ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.03.2021Справа № 910/17394/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., при секретарі судового засідання Гарашко Т.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали господарської справи
За позовом Командитного товариства "Приватне підприємство "В.А.Т. Компанія "Дніпро" і компанія" (вул. Робоча, 66 , м. Херсон, 73027, код ЄДРПОУ: 14313145)
до Державного підприємства "Гарантований покупець" (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ: 43068454)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
1) Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, код ЄДРПОУ 00100227)
2) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Смоленьска, буд. 19, код ЄДРПОУ 39369133)
про стягнення 2 696 638,65 грн,
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання
Командитне товариство "Приватне підприємство "В.А.Т. Компанія "Дніпро" і компанія" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач) про стягнення 2 696 638,65 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу електричної енергії №347/01/20 від 03.03.2020 щодо оплати купленої енергії за "зеленим" тарифом, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 2 404 133, 34 грн а також обов'язок сплатити на користь позивача 95 546, 84 грн пені, 173 469, 79 грн штрафу та 3% річних у сумі 23 488, 68 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 06.01.2021.
31.12.2020 до відділу діловодства суду від Державного підприємства "Гарантований покупець" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з тих підстав, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами настання строку остаточної оплати спірних періодів, що розрахунки Гарантованим покупцем залежать від забезпечення НЕК Укренерго та від бюджетних видатків, при цьому державою змінено порядок виконання зобов'язань між позивачем та відповідачем, тому виконання зобов'язання, що є предметом спору даної справи повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років, також розрахунок позивача 3% річних та індексу інфляції не відповідають змісту ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
У підготовчому засіданні 06.01.2021 відповідачем подано клопотання про залучення третіх осіб на стороні відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2021 залучено Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, підготовче засідання відкладено на 03.02.2021.
19.01.2021 до відділу діловодства суду від Командитного товариства "Приватне підприємство "В.А.Т. Компанія "Дніпро" надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що у відзиві відповідач не спростовує факт існування заборгованості перед позивачем, доводи відповідача щодо відсутності підтвердження факту настання остаточної оплати є безпідставними, оскільки матеріали справи містять акти купівлі-продажу електричної енергії та позивачем вірно визначено дату виникнення у відповідача обов'язку по кожному спірному періоду, правовідносини відповідача з третіми особами не можуть вплинути на умови підписаного між сторонами договору.
27.01.2021 до відділу діловодства суду представником відповідача подано клопотання про зменшення розміру неустойки до 1 грн, яке обґрунтовано тим, що різниця між вартістю електричної енергії, що сплачується Гарантованим покупцем позивачеві в чотири рази перевищує вартість продажу цієї електроенергії в подальшому, при цьому держава офіційно визнає, що здійснення розрахунків Гарантованим покупцем з виробниками прямо залежить від забезпечення НЕК Укренерго оплати Гарантованому покупцеві а також від бюджетних видатків.
27.01.2021 до відділу діловодства суду представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, у якій зазначено, що позивачем не доведено дати отримання відповідачем актів купівлі-продажу електричної енергії, при цьому надходження коштів для розрахунків з продавцями електричної енергії є платежі, пов'язані з оплатою НЕК "Укренерго" Послуг Гарантованого покупця із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
29.01.2021 до відділу діловодства суду від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшли пояснення, у яких третя особа зазначає, що позовна заява не містить сум, які підлягали оплаті за перші 10, 20 днів розрахункового місяця, при оплаті послуги стороною має враховуватись дата затвердження регулятором (НКРЕП) розміру її вартості, також отримання коштів від НЕК «Укренерго» не є єдиним джерелом доходів відповідача.
03.02.2021 до відділу діловодства суду від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг надійшли пояснення, у яких наведено порядок розрахунків Гарантованим покупцем, визначені періоди остаточної (скоригованої) вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з листопада 2019 по серпень 2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 24.02.2021.
24.02.2021 до відділу діловодства суду представником позивача подано заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, яке обґрунтоване тим, що відповідач свідомо не виконує свої зобов'язання по договору, та клопотання про зменшення розміру неустойки є необґрунтованим.
У підготовчому засіданні 24.02.2021 представником відповідача подано відповідь на пояснення третіх осіб, де, зокрема, зазначено, що ціна, за якою здійснюється продаж Гарантованим покупцем електричної енергії на ринку "на добу наперед" та на аукціонах є значно меншою, ніж ціна продажу електричної енергії позивачем відповідачеві, при цьому здійснення НЕК «Укренерго» оплат на користь Гарантованого покупця за послугу у відповідні періоди не може бути свідченням можливості виконання Гарантованим покупцем зобов'язань перед позивачем, адже вказані кошти призначені для розподілу в рівних частинах між усіма виробниками за «зеленим» тарифом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/17394/20 до розгляду по суті на 24.03.2021.
У підготовчому засіданні 24.03.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, в свою чергу представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити, представники третіх осіб у судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце засідання повідомлялися належним чином.
У судовому засіданні 24.02.2021 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального Кодексу України.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
03.03.2020 між Командитним товариством "Приватне підприємство "В.А.Т. Компанія "Дніпро" і компанія" (далі - продавець за «зеленим» тарифом) та Державним підприємством "Гарантований покупець" (далі - гарантований покупець) укладено договір №347/01/20 купівлі-продажу електричної енергії, за умовами п. 1.5. якого продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, зароблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
За умовами пункту 2.1 договору, сторони визнають свої зобов'язання згідно з Законом України «Про ринок електричної енергії», Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП №307 від 14.03.2018 та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконання цього договору.
Відповідно до пункту 2.3 договору продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Умовами пунктів 2.4, 2.5 договору погоджено, що виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у національній валюті України.
Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами (пункт 3.1 договору).
Умовами пунктів 3.2, 3.3 договору передбачено, що розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
У пункті 4.5 договору встановлено, що гарантований покупець зобов'язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за "зеленим" тарифом електричну енергію.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов даного договору, позивачем було відпущено відповідачу електричну енергію за актами купівлі-продажу електроенергії у обсязі 578 029, 000 кВт*год загальною вартістю 3 226 075, 23 грн, які підписані уповноваженими особами сторін без заперечень та скріплені печатками, а саме, у березні 2020 року за актом від 31.03.2020 обсяг відпущеної електроенергії становив 36 633, 000 кВт*год вартістю 189 360,37 грн (за актом коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 від 20.10.2020 обсяг відпущеної енергії становив 138, 00 кВт*год вартістю 713, 34 грн), у квітні 2020 року за актом від 30.04.2020 обсяг відпущеної електроенергії становив 114 501, 000 кВт*год вартістю 6360827, 08 грн, у травні 2020 року за актом від 31.05.2020 обсяг відпущеної електроенергії становив 93 399, 000 кВт*год вартістю 519 462, 83 грн, у червні 2020 року за актом від 30.06.2020 обсяг відпущеної електроенергії становив 105 738, 000 кВт*год вартістю 588 089, 38 грн, у липні 2020 року за актом від 31.07.2020 обсяг відпущеної електроенергії становив 111 849, 000 кВт*год вартістю 659 859, 89 грн, у серпні 2020 року за актом від 31.08.2020 обсяг відпущеної електроенергії становив 115 771, 000 кВт*год вартістю 631 762, 72 грн.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.
В свою чергу, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, були прийняті постанови, якими затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець», а саме постановами №902 від 29.04.2020 у березні 2020 року у розмірі 2 568 247 721, 39 грн, №995 від 27.05.2020, у квітні 2020 року у розмірі 4 944 046 105, 48 грн, №1211 від 24.06.2020 у травні 2020 року у розмірі 4 337 390 779, 22 грн, №1435 від 22.07.2020 у червні 2020 року у розмірі 4 246 519 382, 97 грн, №1600 від 19.08.2020 у липні 2020 року у розмірі 4 634 530 383, 78 грн, №1740 від 23.09.2020 у серпні 2020 року у розмірі 3 555 847 601, 64 грн.
Втім, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, своєчасну та повну оплату відпущеної йому електричної енергії не здійснив, сплативши лише суму у розмірі 821 941, 89 грн, у зв'язку з чим виникла заявлена до стягнення заборгованість.
Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу електричної енергії, а відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Пунктами 3.2. 3.3 договору встановлено, що розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Так, постановою НКРЕКП №641 від 26.04.2019 затверджено Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії (далі - Порядок), яким визначено порядок купівлі-продажу гарантованим покупцем електричної енергії у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, та суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку.
Відповідно до пункту 10.1 вищевказаного Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Згідно з пунктом 10.4 вищевказаного Порядку, після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Як встановлено судом, акт купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 року підписаний сторонами - 31.03.2020, за квітень 2020 року - 30.04.2020, за травень 2020 року - 31.05.2020, за червень 2020 - 30.06.2020, за липень 2020 - 31.07.2020, за серпень 2020 - 31.08.2020.
Таким чином, виходячи з положень договору та вимог чинного законодавства, остаточний розрахунок за отриману у березні 2020 року електричну енергію мав бути здійснений у строк до 04.05.2020 включно, у квітні 2020 року у строк до 29.05.2020 включно, у травні 2020 року у строк до 26.06.2020 включно, у червні 2020 року у строк до 24.07.2020 включно, у липні 2020 року у строк до 21.08.2020 включно, у серпні 2020 року у строк до 25.09.2020 включно (після отримання від продавця акту купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованому покупцю у розрахунковому місяці).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, змісту пунктів 3.2, 3.3 договору та Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати відпущеної йому електричної енергії за «зеленим» тарифом на момент розгляду справи настав.
Втім, як встановлено судом, відповідач, у встановлені строки, оплату відпущеної йому електричної енергії за «зеленим» тарифом належним чином не здійснив.
Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт відпуску позивачем відповідачу електроенергії виробленої за «зеленим» тарифом та факт порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати отриманої електроенергії, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 2 404 133, 34 грн.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Пунктом 4.6 договору сторони встановили, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантовану покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно Порядку суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожний день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з порядком за ненадходження суми понад 30 днів на рахунок продавця за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за «зеленим» тарифом.
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати відпущеної йому електричної енергії за «зеленим» тарифом, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 4.6 договору, позивачем нараховано пеню в розмірі 95 546, 84 грн, починаючи з дати остаточного розрахунку за отриману електроенергію за кожний місяць окремо з урахуванням часткових оплат (загальний період з 05.05.2020 по 30.09.2020) та штраф у розмірі 176 469,79 грн.
При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/16.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.
Разом з цим, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені та штрафу до 1 грн, оскільки вартість придбаної ним електричної енергії за «зеленим» тарифом» в чотири рази перевищує вартість продажу цієї енергію в подальшому.
За приписами статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства також мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
При цьому, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
В той же час, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 25.02.2020 у справі №903/322/19, від 07.04.2020 у справі №904/1936/19, від 12.05.2020 у справі 910/9767/19, від 29.04.2020 у справі №917/693/19 та від 26.05.2020 у справі №916/2586/19.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Відтак, виходячи з вищевикладеного та враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у спірний період, а також специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо зменшення розміру штрафу. При цьому, вирішуючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд враховує, що зменшення розміру штрафних санкцій до 1 гривні нівелює сам інститут штрафних санкцій, як відповідальності.
Окрім цього, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховані 3% річних в сумі 23 488, 68 грн (загальний період з 05.05.2020 по 30.09.2020) .
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних за заявлений позивачем період, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що оплата вартості електричної енергії за «зеленим» тарифом залежить від надходження коштів від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», яке неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання, оскільки за договором №347/01/20 від 03.03.2020 саме відповідач взяв на себе обов'язок купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого Постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641.
Саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу виробництва електричної енергії за «зеленим» тарифом.
Безпідставними є і доводи відповідача про те, що виконання грошових зобов'язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.
Так, відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства «Гарантований покупець» перед суб'єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.
Отже, наразі відсутній будь-який нормативний акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов'язань державного підприємства «Гарантований покупець» перед позивачем, ніж передбачено договором.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач же під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростували заявлені позовні вимоги, або свідчили про відсутність у нього обов'язку щодо сплати наявної заборгованості
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Командитного товариства "Приватне підприємство "В.А.Т. Компанія "Дніпро" і компанія" до Державного підприємства "Гарантований покупець" задовольнити повністю.
2. Стягнути Державного підприємства "Гарантований покупець" (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ: 43068454) на користь Командитного товариства "Приватне підприємство "В.А.Т. Компанія "Дніпро" і компанія" (вул. Робоча, 66 , м. Херсон, 73027, код ЄДРПОУ: 14313145) 2 404 133 (два мільйони чотириста чотири тисячі сто тридцять три) грн 34 коп. основного боргу, 95 546 (дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот сорок шість) грн. 84 коп. пені, 173 469 (сто сімдесят три тисячі чотириста шістдесят дев'ять) грн 79 коп. штрафу, 23 488 (двадцять три тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн 68 коп. 3% річних та 40 449 (сорок тисяч чотириста сорок дев'ять) грн 59 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У в'язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці підписання повного тексту рішення здійснюється після виходу судді з відпустки.
Повний текст рішення складено та підписано 22.04.2021
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Суддя Н.І. Ягічева