ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.04.2021Справа № 910/2286/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства «Стрийський комбінат хлібопродуктів №1» Державного агентства резерву України (82400, Львівська обл., місто Стрий, ВУЛИЦЯ ГРАБОВЕЦЬКА, будинок 2)
до Державного агентства резерву України (01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПУШКІНСЬКА, будинок 28)
про стягнення заборгованості у розмірі 2 473 261 грн. 23 коп.
Представники:
від Позивача: не з'явились;
від Відповідача: Вавренюк О.А (представник за Довіреністю);
Державне підприємство «Стрийський комбінат хлібопродуктів №1» Державного агентства резерву України (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного агентства резерву України (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 2 473 261 грн. 23 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву №юр-2зб/352-2009 від 08.01.2009 року.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.02.2021 року відкрито провадження у справі № 910/2286/21, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 24.03.2021 року.
22.03.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
23.03.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Позивача.
В підготовче судове засідання 24.03.2021 року з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Позивача про розгляд справи за його відсутності, надано Позивачу строк до 5 днів з дня отримання відзиву для надання відповіді на відзив, надано Відповідачу строк до 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, відкладено підготовче судове засідання на 07.04.2021 року.
В підготовче судове засідання 07.04.2021 року з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.04.2021 року.
16.04.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Позивача.
В судовому засіданні 21 квітня 2021 року представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Представник Позивача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, подав клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Позивача, яке Судом розглянуто та задоволено.
Таким чином, Суд приходить до висновку, що Позивач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Приймаючи до уваги, що Позивач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Позивача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 31 жовтня 2018 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
08.01.2009 року між Державним підприємством «Стрийський КХП №1» (Зберігач) та Державним комітетом з державного матеріального резерву (Комітет) було укладено Договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву №юр-2зб/352-2009, предметом якого є зберігання матеріальних цінностей державного резерву у зерносховищах зберігача. (а.с.7-9)
Відповідно до п.1.2 Договору Комітет передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією у кількості та за вартістю згідно з актом форми №Р-16. Передбачені цим Договором форми актів затверджуються Комітетом.
Згідно з п.4.1 Договору вартість зберігання цінностей визначається згідно з Порядком відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим Кабінетом Міністром України.
У п.4.2 Договору передбачено, що відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) за зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між Комітетом та зберігачем. У разі коли Комітет визнає за можливе, відрахування суми витрат проводиться частинами протягом поточного року.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом усього терміну зберігання цінностей. (п.7.3 Договору)
Листом б/н від 13.10.2020 року Позивач просив Відповідача погодити акти на відшкодування витрат за зберігання зерна державного резерву за періоди серпень 2019 р. - грудень 2019 р., липень 2020 р. - вересень 2020 р., погасити заборгованість у розмірі 1798735 грн. 44 коп. (а.с.59-63) У відповідь на який Відповідач листом №181/0/4 від 26.01.2021 р. повідомив про відсутність фінансування. (а.с.64)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Державним підприємством «Стрийський комбінат хлібопродуктів №1» Державного агентства резерву України в розмірі 2 473 261 грн. 23 коп.
В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначав, що відсутнє фінансування, а тому просив суд відмовити у задоволенні позову.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства «Стрийський комбінат хлібопродуктів №1» Державного агентства резерву України підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву №юр-2зб/352-2009 від 08.01.2009 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Абзац 1 п.2 ст.11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" і п.4 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 №1129, передбачають можливість розміщення і зберігання запасів матеріальних цінностей державного матеріального резерву на промислових, транспортних сільськогосподарських, постачальницько-збутових та інших підприємствах, установах і в організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах.
Відповідні правовідносини підпадають під ознаки договору зберігання, правовий режим якого визначено главою 66 Цивільного кодексу. Такий договір згідно з ч.1 ст.937 ЦК України укладається у письмовій формі.
Згідно з приписами ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. (стаття 946 Цивільного кодексу України)
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву №юр-2зб/352-2009 від 08.01.2009 року Відповідач передав, а Позивач в свою чергу прийняв на зберігання матеріальні цінності державного резерву, що підтверджується відповідними приймальними актами за формою №1, звітом про наявність зерна державного резерву станом на 01.01.2021 р. (а.с.10-35)
Крім того, на виконання умов Договору відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву №юр-2зб/352-2009 від 08.01.2009 року Позивач здійснив відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, що підтверджується Актами по відшкодуванню витрат на зберігання зерна державного резерву за період з 01.08.2019 р. по 31.12.2019 р., з 01.07.2020 р. по 31.12.2020 р., розрахунками за зберігання зерна за серпень 2019 р. - грудень 2019 р., липень 2020 р. - грудень 2020 р. (а.с.36-57)
Згідно з п.4.1 Договору вартість зберігання цінностей визначається згідно з Порядком відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим Кабінетом Міністром України.
У п.4.2 Договору передбачено, що відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) за зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між Комітетом та зберігачем. У разі коли Комітет визнає за можливе, відрахування суми витрат проводиться частинами протягом поточного року.
Суд звертає увагу, що Державним агентством резерву України не надано суду жодних зауважень щодо розрахунку суми відшкодування витрат Позивача на зберігання матеріальних цінностей державного резерву за період з 01.08.2019 р. по 31.12.2019 р., з 01.07.2020 р. по 31.12.2020 р. на загальну суму в розмірі 2 473 261 грн. 23 коп., проте Акти на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей за спірний період не були підписані з боку Відповідача, обґрунтованої відмови від підписання актів надано не було, а тому такі послуги вважаються прийнятими Відповідачем.
Листом б/н від 13.10.2020 року Позивач просив Відповідача погодити акти на відшкодування витрат за зберігання зерна державного резерву за періоди серпень 2019 р. - грудень 2019 р., липень 2020 р. - вересень 2020 р., погасити заборгованість у розмірі 1798735 грн. 44 коп. (а.с.59-63) У відповідь на який Відповідач листом №181/0/4 від 26.01.2021 р. повідомив про відсутність фінансування. (а.с.64)
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що строк виконання Відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати витрат за зберігання цінностей державного резерву відповідно до умов Договору відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву №юр-2зб/352-2009 від 08.01.2009 року та ст. 530 Цивільного кодексу України на момент розгляду даної справи судом настав.
Таким чином, заборгованість Державного агентства резерву України перед Державним підприємством «Стрийський комбінат хлібопродуктів №1» Державного агентства резерву України за Договором відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву №юр-2зб/352-2009 від 08.01.2009 року становить 2 473 261 грн. 23 коп.
Суд зазначає. що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення Держрезерву України від виконання зобов'язань перед відповідальними зберігачами матеріальних цінностей державного резерву, оскільки відповідно до приписів ст.617 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів. За таких підстав, Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.
Аналогічна правова позиція відповідає статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод та рішенням Європейського суду з прав людини зі справи "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року та зі справи "Бакалов проти України" від 30.11.2004 року.
Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Державному підприємству «Стрийський комбінат хлібопродуктів №1» Державного агентства резерву України в розмірі 2 473 261 грн. 23 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих й прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 2 473 261 грн. 23 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, з Державного агентства резерву України на користь Державного підприємства «Стрийський комбінат хлібопродуктів №1» Державного агентства резерву України підлягає стягненню заборгованість у розмірі 2 473 261 грн. 23 коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Державного підприємства «Стрийський комбінат хлібопродуктів №1» Державного агентства резерву України - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного агентства резерву України (01601, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПУШКІНСЬКА, будинок 28, Ідентифікаційний код юридичної особи 37472392) на користь Державного підприємства «Стрийський комбінат хлібопродуктів №1» Державного агентства резерву України (82400, Львівська обл., місто Стрий, ВУЛИЦЯ ГРАБОВЕЦЬКА, будинок 2, Ідентифікаційний код юридичної особи 14293158) заборгованість у розмірі 2 473 261 (два мільйони чотириста сімдесят три тисячі двісті шістдесят одна) грн. 23 (двадцять три) коп. та судовий збір у розмірі 37 098 (тридцять сім тисяч дев'яносто вісім) грн. 92 (дев'яносто дві) коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 26 квітня 2021 року.
Суддя О.В. Чинчин