номер провадження справи 32/20/21
19.04.2021 Справа № 908/374/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Колодій Н.А., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу:
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, ідентифікаційний код юридичної особи 40081237)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Граніт" (69014, м. Запоріжжя, вул. Краснова Миколи, буд. 12 А, ідентифікаційний код юридичної особи 00292333)
про стягнення коштів
15.02.2021 до Господарського суду Запорізької області звернулось Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Граніт", в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача штраф за невірно зазначену в залізничній накладній масу вантажу у розмірі 44700,00 грн.
15.02.2021 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/374/21, справу передано на розгляд судді Колодій Н.А.
Ухвалою суду від 18.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/374/21, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем як вантажовідправником, у залізничних накладних на перевезення невірно зазначено масу вантажу, що згідно зі ст. 24, 118, 122 Статуту залізниць України є підставою для застосування до відповідача штрафу.
03.03.2021 від відповідача надійшов відзив, в якому зазначає, що позивач із запізненням повідомив відповідача про факт затримання вагонів, що підтверджується листуванням між сторонами. Тим самим позивач виключив будь-яку можливість для відповідача прийняти участь у перевірці маси вантажу у затриманих вагонах та складанні комерційного акту. Відповідач задля недопущення зазначення в перевізних документах невірних відомостей щодо маси вантажу вжив необхідних заходів: встановив сучасні тензометричні ваги 150 ВВС-2-1-14,5; обладнав їх електричною системою зважування та реєстрації результатів зважування та здійсним своєчасну повірку ваг 03.09.2020. На підставі даних цієї електронної системи, яка автоматично фіксує результати зважування, начальник дільниці навантаження відповідача Шульга А.В. вніс дані про масу вантажу в вагонах №66040466 та №60427366 до залізничної накладної № 47019906 та підтвердив вірність цих даних своїм ЕЦП в графі 55 залізничної накладної. Крім того, на думку відповідача, в даному випадку може бути застосована норма частини 3 статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки за рішенням суду, оскільки наявні такі істотні обставини, що мають значення для її застосування: будь-які збитки у позивача відсутні; позивач не своєчасно повідомив відповідача про факт затримки вагонів із надлишковою масою вантажу; відповідач вжив всіх залежних від нього заходів щодо недопущення зазначення в перевізних документах невірних відомостей щодо маси вантажу, порушень вимог Статуту залізниць України та Правил перевезень вантажів. На підставі викладеного просить зменшити розмір штрафу в 10 раз - до 4470,00 грн.
31.03.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 6599/08-08/21), в якій зазначає, що нормами законодавства та Статуту залізниць України не передбачено зменшення розміру штрафу. Зазначена правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України. Просить позов задовольнити в повному обсязі.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 20.03.2021 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, або про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 19.04.2021.
Розглянувши матеріали справи, суд
У жовтні 2020 року зі станції Передатна Придніпровської залізниці ТОВ "Смарт Граніт" здійснило відправлення вагонів № №66040460, 60427366 за накладною №47019906 на станцію Харків-Балашовський Південної залізниці.
У накладній № 47019906 від 13.10.2020 вантажовідправником АТ "Запоріжнерудпром" (правонаступником якого є ТОВ "Смарт Граніт") вказана маса вантажу (графа 24 накладної) - 138700 кг, код вантажу 232450 (графа 23 накладної) найменування вантажу: "щебень гранитный фракции 5х20. Собственный вагон. Собственность: (орендар, оператор) вагонів див. відомість", пакування - навалом (графи 20,21, 22 накладної), у графі 26 накладної зазначено, спосіб визначення маси: на вагонних весах (150 т) Заводский № весы тензометрические, грузоотправителем".
Вантаж завантажено у вагони № 60427366, 66040460: вантажовідправником (графа 28 накладної), без оголошення вартості (графа 27 накладної).
В процесі перевезення вантажу 16.10.2020 на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці в результаті контрольного зважування вагонів, виявлено різницю в масі вантажу між фактичною та зазначеною в перевізному документі у вказаних вище вагонах.
Відповідно до Правил складання актів (ст. 129 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, за результатами контрольних зважувань 16.10.2020 працівниками залізниці складено комерційний акт № 4500003/617/2.
Відповідно до вказаного комерційного акту, перевіркою виявлено наступне (розділ Д акту): при переваженні вагонів в статичному режимі у присутності ДСЗ ОСОБА_3, АРВ ОСОБА_4, прийомоздавальника ОСОБА_2 , на справних вагонних 150 тн електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол заводський №032, що пройшли держповірку 30.09.2020, виявилося: в вагоні №66040460 вага брутто - 91900 кг, тара за документом - 21700 кг, вага нетто - 70200 кг, що більше ваги, вказаної в документів на 1300 кг, понад вантажопідйомність вагону на 1200 кг; в вагоні №60427366 вага брутто - 93500 кг, тара за документом - 22300 кг, вага нетто - 71200 кг, що більше ваги, вказаної в документі на 1400 кг, понад вантажопідйомність вагону на 1200 кг. Навантаження вантажу в обох вагонах пагорбоподібне нижче бортів на 70-100 см. Поглиблень немає. Вагони бездверні, розвантажувальні люки закриті. Течі вантажу немає. В технічному відношенні вагони справні. При повторному зважуванні вагонів вага підтвердилася. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає. Вагони затримано для відвантаження надлишку вантажу.
Вказаний комерційний акт підписано всім складом комісії, а саме: ДСЗ ОСОБА_3., пр.-здавальник ОСОБА_2 , АРВ ОСОБА_4
При прибутті вищезазначених вагонів на станцію призначення проведено видачу вагонів та перевірку маси вантажу, про що зазначено в розділі "Є" комерційного акту (№4500003/617/2), відповідно до якого під час перевірки різниці проти цього акту не виявлено.
Отже, комерційними актами підтверджено факт неправильного зазначення маси вантажу у накладній.
Позивач на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, у зв'язку із неправильним зазначенням відповідачем маси вантажу у залізничній накладній № 47019906, вагони 66040460, 60427366, нарахував відповідачу штраф у розмірі 44700,00 грн з розрахунку: 4470,00х5х2=44700,00 грн, де 4470,00 - провізна плата за вагон від станції Передатна Придніпровської залізниці до станції Харків-Балашовський Південної залізниці; 5 - кількість провізних плат; 2 - кількість спірних вагонів.
Несплата відповідачем штрафу зумовила звернення позивача до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір, господарський суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України та ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 5 ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт", законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Відповідно до п. 5 Статуту залізниць України на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 23 Статуту залізниць України передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №863/5084.
Згідно з пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (Правила) на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна згідно з цими правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Пунктом 37 Статуту залізниць України встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.
Відповідно до пункту 2.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644, відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, зокрема графи "Маса вантажу", якщо вона визначена відправником, та "Спосіб визначення маси".
Згідно з п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип вагів зазначається в накладній.
У накладній № 47019906 у вагоні № 66040460 вказана маса вантажу складає 68900 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 70200 кг, що на 1200 кг більше, ніж вантажопідйомність вагону та на 1300 гк більше, ніж вказано у накладній;
У накладній № 47019906 у вагоні № 60427366 вкзана маса вантаж складає 69800 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 71200 кг, що на 1200 кг більше, ніж вантажопідйомність вагону та на 1400 гк більше, ніж вказано у накладній;
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
За накладною № 47019906 відправником є АТ "Запоріжнерудпром", правонаступником якого є ТОВ "Смарт граніт" та яке є відповідальною особою за правильність відомостей, вказаних у накладній.
Згідно з п. 52 Статуту залізниць України на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача.
Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.
Згідно з п. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Пунктом 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Судом встановлено, що комерційний акт складено за участю заступника начальника станції ОСОБА_3., прийомоздавальника вантажу та багажу ОСОБА_2 , агента з розшуку вантажів та багажу ОСОБА_4
Тобто, вказані комерційні акти, відповідно до п. 10 Правил складання актів, підписані трьома представниками залізниці.
На підтвердження повноважень зазначених осіб щодо підписання комерційних акті позивачем надано наказ № 26 від 03.01.2020 "Про призначення відповідальних осіб, які мають право підписувати комерційні акти", посадову інструкцію заступника начальника станції ОСОБА_3 , затверджену першим заступником начальника Дніпровської дирекції залізничних перевезень 19.08.2020, робочу інструкцію агенту з розшуку вантажів та багажу ОСОБА_4 , затверджену начальником станції Нижньодніпровськ-Вузол 15.03.2019.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що в даному випадку комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнаються судом належними доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.
Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).
Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме п. 1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за №863/5084 від 24.11.2000, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1. та п. 2.2., графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно зі ст. 37 Статуту та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.
Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно з ч. 1 ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст. 129 Статуту визначено складання комерційного акта.
Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційних актах.
Відповідно до ст. 122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Статтею 118 Статуту встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць України (пункт 3.15 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 за № 04-5/225) та Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 № 01-8/917 щодо штрафу нарахованого у розмірі відповідно до статті 118 Статуту залізниць України, штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.
Таким чином, факт невірного зазначення вантажовідправником маси вантажу вагонів в залізничній накладній №47019906 від 13.10.2020 належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем належними та допустимими доказами не спростований.
Обов'язок доказування відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За вказаних обставин, враховуючи, що факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений і підтверджений матеріалами справи, відповідачем не спростований, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у зв'язку неправильним зазначення маси вантажу в розмірі 44 700,00 грн.
Разом з цим, відповідачем подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій в 10 раз до суми 4470,00 грн, посилаючись на приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
Частиною першою статті 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, а не обов'язком, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 зі справи № 910/9765/18).
Позивач та відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 ГПК України, статті 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Таким чином, оцінюючи викладене в сукупності, беручи до уваги, що питання зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках, врахувавши встановлений розмір штрафу, а також обставини, на які посилався скаржник, як на підставу зменшення штрафу, суд дійшов до висновку про відмову у зменшення розміру штрафу.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За викладених обставин, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Граніт" (69014, м. Запоріжжя, вул. Краснова Миколи, буд. 12 А, ідентифікаційний код юридичної особи 00292333) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, п/р НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», МФО 300465, код ЄДРПОУ 40081279, отримувач філія «Єдиниий розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця») штраф за невірно зазначену в залізничній накладній масу вантажу в сумі 44700,00 грн (сорок чотири тисячі сімсот гривень 00 коп.). Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Граніт" (69014, м. Запоріжжя, вул. Краснова Миколи, буд. 12 А, ідентифікаційний код юридичної особи 00292333) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, п/р НОМЕР_2 Філія Дніпровське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 305482, код ЄДРПОУ 40081237, отримувач регіональна філія «Придніпровська залізниця АТ «Укрзалізниця») судовий збір у розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.). Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 26 квітня 2021 року.
Суддя Н.А. Колодій