ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 38/41
м. Київ
23 березня 2010 року 13:58 № 2а-1381/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Шейко Т.І. , суддів Степанюка А.Г. Кишинському М.І. при секретарі судового засідання Деруга Н.О. вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Заступник міністра юстиції України Богатир Володимир Вікторович
про визнання протиправними дій
Оза участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача : Крижанівська І.М. -за довіреністю
встановив:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідача, в якому просив визнати протиправними дії заступника Міністра юстиції України Богатиря Володимира Вікторовича щодо розгляду ним заяви про злочин від 04.12.2009 року про притягнення його до кримінальної відповідальності за статтею 397 Кримінального кодексу України та щодо надання ним завідомо неправдивої інформації про те, що транспортно-трасологічна експертиза не є криміналістичною.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач не мав повноважень здійснювати розгляд заяви про злочин, оскільки така заява була подана на ім'я Генерального прокурора України і стосувалась притягнення до кримінальної відповідальності саме заступника Міністра юстиції України Богатиря В.В. Крім того, надана Відповідачем інформація стосовно виду судових експертиз, на думку Позивача, є завідомо неправдивою. Надавши таку інформацію Відповідач порушив вимоги ст. 19 Конституції України, ст.ст. 5, 10 Закону України „Про державну службу”. Просить позов задоволити в повному обсязі.
Відповідач позов не визнав. В своїх запереченнях на позовну заяву зазначив, що заступник Міністра юстиції України Богатир В.В. діяв у відповідності до своїх повноважень, визначених додатком 1 до наказу Міністра юстиції України від 29.12.2007 року № 1871/7 „Про розподіл функціональних повноважень між Міністром юстиції, першим заступником та заступниками Міністра” та на виконання вимог Генеральної прокуратури України, викладених в листі від 25.12.2009 року. Інформація щодо транспортно-трасологічних досліджень була надана Позивачу заступником Міністра юстиції України Богатирем В.В. у відповідності до його повноважень в сфері координації та контролю діяльності Управління експертного забезпечення правосуддя.
Колегія суддів, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як було встановлено судом, 05 жовтня 2009 року ОСОБА_1, в якості захисника, звертався до Міністра юстиції України з проханням щодо проведення рецензування висновку комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 67/68 від 16 липня 2008 року, здійсненої експертами ЗАТ УЦПЗ „Експерт-Сервіс”.
На вказане звернення, Позивач отримав відповідь № Я-27881-36 від 16.10.2009 року за підписом заступника Міністра юстиції України Володимира Богатиря, в якій, зокрема, зазначено, що згідно із Положенням про організацію рецензування висновків судових експертиз у науково-дослідних установах судових експертиз Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 26.12.2000 № 65/5, рецензування висновків є основною формою внутрівідомчого контролю за якістю експертної роботи науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України. Метою рецензування є постійне вдосконалення професійної майстерності експертів, поліпшення якості, підвищення наукової обґрунтованості висновків та їх доказового значення. Крім того, рецензія не є висновком експерта, як того передбачає процесуальне законодавство. У рецензії зазначаються методичні зауваження та пропозиції, які на думку рецензента потребують більш детальної аргументації і носять консультативно-рекомендаційний характер та не є обов'язковим для експерта. Експерт, що проводив дослідження має право не погоджуватись з рецензентами та висловити свою позицію. В свою чергу, правильність висновку судового експерта забезпечується можливістю призначення повторної експертизи, проведення якої доручається іншому експертові або експертам (стаття 4 Закону України „Про судову експертизу”, стаття 75 КПК України).
Не погоджуючись з такими діями Відповідача, Позивач 04.12.2009 року звернувся до Генерального прокурора України з „заявою про злочин”, в якій просив вжити заходи про притягнення до відповідальності заступника Міністра юстиції Богатиря В.В., який на його думку, навмисно вчинив перешкоди до здійснення діяльності Позивача на підставі ст. 48 КПК України, в якості захисника, та не надав йому висновку про результати перевірки експертного висновку та рецензію на експертний висновок, „чим зробив неможливим подати до суду докази необґрунтованості експертного висновку”.
Генеральна прокуратура України листом № 07/1/1р від 25.12.2009 року звернення ОСОБА_1 направила для перевірки у межах компетенції щодо дій експертів ЗАТ УЦПЗ „Експерт Сервіс”, порушення вимог Закону України „Про звернення громадян”, ненадання рецензії на експертний висновок та інших питань.
Після розгляду листа Генеральної прокуратури України та доданих до неї матеріалів Заступник Міністра юстиції Богатир В.В. листом № 16872-0-26-09-36 від 21.01.2010 року надав ОСОБА_1 відповідь, яку останній розцінив, як розгляд заяви про злочин, яка в свою чергу, не була адресована заступнику Міністра юстиції Богатирю В.В., а отже, заступник Міністра Богатир В.В. вийшов за межі своїх повноважень та надав недостовірну інформацію.
Суд не погоджується з такою думкою Позивача, виходячи з наступного.
Повноваження Міністерства юстиції України визначені Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2006 №1577.
Зокрема, підпунктом 20 пункту 4 Положення визначено, що Міністерство юстиції України організовує відповідно до законодавства експертне забезпечення правосуддя та проведення науково-дослідних розробок в галузі судової експертизи, спрямовує і контролює діяльність науково-дослідних інститутів судової експертизи, які належать до сфери управління Міністерства, координує роботу центральних органів виконавчої влади з питань розвитку судової експертизи, проводить атестацію судових експертів, веде Реєстр атестованих судових експертів та здійснює контроль за їх діяльністю.
Міністерство юстиції України очолює Міністр, який призначається на посаду і звільняється з посади у встановленому порядку. Міністр має заступників, які призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту 13 пункту 9 Положення Міністр юстиції України розподіляє обов'язки між своїми заступниками. Зокрема, Додатком 1 до Наказу Міністра юстиції України від 29.12.2007 року № 1871/7 (в редакції наказу від 10.09.2009 р. № 781/7) визначені обов'язки заступника Міністра юстиції Богатиря В.В., відповідно до яких заступник Міністра юстиції Богатир В.В відповідає за організацію роботи міністерства з питань правової освіти; координує та контролює діяльність: - Управління розгляду звернень та прийому громадян; - Управління систематизації законодавства та правової інформації; - Управління експертного забезпечення правосуддя; - Відділу правової освіти Управління координації правової роботи та правової освіти; - Центру правової реформи і законопроектних робіт при Міністерстві юстиції України.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про звернення громадян” громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Суд вважає, що заступник Міністра юстиції України Богатир В.В . на виконання розпорядження Генеральної прокуратури України, викладеного в листі № 07/1/1р від 25.12.2009 року , діяв у межах своїх повноважень та компетенції, надавши заявнику ОСОБА_1 відповідь, яка стосувалась саме питань, пов'язаних з експертним висновком ЗАТ УЦПЗ „Експерт Сервіс” і жодним чином не стосувалась розгляду „заяви про злочин” як такої.
Відповідно до ч.1 ст. 11 Кримінального кодексу України злочином є суспільно небезпечне винне діяння (дія чи бездіяльність) вчинене суб'єктом злочину, яке передбачене Кримінальний кодексом України та за яке передбачена кримінальна відповідальність.
Порядок провадження у кримінальних справах, в т.ч. і розгляд заяв про злочини, визначається Кримінально-процесуальним кодексом України. Цим кодексом та іншими законами України визначені компетенція і повноваження органів та посадових осіб щодо здійснення провадження в кримінальних справах.
Законом України „Про прокуратуру” встановлені повноваження прокурорів, організація, засади та порядок їх діяльності у відповідності з Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами.
Статтею 8 Закону України „Про прокуратуру” визначено, що вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки. Невиконання без поважних причин законних вимог прокурора тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Таким чином, в діях заступника Міністра юстиції Богатиря В.В. щодо надання відповіді ОСОБА_1, суд не вбачає протиправності, оскільки вчинені вони, як було вже вище зазначено, у відповідності з наданими повноваженнями та на виконання вказівок Генеральної прокуратури України.
Щодо змісту, викладеного в листі № 16872-0-26-09-36 від 21.01.2010 року за підписом заступника Міністра юстиції Богатиря В. з приводу виду експертиз, то в ньому заступник Міністра юстиції Богатир В. лише посилається на норми Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.08.2005 року № 86/5, наводить визначення таких експертиз, а не встановлює нові норми.
Питання ж рецензування висновків судових експертиз врегульовані Положенням про організацію рецензування висновків судових експертиз у науково-дослідних установах судових експертиз Міністерства юстиції України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2000 року № 65/5.
Відповідно до п. 1.6 Положення рецензування експертних висновків проводиться в науково-дослідних установах судових експертиз системи Міністерства юстиції України співробітниками цих установ, які мають вищу освіту, кваліфікацію судових експертів з відповідних експертних спеціальностей, стаж експертної роботи не менше 3 років.
Згідно з нормами Положення рецензування висновків є основною формою внутрівідомчого контролю за якістю експертної роботи науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України. Метою рецензування є постійне вдосконалення професійної майстерності експертів, поліпшення якості, підвищення наукової обґрунтованості висновків та їх доказового значення. Проте, рецензія не є висновком експерта і не є обов'язковою для експерта, оскільки носить рекомендаційно-методичний характер.
За таких обставин, посилання заступника Міністра юстиції України Богатиря В. на статтю 4 Закону України „Про судову експертизу” та статтю 75 Кримінально- процесуального кодексу України з приводу можливості забезпечення правильності висновку судового експерта призначенням повторної експертизи, проведення якої доручається іншому експертові або експертам, суд вважає правомірним, оскільки вирішення цих питань визначається компетенцією суду або слідчого, а Міністерство юстиції України є лише координуючим та організуючим органом підпорядкованих науково-дослідних установ судових експертиз і не наділене повноваженнями надавати оцінку висновку судового експерта.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доведення перед судом правомірності своїх дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки свідки до участі у судовому засіданні не залучались і експертизи не проводились, судові витрати, які підлягають стягненню -відсутні.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 69-71, 94, 97, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У позові ОСОБА_1 до заступника Міністра юстиції України Богатиря Володимира Вікторовича про визнання протиправними дій відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий Суддя Т.І. Шейко
Судді А.Г. Степанюк М.І. Кишинський