Справа № 22ц-4828 Головуючий у 1 інстанції Малютіна Н.М.,
Категорія 57 Доповідач Барсукова О.І.
Іменем України
19 травня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої: Червинської М.Є.,
суддів: Лісового О.О., Барсукової О.І.,
при секретарі: Руденко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька на постанову Київського районного суду м.Донецька від 03 вересня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька про зобов»язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу,
Постановою Київського районного суду м.Донецька від 11 вересня 2009 року управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька зобов»язане здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 20098 року по 31 грудня 2008 року, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнобов»язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.
ОСОБА_1 не погодилась з постановою суду першої інстанції, подала на неї апеляційну скаргу, в якій просила постанову Київського районного суду м.Донецька від 03 вересня 2009 року скасувати в частині відмови в задоволення її позовних вимог щодо визнання неправомірною бездіяльність УПФУ в Київському районі м.Донецька щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії як дитині війни за період з 01 січня 2006 року по 22 травня 2008 року та зобов*язання відповідача провести нарахування та відповідні виплати відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Суд дійшов до висновку, що відповідно до ст. 6 Закону відповідач повинен провести перерахунок та сплатити позивачу недоотримані суми щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 22 травня 20098 року по 31 грудня 2008 року, оскільки відповідач вказаний перерахунок не зробив, суд дійшов до висновку, що такі дії відповідача є неправомірними, та зобов'язав відповідача зробити зазначений перерахунок.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, її представник ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги позивачки підтримали, просили її задовольнити, апеляційну скаргу відповідача - відхилити.
В судове засідання апеляційного суду представник УПФУ не з*явився про час і місце судового засідання повідомлені. В заяві на адресу апеляційного суду просили справу розглянути без їх участі.
Заслухавши доповідача, доводи позивачки та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивачки ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, апеляційна скарга відповідача - відхиленню з наступних підстав:
Відповідно до ст.309 ч.1 п.4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.
З позовної заяви ОСОБА_1 видно, що вона звернулась до суду за захистом свого порушеного права 30 березня 2009 року та просила зобов'язати УПФУ в Ворошиловському районі м.Донецька провести нарахування щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком за періоди: з 01.01.2006 року по 30.12.2008 року.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є особою, на яку поширюється дія Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до ст. 6 Закону відповідач повинен провести перерахунок та сплатити позивачу недоотримані суми щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, оскільки відповідач вказаний перерахунок не зробив, суд дійшов до висновку, що такі дії відповідача є неправомірними, та зобов"язав відповідача зробити зазначений перерахунок.
Висновок суду щодо ощирення на позивача дії Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відповідає вимогам діючого законодавства, проте неможливо погодитись із періодом, який суд визначив для нарахування соціальної допомоги позивачці.
Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення 2 вересня 1945 року Другої світової війни було менше 18 років. З паспорту позивачки вбачається, що вона є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1 та має право на отримання соціальних пільг, встановлених зазначеним Законом.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність. Іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни ", з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог .
Дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2006 рік зупинено згідно із Законом України від 20.12.2005 року № 3235-1У "Про державний бюджет України на 2006 рік". Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування, судом першої інстанції в зазначеній частині позову ОСОБА_1 було відмовлено, з чим погоджується і колегія апеляційного суду.
В судовому засіданні встановлено, що ст.71 Закону "Про державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 р. зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", але рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року ця норма визнана неконституційною.
Оскільки у відповідності зі ст. 152 ч.2 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни відновлено з 9 липня 2007 року що є підставою для задоволення позовних вимог в частині виплати підвищеної пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Оскільки ст. 99 КАС України встановлений строк звернення до адміністративного суду, а не позовна давність, та беручи до уваги, що з набранням чинності Законом № 1691-У1 справи із соціальних правовідносин підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, при розгляді справи підлягає застосовуванню положення про позовну давність, визначену нормами ЦК України.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За таких обставин, колегія апеляційного суду вважає за необхідне постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року - скасувати.
Зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату на користь позивачки підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня по 31 грудня 2007 року.
Доводи апеляційної скарги відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не можуть бути взяті до уваги.
Розмір мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність. Іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність бюджетного фінансування не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отримання бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача. Суд правильно прийшов до висновку, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягала ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 309 ЦПК України, апеляційний суд, -
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька відхилити.
Постанову Київського районного суду м.Донецька від 11 вересня 2009 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення доплати до пенсії за 2007 рік скасувати.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька на користь ОСОБА_1 доплату до пенсівї в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 липня 2007 року.
В решті частині постанову суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуюча:
Судді: