ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.04.2021Справа № 910/17183/20
За позовомОСОБА_1 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАРМ-2000»
доОСОБА_2
провідшкодування збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача:Мещанінов А.М.;
від відповідача:Демченко К.М.
ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАРМ-2000» (надалі - ТОВ «ШАРМ-2000») з позовом до ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 ) про відшкодування збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що діями директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Шарм-2000» ОСОБА_2 завдано збитки товариству, у зв'язку з чим позивач заявляє вимогу про відшкодування товариству збитків у розмірі 824 836,78 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.12.2020.
У зв'язку з перебуванням судді Босого В.П. на лікарняному судове засідання 23.12.2020 не відбулося та ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2020 підготовче судове засідання призначено на 25.01.2021.
31.12.2020 через канцелярію суду від представника ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить відмовити в задоволення позовних вимог в повному обсязі з огляду на відсутність в його діях складу цивільного правопорушення.
14.01.2021 до Господарського суду міста Києва від представника ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач надав пояснення стосовно заперечень відповідача, викладених у відзиві, позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Підготовче судове засідання 25.01.2021 відкладено на 15.02.2021.
15.02.2021 через канцелярію суду від представника ОСОБА_2 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач надав додаткові пояснення до відзиву на позов з урахуванням відповіді на відзив, проти позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В підготовчому судовому засіданні 15.02.2021 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.03.2021
У зв'язку з перебуванням судді Босого В.П. на лікарняному судове засідання 10.03.2021 не відбулося та ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12.04.2021.
Присутній в судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті спору, позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, проти позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні 12.04.2021 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, а також наданий позивачем разом з позовом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є учасниками ТОВ «ШАРМ-2000» із частками в статутному капіталі товариства по 50% кожний.
14.06.2012 між ОСОБА_1 (кредитодавець) та ТОВ «ШАРМ-2000» в особі директора ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір безпроцентної позики №1 (надалі - «Договір»), за умовами якого кредитодавець передає позичальнику у користування 600 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути позику по закінченню встановленого даним договором строку.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08.08.2016 у справі №761/21832/16-ц, яке залишене в силі постановою Верховного Суду від 19.06.2019, задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «ШАРМ-2000» про стягнення заборгованості за Договором та стягнуто з ТОВ «ШАРМ-2000» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 1 274 256,78 грн. та судовий збір у розмірі 6 890,00 грн.
Відповідно до постанови державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві від 14.07.2020 у виконавчому провадженні №59597143, на підставі виконавчого листа №761/21832/16-ц від 16.07.2019, з ТОВ «ШАРМ-2000» на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість у розмірі 1 294 926,78 грн., виконавчий збір у розмірі 129 492,67 грн. та витрати виконавчого провадження у розмірі 418,00 грн.
Спір у справі виник у зв'язку із наявністю, на думку позивача, підстав для стягнення з відповідача збитків ТОВ «ШАРМ-2000» на суму 824 836,78 грн., завданих ним під час перебування на посаді директора товариства.
За змістом положень статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що однією з підстав виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов'язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов'язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов'язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних правовідносин.
При цьому, відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини.
Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 18.03.2015 у справі №3-18гс15.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Зокрема, позивач вказує, що перебуваючи на посаді директора ТОВ «ШАРМ-2000» ОСОБА_2 навмисно не повертав позику за Договором, у зв'язку з чим ОСОБА_1 вимушений був звернутись до суду за захистом своїх прав, що, в свою чергу, призвело до стягнення з товариства, окрім суми позики у розмірі 600 000,00 грн., ще й інфляційних, 3% річних, процентів, судового збору, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, чим завдано товариству збитки у загальному розмірі 824 836,78 грн.
Частиною 1 статті 89 Господарського кодексу України передбачено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства. Особливості управління господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, визначаються законами України.
За змістом ч. 2 вказаної статті посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:
діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;
діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;
діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;
бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов'язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов'язків;
іншими винними діями посадової особи.
Згідно із ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
З огляду на положення наведеної норми суд звертає увагу на довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором), у зв'язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. За відсутністю доведення наявності зазначених обставин, які свідчать про протиправну поведінку посадової особи товариства, підстави для задоволення позову про стягнення з неї збитків відсутні. Відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України на позивача покладений обов'язок доведення обставин щодо наявності правових підстав для застосування до відповідача заходів цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 та Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №910/20261/16.
Позивач заявляє про те, що ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «ШАРМ-2000», діяв з перевищенням своїх службових обов'язків та повноважень, які полягають у навмисному невиконанні Договору та неповерненню коштів засновнику ОСОБА_1
За твердженням позивача, заявлена у даній справі сума збитків у розмірі 824 836,78 грн. складається із стягнутих у виконавчому провадженні №59597143 грошових коштів у розмірі 694 926,78 грн., виконавчого збору у розмірі 129 492,78 грн. та витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 418,00 грн.
Так, заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08.08.2016 у справі №761/21832/16-ц, яке залишене в силі постановою Верховного Суду від 19.06.2019, задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «ШАРМ-2000» про стягнення заборгованості за Договором, стягнуто з ТОВ «ШАРМ-2000» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 1 274 256,78 грн., в тому числі, 600 000,00 грн. неповернутої позики, інфляційних у розмірі 531 480,00 грн., 3% річних, нарахованих на суму основного боргу, у розмірі 53 950,68 грн., процентів з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 84 783,49 грн., 3% річних нарахованих на заборгованість по процентам, у розмірі 4 042,61 грн. та судовий збір у розмірі 6 890,00 грн.
Також, залишаючи рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08.08.2016 у справі №761/21832/16-ц в силі постановою Верховного Суду від 19.06.2019 стягнуто з ТОВ «ШАРМ-2000» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з переглядом справи в суді касаційної інстанції, у розмірі 13 780,00 грн.
16.07.2019 на виконання вказаного рішенням Шевченківським районним судом м. Києва видано відповідний виконавчий лист, який пред'явлений до виконання.
У виконавчому провадженні №59597143, яке закінчено постановою державного виконавця від 14.07.2020, стягнуто з ТОВ «ШАРМ-2000» на користь ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 1 294 926,78 грн., виконавчий збір у розмірі 129 492,67 грн. та витрати виконавчого провадження у розмірі 418 грн.
Тобто, сума збитків, яка заявлена у даній справі, складається із стягнутих з товариства інфляційних, 3% річних, процентів, судових витрат, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
Як стверджується сторонами та підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, учасниками ТОВ «ШАРМ-2000» є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що свідчить про те, що виключно волевиявлення учасника товариства ОСОБА_1 призвело до стягнення з ТОВ «ШАРМ-2000», окрім самої суми позики у розмірі 600 000,00 грн., ще й інфляційних, 3% річних, процентів, судових витрат, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
При цьому, позивачем не доведено відповідними доказами навмисне неповернення відповідачем позики, зокрема перевищення своїх службових обов'язків та повноважень як директора ТОВ «ШАРМ-2000», в тому числі шляхом вчинення дій, які не були звичними в господарській діяльності товариства.
Твердження позивача про позбавлення товариства активу - нерухомого майна не приймається судом до уваги, оскільки ОСОБА_1 не доведено відповідними доказами спроможності ТОВ «ШАРМ-2000» повернути позику, в передбачений Договором строк, без відчуження нерухомого майна. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази наявності грошових коштів на рахунках підприємства станом на момент настання строку з повернення позики за Договором.
Крім того, позивач як учасник підприємства з часткою в статутному капіталі 50% мав право ініціювати скликання загальних зборів для вирішення питання щодо повернення грошових коштів, контролювати діяльність директора та ініціювати інші питання з метою належного виконання товариством грошових зобов'язань, проте ОСОБА_1 будь-яких дій, направлених на повернення позики у встановлені в Договорі строки, вчинено не було.
В той же час, позивач звернувся до суду та стягнув не тільки суму позики, а й інфляційні, 3% річних та проценти, що свідчить про те, що заявлені у даній справі збитки зумовлені діями саме позивача.
Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Дії позивача по стягненню з товариства, власником корпоративних прав якого він є, не тільки заборгованості, а і додаткових витрат не може вважатись добросовісною поведінкою в розумінні вказаних норм.
Крім того, неможливість юридичної особи виконати грошове зобов'язання не може свідчити про безумовну вину директора підприємства, а в даному випадку, позивачем не наведено обґрунтованих обставин та не надано належних та допустимих доказів того, що неповернення позики за Договором відбулось саме внаслідок неправомірних дій директора товариства ОСОБА_2 .
Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Натомість, позивачем в матеріали справи не надано належних, достатніх та допустимих доказів в порядку статей 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували протиправність поведінки відповідача, яка потягли за собою понесення ТОВ «ШАРМ-2000» збитків.
Таким чином, позивачем не доведено наявності усіх чотирьох загальних умов відповідальності, у зв'язку з чим поведінка ОСОБА_2 , у спірних правовідносинах, не може бути кваліфікована як правопорушення, а відтак вимога позивача про відшкодування збитків є безпідставною та необґрунтованою.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ТОВ «ШАРМ-2000» до ОСОБА_2 про відшкодування збитків у розмірі 824 836,78 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. В задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАРМ-2000» відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 22.04.2021.
Суддя В.П. Босий