ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
27.04.2010 р. № 2а-3546/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Кочана В.М., суддів Баранова Д.О., Донця В.А.,
секретаря судового засідання Іщук А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Міністерства закордонних справ України
про визнання протиправним та скасування наказу №169-ос від 24.02.2009р., поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства закордонних справ України №169-ос від 24.02.2009 року про звільнення його з роботи з посади другого секретаря Посольства України в Гвінейській республіці; поновити його на раніше займаній посаді або надати рівноцінну посаду в Посольстві України іншої держави; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у національній валюті та в іноземній валюті відповідно до поданих ним розрахунків; стягнути з відповідача на його користь в якості відшкодування моральної шкоди 10 000 гривень.
Позивач та його представник в судовому засіданні адміністративний позов підтримали і пояснили, що 03.02.2005 року позивача було призначено з 07 лютого 2005 року на посаду другого секретаря з консульських питань Посольства України в Гвінейській Республіці на час довготермінового відрядження.
Наказом МЗС України від наказ від 07.02.2005 року викладено в новій редакції, відповідно до якої позивача з 08 лютого 2005 року призначено на посаду другого секретаря з консульських питань Посольства України в Гвінейській Республіці на час довготермінового відрядження.
Наказом від №2974-ос від 29.12.2006 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади 26.12.2006 року у зв"язку із невиконанням ним основних обов"язків працівників дипломатичної служби (ст.30, ст.41 Закону України "Про дипломатичну службу").
Як зазначили позивач та його представник, наказ від 29.12.2006 року позивачем було оскаржено до суду і постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 25.07.2008 року було частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 та поновлено його на роботі на посаді другого секретаря Посольства України в Гвінейській Республіці, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Зазначена постанова в частині поновлення позивача на роботі була залишена без зміни постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2009 року.
Наказом від 24.02.2009 року №169-ос позивача відповідно до постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 25.07.2008 року було поновлено на роботі з 27.12.2006 року на посаді другого секретаря Посольства України в Гвінейській Республіці.
Пунком 2 цього ж наказу було внесено зміни до пункту другого наказу МЗС України №2974-ос від 29.12.2006 року щодо звільнення позивача з посади другого секретаря Посольства України в Гвінейській Республіці у такій редакції:
"ОСОБА_1 звільнити, з урахуванням листків непрацездатності, із займаної посади 12 березня 2007 року у зв"язку із невиконанням ним основних обов"язків працівників дипломатичної служби (ст.30, ст. 41 Закону України "Про дипломатичну службу").
Наказ від 24.02.2009 року, на думку позивача та його представника, є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки відповідач не вправі був вносити зміни до наказу, який вже був оспореним в суді і незаконність якого доведена рішенням суду, що вступило в законну силу.
Позивач та його представник наголосили, що позивач жодного дисциплінарного проступку не вчиняв, обов"язків працівника дипломатичної служби не порушував, а тому підстави для звільнення його з роботи відсутні.
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив і пояснив, що позивача було призначено на посаду другого секретаря з консульських питань Посольства України в Гвінейській Республіці на час довготермінового відрядження.
Пунктом першим наказу Наказу від 29.12.2006 року №2974-ос ОСОБА_1 відповідно до ст. 22 Закону України "Про дипломатичну службу" було достроково відкликано з 25.12.2006 року в Україну.
Пунктом другим цього ж наказу позивача було звільнено із займаної посади з 26.12.2007 року у зв"язку із невиконанням ним основних обов"язків працівників дипломатичної служби (ст.30, ст.41 Закону України "Про дипломатичну службу").
Пункт перший наказу від 29.12.2006 року про дострокове відкликання його в Україну позивач не оскаржував.
Як вбачається з судових рішень у справу за позовом ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, наказ від 29.12.2006 року судами не визнавався протиправним та не скасовувався, а підставою для поновлення позивача на роботі стало його звільнення в період тимчасової непрацездатності.
МЗС виконало рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та одночасно наказом від 24.02.2009 року внесло зміни до наказу від 29.12.2006 року, визначивши датою звільнення позивача наступний день закінчення перебування позивача на лікарняному - 12 березня 2007 року.
Звідси, на думку представника відповідача, підстави для поновлення позивача на роботі та виплати на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відсутні.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю з наступних підстав .
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 наказом МЗС України №372-ос від 03.02.2005 року був призначений з 07 лютого 2005 року на посаду другого секретаря з консульських питань Посольства України в Гвінейській Республіці на час довготермінового відрядження.
Наказом МЗС України №1364-ос від від 23.05.2005 року наказ від 07.02.2005 року викладено в новій редакції, відповідно до якої позивача з 08 лютого 2005 року призначено на посаду другого секретаря з консульських питань Посольства України в Гвінейській Республіці на час довготермінового відрядження, визначено посадовий оклад та надбавку за вислугу років, присвоєно дипломатичний ранг другого секретаря другого класу.
Наказом від 29.12.2006 року №2974-ос ОСОБА_1 у відповідності до ст.22 Закону України "Про дипломатичну службу" було достроково відкликано з 25.12.2006 року в Україну та звільнено із займаної посади з 26.12.2006 року у зв"язку із невиконанням ним основних обов"язків працівників дипломатичної служби (ст.30, ст.41 Закону України "Про дипломатичну службу").
Не погоджуючись із наказом №2974-ос від 29.12.2006 року, позивач звернувся до Дніпровського районного суду із позовом, в якому просив поновити його на роботі та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою Дніпровського районний суд міста Києва від 25.07.2008 року ОСОБА_1 було поновлено на роботі на посаді другого секретаря Посольства України в Гвінейській Республіці, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2009 року постанову Дніпровського районного суду від 25.07.2008 року в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді другого секретаря Посольства України в Гвінейській Республіці залишено без зміни.
Наказом від 24.02.2009 року №169-ос ОСОБА_1 на виконання постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 25.07.2008 року було поновлено на роботі з 27.12.2006 року на посаді другого секретаря Посольства України в Гвінейській Республіці.
Пунком 2 цього ж наказу було внесено зміни до пункту другого наказу МЗС України №2974-ос від 29.12.2006 року щодо звільнення позивача з посади другого секретаря Посольства України в Гвінейській Республіці у такій редакції:
"ОСОБА_1 звільнити, з урахуванням листків непрацездатності, із займаної посади 12 березня 2007 року у зв"язку із невиконанням ним основних обов"язків працівників дипломатичної служби (ст.30, ст. 41 Закону України "Про дипломатичну службу").
Таким чином, оскаржуваним наказом від 24.02.2009 року, МЗС України внесло зміни до наказу №2974-ос від 29.12.2006 року лише в частині визначення дати звільнення позивача.
Як слідує зі змісту Постанов Дніпровського районного суду від 25.07.2008 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2009 року, ОСОБА_1 не просив суд визнати недійним чи протиправним наказ №2974-ос від 29.12.2006 року "Про звільнення ОСОБА_1І" як в цілому, так і в якійсь його частині.
Отже, наказ №2974-ос від 29.12.2006 року незаконним чи протиправним не визнавався і не скасовувся, а підставою для поновлення позивача на роботі став факт звільнення його в період тимчасової непрацездатності.
Звідси, відповідач не був позбавлений права вносити зміни до чинного наказу №2974-ос від 29.12.2006 року "Про звільнення ОСОБА_1І" та визначати дату звільнення позивача з урахування дати закінчення терміну його непрацездатності.
Судом з метою повного та всебічного з"ясування обставин справи було в судовому засіданні досліджено докази, які стали підставою для відкликання позивача із довготермінового відрядження та звільнення його з роботи у зв"язку із невиконанням ним основних обов"язків.
Однак, внаслідок чинності наказу №2974-ос від 29.12.2006 року в частині відкликання позивача із довготермінового відрядження та звільнення його з роботи у зв"язку із невиконанням ним основних обов"язків працівників дипломатичної служби і того, що даний наказ в зазначених частинах не був і не є предметом судового оскарження, при розгляді позову щодо визнання протиправним та скасування наказу №169-ос від 24.02.2009 року суд не вправі давати оцінку наявності та відсутності в діях ОСОБА_1 ознак невиконання ним основних обов"язків працівників дипломатичної служби, дотримання порядку та строків притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Суд також зазначає, що на момент призначення на посаду ОСОБА_1 не був штатним працівником МЗС України.
Звідси, внаслідок видання відповідачем наказів від 07.02.2005 та 23.05.2005 року, відповідно до яких позивача з 08 лютого 2005 року призначено на посаду другого секретаря з консульських питань Посольства України в Гвінейській Республіці на час довготермінового відрядження, між сторонами відповідно до ст. 23 КЗпП України укладений строковий трудовий договір - на період довготермінового відрядження.
Отже, день відкликання позивача з відрядження є днем припинення строку трудового договору (ст. 36 КЗпП України).
Як вже зазначалось судом, наказом №2974-ос від 29.12.2006 року ОСОБА_1 було відкликано із довготермінового відрядження і наказ в цій частині позивачем оскаржено не було.
Таким чином, видаючи наказ №169-ос від 24.02.2009 року, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, неупереджено та обгрунтовано.
Внаслідок чинності наказу №2974-ос від 29.12.2006 року в частині відкликання позивача із довготермінового відрядження та звільнення його з роботи у зв"язку із невиконанням ним основних обов"язків працівників дипломатичної служби та у зв"язку із закінченням строку трудового договору, підстави для визнання протиправним і скасування наказу №169-ос від 24.02.2009 року та поновлення позивача на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Головуючий - суддя Кочан В.М.
судді Баранов Д.О.
Донець В.А.
Постанову складено в повному обсязі 14.05.2010 року.