ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.04.2021Справа № 910/1432/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження
справу № 910/1432/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Морган Кепітал" (код 40008320; 04176, м. Київ, вул. Набережно-Рибальська, 3, прим.139)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код 40075815; 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5)
про стягнення 71 385,94 грн.
без виклику представників учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Морган Кепітал" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця) про стягнення 71 385,94 грн., що становить 3% річних та інфляційні втрати, що нараховані на суму заборгованості, яка встановлена рішенням суду у справі №905/2965/15, яка до цього часу не сплачена.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі № 910/1432/21; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
15.02.2021р. Позивач подав суду заяву на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі. Згідно якої суду надано оригінали документів, доданих до позовної заяви.
Листом від 01.03.2021 суд, оглянувши оригінали та встановивши їх відповідність копіям документів доданих до позовної заяви, повернув їх позивачу.
17.03.21 та 19.03.21 відповідачем до суду подано клопотання про поновлення строку подання відзиву та Відзив на позовну заяву. Згідно даного відзиву Відповідач у повному обсязі заперечує проти задоволення позову з таких підстав:
- саме особа яка порушила зобов'язання несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків, для застосування чого необхідно наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності;
- згідно п.12 Оглядового листа ВГСУ, додаткові збитки, інфляційні втрати, 3% річних не підлягають стягненню з залізниці у разі втрати, нестачі, псування або пошкодження вантажу з вини залізниці;
- оскільки додаткові збитки, інфляційні втрати, 3% річних не підлягають стягненню з залізниці у разі втрати, нестачі, псування або пошкодження вантажу позивач помилково просить стягнути кошти з відповідача$
- позивачем пропущено строк позовної давності за даними вимогами, оскільки, позивач довідався про порушення свого права 09.12.2015 р., день прийняття рішення у справі №905/2965/15.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 09.12.2015 у справі №905/2965/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Східконтракт до Державного підприємства Донецька залізниця про стягнення збитків у сумі 102950 грн.,- задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства Донецька залізниця на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Східконтракт" збитки у сумі 102950 грн. та судовий збір у розмірі 1544,25грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.06.2018 року замінено сторону стягувача по справі №905/2965/15 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Східконтракт" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган кепітал".
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.11.2020 року замінено сторону боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання наказів по справі №905/2965/15, виданих 29.12.2015 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східконтракт" до Державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення збитків у сумі 102 950,00 грн. та судового збору 1 544,25 грн. з Державного підприємства "Донецька залізниця" його правонаступником Акціонерним товариством "Українська залізниця".
При цьому, Акціонерне товариство "Українська залізниця" є правонаступником Державного підприємства "Донецька залізниця" з 21.10.2015р. з дати державної реєстрації Акціонерного товариства "Укрзалізниця".
Такі висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду застосування норм права у подібних правовідносинах викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 16.06.2020р. по справі № 910/5953/17
Станом на 26.01.2021 року рішення Господарського суду Донецької області від 09.12.2015 року у справі № 950/2965/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східконтракт" до Державного підприємства "Донецька залізниця" не виконане.
Позивач, враховуючи, що з 21.10.2015 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" є правонаступником Державного підприємства "Донецька залізниця" і рішення суду про стягнення збитків станом на 26.01.2021 року не виконане, звернувся до суду із вказаним позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган кепітал" 3% річних та інфляційних втрат за час прострочення виконання зобов'язання визначеного рішенням суду.
Період нарахування 3% річних та інфляційних витрат Позивачем визначено з 23.12.2015 по 31.12.2020р. Тобто, починається з наступного дня, коли рішення суду набрало законної сили.
Відповідач, у поданому відзиві на позовну заяву наводить заперечення стосовно суті позовних вимог, вказуючи на неможливість стягнення додаткових збитків , інфляційних втрат, трьох процентів річних, тощо, оскільки залізниця несе обмежену матеріальну відповідальність у разі втрати вантажу, а також вказує на порушення строку позовної давності.
Також, відповідач просить застосувати строк позовної давності.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.
Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Таким чином, обставини встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва №905/2965/15 та ухвалах суду від 12.06.2018 та 17.11.2020 не переглядаються судом повторно.
Факт порушення договірних зобов'язань та існування заборгованості у справі №905/2965/15 судом встановлено та стягнуто суму основного боргу у розмірі 102950,00 грн.
У даній справі Позивач, як правонаступник первісного стягувача, просить суд стягнути з Відповідача, як правонаступника первісного боржника, суму 3% річних та інфляційних витрат нарахованих на суму заборгованості нараховану за рішенням суду за період з 23.12.2015 по 31.12.2020р.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши здійснені Позивачем розрахунки інфляційних нарахувань та 3% річних, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони не вірні з огляду на наступне.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/13071/19 (Постанова від 20.11.2020) сформулювала позицію щодо нарахування та сплати боржником інфляційних втрат за неповний місяць. Так, "якщо сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.".
Тобто, Позивачем у даній справі помилково враховано індекс інфляції за місяць грудень 2015 року, оскільки заборгованість виникла 23.12.2015р.
Здійснивши власний розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних за допомогою програмного комплексу "Ліга Закон", суд зазначає що до стягнення за період з 23.12.2015 по 31.12.2020 підлягає сума 3% річних в розмір 15518,65 грн. та інфляційні витрати в сумі 54742.74 грн. розрахованих на суму основної заборгованості - 102950 грн.
Щодо заперечень відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до правового висновку, що викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц: "приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або законом, у тому числі на випадки невиконання грошового зобов'язання, підтвердженого в судовому порядку.
Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, від 2 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, щодо стягнення на підставі ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за невиконання грошового зобов'язання щодо відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, підтверджених вироком суду.".
При цьому, ВС ВП вказала, що: "стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.".
Також, згідно іншого правового висновку Великої Палати Верховного Суду, що викладений у Постанові від 16.01.2019 року у справа N 373/2054/16-ц,: "Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року N 6-49цс12, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від такої позиції.
У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.".
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд вказує наступне.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за час прострочення.
Разом із тим, главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК).
Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
У постанові Верховного Суду (у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду) від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
Аналогічні за змістом висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 21.11.2018 у справі № 642/493/17-ц.
Оскільки, стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову, строк в межах якого підлягають до стягнення суми 3% річних та інфляційної складової заборгованості, судом розраховується наступним чином.
Згідно відмітки поштового оператора АТ «Укрпошта» на поштовому конверті, яким на адресу суду надіслано позовну заяву, відправлення надано до пересилання 28.01.2021 р. Отже, днем звернення Позивача до суду із вказаним позовом слід вважати 28.01.2021р.
Трирічний термін, що передує зверненню визначається судом з 29.01.2018..
Здійснивши розрахунок 3% річних та інфляційної складової боргу за період з 29.01.2018 по 31.12.2020 за допомогою програмного комплексу "Ліга Закон", суд зазначає що до стягнення підлягає сума 3% річних в розмір 9028,57 грн. та інфляційні витрати в сумі 18693,04 грн. розрахованих на суму основної заборгованості - 102950 грн.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення: інфляційні нарахування у розмірі 18693,04 грн. та 3% річних у розмірі 9028,57 грн.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.
За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, позов підлягає задоволенню.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Морган Кепітал" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 71 385,94 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код 40075815; 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Морган Кепітал" (код 40008320; 04176, м. Київ, вул. Набережно-Рибальська, 3, прим.139): 9028,57 (дев'ять тисяч двадцять вісім) грн. 3% річних; 18693,04 (вісімнадцять тисяч шістсот дев'яносто три) грн. втрат від інфляції; та 881,52 (вісімсот вісімдесят одну) грн. судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26.04.2021.
Суддя І.Д. Курдельчук