дії Договору має своїм наслідком припинення забезпечувального зобов'язання - нарахування та стягнення неустойки (в формі пені).
З урахуванням наведених обставин, судом відмовлено в частині вимог про стягнення неустойки (пені) в сумі 217,82грн, що нарахована поза межами дії договору №2168 від 01.12.2019.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Керуючись частиною 2 статті 625 ЦК України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 173,76грн трьох відсотків річних за період з 10.03.2020 по 31.01.2021 та 314,53грн інфляційних втрат за період березень - грудень 2020 року.
З огляду на те, що відповідачем допущено прострочку виконання взятих на себе грошових зобов'язань щодо оплати за послуги з постачання теплової енергії, суд, перевіривши розрахунок позивача, дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат у повному обсязі за заявлені періоди, а саме в частині відсотків річних у сумі 173,76грн та в частині інфляційних втрат у сумі 314,53грн.
Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з огляду на те, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню, позивачу, за рахунок відповідача, має бути відшкодований судовий збір у сумі 2203,04грн, сплачений ним за подання даного позову.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 242, 252, 256 ГПК України, господарський суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Технова" (вул. Предславинська, 31/11, офіс 87, м. Київ, 03050, код ЄДРПОУ 24100060) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтсервісплюс" (вул. Незалежності, буд. 21, приміщення 8-009, 8-010, м. Чернігів, 14026, код ЄДРПОУ 42785189) про стягнення 7390,32грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтсервісплюс" (вул. Незалежності, буд. 21, приміщення 8-009, 8-010, м. Чернігів, 14026, код ЄДРПОУ 42785189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Технова" (вул. Предславинська, 31/11, офіс 87, м. Київ, 03050, код ЄДРПОУ 24100060) 6684,21грн основного боргу, 314,53грн інфляційних втрат, 173,76грн трьох відсотків річних та 2203,04грн судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається у порядку визначеному статтею 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя А.В. Романенко