73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
"17" серпня 2006 р. Справа № 8/253-АП-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Хом"якової В.В. при секретарі Зибцевій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод"
до Державної податкової інспекції у Бериславському районі
про визнання недійсним податкового повідомлення рішення
за участю представників сторін:
від позивача - представник Кірющенко Д.М., дов. від 03.06.06.
від відповідача - ГДПРІ Добрянська О.А., дов. №5738/9/01 від 16.08.06., СДПІ Петренко Ю.О., дов. №3785/10/9
Відкрите акціонерне товариство «Бериславський машинобудівний завод» (позивач) звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000362301/0 від 19 травня 2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 87134 грн. 18 коп. Позивач вважає, що повідомлення складено з порушенням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10 серпня 2005 року. Вказує на те, що факт неподання звітності та відсутність відомостей про місцезнаходження підприємства "Світоч" (постачальника позивача) та його керівників з квітня 2005 року не мають ніякого відношення до діяльності позивача за квітень-травень 2004 року, коли були видані податкові накладні ВАТ "Бериславський машинобудівний завод". Аналогічна ситуація склалася і з ПП "Моноліт-С", яке на момент запиту ДПІ щодо проведення зустрічної перевірки відсутнє за юридичною адресою. До ТОВ "Монополія" позивач взагалі ніякого відношення не має, оскільки поставка труби здійснена позивачу ТОВ "Цветметпрокат", в якого і виникли податкові зобов'язання з операцій щодо поставки продукції. Відсутність відомостей про підприємство і його посадових осіб, а також вилучення бухгалтерської та податкової документації в зв'язку з відкриттям кримінальної справи не є підставою для визнання вчинених цими підприємствами з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, тобто, не впливає на оформлені в минулому розрахункові та звітні документи. Крім того, частиною 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що відповідальність платника податку настає тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, які не підтверджені податковими накладними. Вищевказаний закон не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків. Крім того, акт ДПІ у м. Бериславському районі № 58/23/00211004 від 18.05.05 року містить недостовірні дані щодо періоду включення податку на додану вартість в сумі 85007,0 грн. та в сумі 2127,18 грн. відповідно до податкових декларацій за грудень 2004 року та січень 2005 року шляхом подачі уточнюючих розрахунків.
Державна податкова інспекція у Бериславському районі Херсонської області (відповідач) заперечує проти позову, мотивуючи тим, що дата акту « 18 травня 2005 року» поставлена помилково, акт складений і підписаний 19 травня 2006 року. ДПІ посилається на те, що на момент проведення перевірки одержано відповіді від інших податкових органів за місцезнаходженням постачальників позивача. Відповідь ДПІ Солом»янському районі м. Києва про проведення зустрічної перевірки взаємовідносин ПП «Світоч»з ВАТ «Бериславський машзавод»з питання нарахування ПДВ свідчить про те, що підприємство «Світоч»знаходиться на обліку в ДПІ з 24.10.96, а з квітня 2005р. не подає звітності та рахується як недіюче. Місцезнаходження керівників підприємства, та осіб, що його заснували, не виявляється можливим, відомості про ї місцезнаходження відсутні . ПП «Світоч»не є виробником відвантаженої продукції, визначити виробника неможливо. Відповідь ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська свідчить про те. що підприємство «Моноліт-С» не знаходиться за юридичною адресою . Отже, перевірку з питань достовірності нарахування податкових зобов»язань з ПДВ, нараховану ПП «Моноліт-С» при відвантажені на адресу ВАТ «Бериславський машзавод»продукції провести не можливо. ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська повідомило, що ТОВ «Цветметпрокат» відвантажило труби на адресу ВАТ «Бериславський машзавод»на суму 309746,54 грн, в т.ч. ПДВ 51624,42 грн. Постачальником труби ТОВ «Цветметпрокат» є ТОВ «Монополія». Відповідно інформації, що надійшла від Алчевської ОДПІ (за місцезнаходженням ТОВ «Монополія») проведення перевірки не надається можливим в зв»язку з вилученням бухгалтерської та податкової документації ВВС УБОЗ УМВС України в Луганській області. ТОВ «Монополія»не е виробником відвантаженої продукції. ДПІ звертає увагу суду на те, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв»язку з надмірною сплатою податку. Однією з підстав виникнення права на податковий кредит з податку на додану вартість - сплата платником податку звітному періоді відповідних сум податку. Суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються в першу чергу для бюджетного відшкодування ПДВ. Законом “Про ПДВ» чітко передбачено, що однією з обов»язкових вимог включення податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.
Отже, на підставі ст.7 п.7.7, п.7.4 Закону України «Про ПДВ»та враховуючи факт відсутності сплати в бюджет податку на додану вартість постачальниками ВАТ «Бериславський машзавод», а також неможливістю підтвердити включення ними ПДВ до податкових зобов»язань, даною перевіркою зменшено суму, заявлену ВАТ "Бериславський машзавод" до відшкодування в рахунок майбутніх платежів на 87,1 тис. грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
При проведенні в травні 2006 року перевірки обгрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету за результатами проведених зустрічних перевірок ВАТ «Бериславський машинобудівний завод» було зменшено заявлену до відшкодування з бюджету суму ПДВ в розмірі 87134 грн. 18 коп., в тому числі за грудень 2004 року -85007 грн., січень 2005 року -2127 грн. 18 коп. Податковою інспекцією виявлено, що постачальниками позивача у 2004 році були підприємства: ПП «Світоч» (м. Київ), ТОВ «Цветметпрокат» (м. Дніпропетровськ), ПП «Моноліт» (м. Дніпропетровськ).
Так, позивач одержав від ПП «Світоч» у лютому та травні 2004 року продукцію вартістю 67142 грн. та 73919 грн., на підставі податкових накладних, виданих ПП «Світоч», позивачем віднесено до податкового кредиту 11190 грн. 42 коп. та 12319 грн. 80 коп. податку на додану вартість. ДПІ у Солом»янському районі м. Києва повідомила, що підприємство «Світоч» знаходиться на обліку в ДПІ Солом»янського району м. Києва з 1996 року, зареєстроване як платник ПДВ, з квітня 2005 року не подає звітності, місцезнаходження підприємства, засновників та керівників невідоме. В квітні-травні 2004 року податкова звітність підприємством надавалась.
На підставі податкової накладної від 7 жовтня 2004 року ПП «Моноліт-С» позивач відніс до податкового кредиту суму ПДВ 11999 грн. 54 коп. За повідомленням ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 7 липня 2006 року приватне підприємство «Моноліт-С» відсутнє за юридичною адресою, директор підприємства не прописана в Дніпропетровській області, податкову звітність підприємство надсилає поштою до податкової інспекції.
На підставі податкової накладної ТОВ «Цветметпрокат» № 247 від 16 листопада 2004 року позивач відніс до податкового кредиту 51624 грн. 42 коп. податку на додану вартість. ТОВ «Цветметпрокат» відвантажило труби позивачу вартістю 309746 грн., згідно з податковою накладною ТОВ «Цветметпрокат» № 247 від 16 грудня 2004 року позивач відніс суму 51624 грн. 42 коп. до податкового кредиту. Постачальником труби товариству «Цветметпрокат» було ТОВ «Монополія» (м. Алчевськ). Провести зустрічну перевірку ТОВ «Монополія»органам державної податкової служби не вдалось, у зв»язку з вилученям бухгалтерської та податкової документації ВВС УБОЗ УМВС України в Луганській області у вересні 2005 року.
Суми ПДВ за вказаними господарськими операціями були включені платником у декларації по ПДВ за грудень 2004 року та січень 2005 року. Тому податкова інспекція зменшила суму ПДВ, заявлену до відшкодування, на 85007 грн. в грудні та на 2127 грн. 18 коп. в січні 2005 року.
Суд вважає доводи позивача обгрунтованими. Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. Отже, Закон України ""Про податок на додану вартість" на дату здійснення позивачем операцій з придбання товарів у ПП «Світоч», ТОВ «Цветметпрокат», ПП «Моноліт» визначав два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду: - у разі, коли вартість придбаних товарі не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів; - у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковим накладними.
Судами встановлено, ВАТ «Бериславський машинобудівний завод» виконав всі зобов»язання перед постачальниками товарів, товар був фактично одержаний позивачем, податкові накладні отримані, сплата вартості товарів здійснена в безготівковій формі. Вартість придбаного товару віднесена до складу валових витрат; сума податку на додану вартість фактично сплачена позивачем у складі ціни придбаного товару. Претензій зі сторони податкової інспекції до податкових накладних підприємств ПП «Світоч», ТОВ «Цветметпрокат», ПП «Моноліт» немає. Ці податкові накладні стали підставою для включення відповідних сум до податкового кредиту. На час видачі податкових накладних ПП «Світоч», ТОВ «Цветметпрокат», ПП «Моноліт» мали право видавати податкові накладні, оскільки були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Право цих підприємств видавати податкові накладні відповідачем не заперечується.
Таким чином, сума податкового кредиту позивача у розмірі 87134 грн. 18 коп. сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від підприємств, які зареєстровані платниками податку на додану вартість. А тому позивач правомірно відніс у грудні 2004 року та січні 2005 року до складу податкового кредиту зазначену суму.
Що стосується бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого в податкових деклараціях, то слід зазначити, що п. 1.8 Закону про ПДВ визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, яка підлягає поверненню платнику податку із бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт дає загальне розуміння поняттю "бюджетне відшкодування" і є відсильною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону. Іншою такою нормою Закону України "Про податок на додану вартість" є підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, який в період, до якого відносяться спірні правовідносини, передбачав, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету ( відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, на підставі підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України підлягає сума, яка при її визначенні згідно з підпунктом 7.7.1 має від'ємне значення. Таким чином, сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки. В даному випадку підставою для зменшення бюджетного відшкодування позивачу стало припущення податкової інспекції щодо можливої несплати ПДВ до бюджету кимось з постачальників позивача.
Згідно з п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Ані Законом України «Про систему оподаткування»у редакції від 18.02.97 р. № 77/97-ВР, ані жодним іншим нормативним актом для платника податків не передбачено обов'язку й не надано права вимагати від іншого платника податки будь-яких відомостей, в тому числі щодо зарахування до бюджету іншими платниками податків сплаченого їм ПДВ у ціні поставлених товарів. Це обов'язок контролюючого органу, яким є відповідач. Тільки податковий орган має повноваження надсилати письмові запити та здійснювати зустрічні перевірки.
Факт ненадходження податку на додану вартість до бюджету від ПП «Світоч», ТОВ «Монополія», ПП «Моноліт» податкова інспекція не встановила, ці підприємства були на момент здійснення господарських операцій діючими підприємством, зареєстрованими як платники податків, підприємства подавали податкову звітність з показниками господарської діяльності та сплачували задекларовані самостійно податкові зобов»язання, в тому числі, з податку на додану вартість. Суду також не надано доказів того, що ПП «Світоч», ПП «Моноліт», ТОВ “Монополія», які повинно було сплатити до Державного бюджету України відповідні суми податку з операцій продажу продукції позивачу у відповідному податковому періоді такі суми в податкових деклараціях з податку на додану вартість в рядку "податкове зобов'язання" не відображали та, відповідно, податків до бюджету не сплачували, доказів донарахування податкових зобов'язань ПП «Світоч», ПП «Моноліт», ТОВ “Монополія» або застосування фінансових санкцій суду не надано.
Відсутні докази визнання угод недійсними або визнання податкових накладних такими, що оформлені з порушенням чинного законодавства. Доказів порушення кримінальних справ відносно ухилення від сплати податків посадових осіб підприємств-контрагентів або по факту підробки документів, печаток та з інших підстав слідчими органами не порушувалось, також не приймалось постанов про відмову в порушенні кримінальних справ. Таким чином, ніякої відповідальності контрагенти позивача не понесли.
На підставі викладеного, висновок ДПІ про ненадходження ПДВ до бюджету від ПП «Світоч», ПП «Моноліт», ТОВ “Монополія» є припущенням, а не достовірно встановленим фактом. ДПІ зробила передчасний висновок, не використавши всі передбачені законодавством методи перевірки, фактично переклавши обов'язок доведення обставин порушень на платника податку. Віднесення сум ПДВ до податкового кредиту позивачем здійснено за вимогами пп. 7.4.1, 7.4.5 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість». Дії позивача не можна назвати неправомірними, оскільки відповідач не довів обставин, які свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Позов задовольняється. Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. відшкодовуються позивачу з Держбюджету.
Керуючись ст.ст. 94, 159-163, 167 КАС України, суд
1. Позов задовольнити. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000362301/0 від 19 травня 2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість відкритому акціонерному товариству «Бериславський машинобудівний завод» на 87134 грн. 18 коп.
2. Відшкодувати відкритому акціонерному товариству «Бериславський машинобудівний завод» (Херсонська обл., м.Берислав, вул.25 Жовтня, 73, код ЄДРПОУ 00211004, р/р 26059052301604 в ХФ "ПриватБанк", МФО 352479) з Держбюджету 3 грн. 40 коп. сплаченого судового збору, про що видати виконавчий лист.
3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
4. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.В. Хом"якова
Постанова підписана
29 серпня 2006 року
.