проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"20" квітня 2021 р. Справа № 922/3845/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Дучал Н.М. ,
при секретарі судового засідання Ярош В.В.,
представник позивача, Пашкова Н.В., адвокат,
представник відповідача, Мухтідінов Р.Д., адвокат,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача за вх. №702 Х/1 на рішення господарського суду Харківської області від 01.02.21 (повний текст складено 08.02.21, суддя Рильова В.В.) у справі № 922/3845/20
за позовом АТ "ПУМБ", м.Київ,
до Приватного АТ "Науково-виробничий центр "Трансмаш", м.Харків,
про стягнення 500 000, 00 грн.
Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Науково - виробничий центр "Трансмаш" (відповідач) про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту, згідно Кредитного договору № 10.12 від 05.06.2012, із урахуванням всіх змін і доповнень до нього, в сумі 500 000,00 грн. Також до стягнення заявлено витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 500,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.12.2020 позовну заяву Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3845/20; визнано справу №922/3845/20 малозначною та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Господарським судом Харківської області 01.02.2021 у справі № 922/3845/20 прийняте рішенням, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог став висновок суду першої інстанції про те, що позивачем було не правильно обрано спосіб судового захисту.
Не погодившись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просило рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2021 р. по справі № 922/3845/29 скасувати та прийняти по справі нове рішення про задоволення позовних вимог. Вважає, що рішення по справі прийнято без врахування усіх обставин справи з не правильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема посилається, що судом першої інстанції не було враховано, що відповідач припиняє свою діяльність шляхом саме перетворення. Крім того, процес перетворення відповідача триває довгий час, а тому належним способом захисту порушеного права є саме звернення з позовною вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 р. відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Перший український міжнародних банк» на рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2021 у справі № 922/3845/20 .
23.03.2021 на адресу Східного апеляційного господарського суду від відповідача по справі надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просять рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Звертає увагу суду, що рішення господарського суду Харківської області від 09.11.2017 р. по справі №922/3070/17, на яке посилається заявник апеляційної скарги, було винесено до прийняття власником рішення про припинення ПАТ «Науково-виробничий центр «Трансмаш» ( 08.10.2018 р). Наголошує, що законодавством передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка перебуває у стані припинення.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 р. розгляд справи призначено на 20.04.2021.
У судове засідання, яке відбулося 20.04.2021 з'явився представник позивача, який підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі та представник відповідача, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. (ч.1 ст.270 ГПК України)
Заслухавши доповідь головуючого по справі (суддю доповідача), дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, які з'явилися у судове засідання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на нижче викладене.
Судом першої інстанції встановлено наступне
Між Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" та Приватним акціонерним товариством "Науково - виробничий центр "Трансмаш" укладено Кредитний договір № 10.12 від 05 червня 2012 року та в подальшому додаткові угоди до нього: відповідно до умов якого (в редакції додаткової угоди № 22 від 29 березня 2017 року) Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит у розмірі 15 863 796,86 (п'ятнадцять мільйонів вісімсот шістдесят три тисячі сімсот дев'яносто шість) гривень 86 копійок, а Позичальник зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути Банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим Договором.
Кредитним договором встановлені взаємні права і обов'язки сторін. Так, на Банк згідно статті 1., пункту 10.1.1 статті 10 Кредитного договору покладено обов'язок надати Позичальнику обумовлену Кредитним договором суму кредиту. Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 22 від 29.03.2017), Кредит надавався Позичальнику у вигляді непоновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування, що зменшується протягом дії цього Договору у відповідну дату до відповідного розміру, в порядку та на умовах, зазначених в п. 6.1.1 цього Договору.
Банк належним чином виконав свої обов'язки за кредитним договором, відкривши ПрАТ "НВЦ "Трансмаш" позичкові рахунки та надавши обумовлені кредитним договором грошові кошти у повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 12.06.2012, № 2 від 14.06.2012, № 3 від 16.06.2012, №4 від 11.07.2012, № ТR.4027014.28410.8558 від 25.06.2013, №ТR.4027014.182.9075 від 09.08.2013, №ТR.4027014.1027.9075 від 11.09.2013р, №ТR.4027014.239.8558 від 15.10.2013, №ТR.4027014.12799.9495 від 18.07.2014, а також виписками за рахунками Позичальника.
Звертаючись до суду із даним позовом Банк посилається на те, що стосується Позичальника, то з його боку має місце порушення виконання основного зобов'язання - повернення основної суми кредиту та процентів за користування кредитними коштами. Позивач вважає, що діями відповідача порушені законні права Банку на повернення кредиту, відповідно до умов кредитного договору, які підлягають захисту в суді згідно статті 16 Цивільного кодексу України.
Так, ПрАТ "НВЦ "Трансмаш" зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути Банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені кредитним договором. Вказані обов'язки закріплено, зокрема, у пунктах 1.1, 2.1., 6.1., 6.2., 7.1., 7.2, 7.3, 7.4 Кредитного договору. Відповідно до термінів "Період користування кредитом" (в редакції додаткової угоди № 22 від 29.03.2017), Період користування кредитом - проміжок часу, який складає:
- для першого періоду - з дати укладення цього договору по 21.01.2014;
- для другого періоду - з дати 22.01.2014 по 28.02.2015;
- для третього періоду - з дати укладення Додаткової угоди № 16 від 27.02.2015 по 31.07.2016;
- для четвертого періоду - з дати укладення Додаткової угоди № 17 від 28.09.2015 по 15.02.2016;
- для п'ятого періоду - з дати укладення додаткової угоди № 19 від 01.03.2016 по 01.09.2016;
- для шостого періоду - з дати укладення додаткової угоди № 20 від 13.09.2016 по 01.03.2017;
- для сьомого періоду - з дати укладення Додаткової угоди № 22 від 29.03.2017 по 01.01.2018;
- для восьмого та дев'ятого періодів користування кредитом - не більше 362 календарних днів.
Датою початку першого періоду користування кредитом є дата укладення цього договору, а датою початку кожного наступного періоду користування кредитом є перший календарний день, наступний за датою закінчення попереднього періоду користування кредитом. Датою закінчення кожного періоду користування кредитом є останній календарний день періоду користування кредитом.
Згідно пункту 6.1. Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди № 22 від 29.03.2017), Позичальник зобов'язаний повернути кредит та виконати боргові зобов'язання за кредитом в повному обсязі в день закінчення кожного відповідного періоду користування кредитом. Строк користування кредитом може бути подовжено, при цьому загальна кількість періодів користування кредитом не може перевищувати 9 (дев'ять) періодів користування кредитом. У випадку подовження строку користування кредитом на 9-й період користування кредитом, датою повернення кредиту є 01.09.2019.
Згідно пункту 6.1.1. Кредитного договору щомісячно починаючи з дати укладення Додаткової угоди № 22 по 31.12.2017 включно Позичальник зобов'язаний повертати кредит у сумі не менше 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) гривень.
Відповідно до пункту 6.1.2 Кредитного договору, в редакції Додаткової угоди №22 від 29.03.2017, протягом строку дії кожного поточного періоду користування кредитом, Банк розглядає питання щодо продовження кредитування на наступний період користування кредитом на діючих умовах цього договору. При прийнятті рішення про подовження кредитування на діючих умовах Банк направляє відповідне письмове повідомлення не менше ніж за 45 (сорок п'ять) календарних днів до дати закінчення дії відповідного періоду користування кредитом Позичальнику та поручителям/майновим поручителям.
Сторони дійшли згоди, що отримання такого повідомлення є достатньою підставою для продовження кредитування та не потребує укладення будь-яких додаткових угод до цього договору.
Пунктом 6.2 статті 6 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди № 17 від 28.09.2015, якою Кредитний договір викладений у новій редакції) передбачено, якщо станом на дату закінчення кредитування буде мати місце будь-яка несплачена Позичальником заборгованість за цим договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, штрафні санкції за порушення строків повернення кредиту та сплати плати за кредит тощо, незважаючи на інші положення цього договору, така заборгованість повинна бути сплачена позичальником Банку одночасно з поверненням основної суми кредиту, в строк, передбачений п. 6.1 цього Договору.
У зв'язку з невиконання умов по поверненню платежів по кредиту, починаючи з 28.04.2017 (тобто у сьомий період користування кредитом), Банком відповідне письмове повідомлення щодо подовження кредитування на наступний період, не направлялося, у зв'язку з чим, строком повернення всієї суми кредиту визначається 31.12.2017 (включно) - дата закінчення відповідного періоду користування кредитом.
Згідно позовної заяви загальна прострочена заборгованість за сумою кредиту Приватного акціонерного товариства "Науково-виробничий центр "Трансмаш" перед Банком за Кредитним договором №10.12, станом на 15 вересня 2020 року (включно) складає 15 636 578,97 гривень (п'ятнадцять мільйонів шістсот тридцять шість тисяч п'ятсот сімдесят вісім гривень 97 копійок). Водночас користуючись правами, наданими позивачу чинним законодавством, Банк звернувся до господарського суду Харківської області з вимогами щодо часткового стягнення заборгованості за основною сумою кредиту з відповідача - в сумі 500 000,00 грн.
Судом першої інстанції також встановлено, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Приватне акціонерне товариство "Науково-виробничий центр "Трансмаш" перебуває в стадії припинення з 08 жовтня 2018 року, строк пред'явлення кредиторських вимог - до 22 грудня 2018 року.
ПрАТ "Перший український міжнародний банк" заявило свої вимоги до Боржника, які станом на З1.10.2018 становили заборгованість по Кредитному договору № 10.12 з усіма змінами та доповненнями до нього - 28 273 549,86 грн. Заява з грошовими вимогами до ПрАТ "НВЦ "Трансмаш" № КНО-61.1.3.1/182 від 16.11.2018 року була направлена 19.11.2018. Однак, відповіді про розгляд заяви Кредитора банк не отримав.
У зв'язку з чим звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Як зазначалося вище, рішенням по справі у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем було обрано не правильний спосіб захисту, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду, з огляду на нижче викладене
Статтею 16 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.
Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Як зазначалося вище, підставою для відмови у задоволенні позову став висновок суду про те, що оскільки відповідач знаходиться в стадії припинення, належним способом захисту, в даному випадку, є вимога про зобов'язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника відповідної вимоги.
Згідно до приписів частини 1 ст.104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. ( ч.5 ст.104 ЦК України)
Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. ( ч.1 ст.106 ЦК України)
Стаття 107 Цивільного кодексу України визначає порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.107 Цивільного кодексу України, Кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.
Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. ( ч.3 ст,107 ЦК України)
Відповідно до приписів ст.108 Цивільного кодексу України, перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Розглядаючи зазначений спір, судова колегія враховує висновки Верховного Суду, який викладено у постанові від 20.01.2020 р. по справі № 922/416/19, на яку також послався і суд першої інстанції.
Так, Верховний Суд зазначив, що Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації (стаття 104 ЦК України).
Статтею 105 ЦК України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Згідно із частиною восьмою статті 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, яка ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
За змістом положень частин третьої, четвертої статті 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.
Таким чином, несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації боржника (відповідача) не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог.
Між тим, як встановлено місцевим господарським судом в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про звернення позивача до відповідача із заявою про включення його грошових вимог до реєстру вимог кредиторів з дотриманням строків, встановлених чинним цивільним законодавством.
Виходячи із змісту статті 112 ЦК України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право звернутися до суду.
Отже, законодавством передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється шляхом звернення із відповідними вимогами до ліквідаційної комісії такої особи. Такого способу захисту порушеного особою, що припиняється, права стягувача (кредитора) як звернення із вимогами саме про стягнення заборгованості норми статей 104-112 ЦК України не передбачають.
У постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у подібній справі № 924/478/16 Суд погодився з висновками місцевого та апеляційного господарського судів щодо того, що позивачем відповідно до вимог статті 112 ЦК та з урахуванням приписів частини другої статті 16 ЦК України обраний не вірний спосіб захисту, оскільки жодна норма цивільного законодавства не вимагає додаткового звернення кредитора до суду з позовом про стягнення заборгованості до звернення з позовом про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу боржника. Належним способом захисту прав кредитора у даному випадку є вимога про зобов'язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника визнаних ним вимог, а не про стягнення з боржника грошових коштів. Звернення кредитора з позовом про стягнення заборгованості з боржника не вирішить спору щодо наявності чи відсутності підстав для включення цих вимог до ліквідаційного балансу особи, що припиняється.
Колегія суддів навіть із врахуванням різної стадійності участі кредитора у передбаченій статтями 104-112 ЦК України процедурі (у правовідносинах, пов'язаних з цією справою, кредитор взагалі не заявляв вимог до юридичної особи, що припиняється, а у справі № 924/478/16 - такі вимоги заявлялися, були визнані ліквідаційною комісією, але не були включені до ліквідаційного балансу) не вбачає підстав для відступу від зазначених вище висновків.
Частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на вищевикладене, судова колегія також приходить до висновку, що , в даному випадку, позивачем обрано не правильний спосіб захисту, оскільки норми статей 104-112 Цивільного кодексу України не передбачають звернення із вимогами про стягнення заборгованості з відповідача, який перебуває у стані припинення.
Що стосується посилання заявника апеляційної скарги про те, що висновки Верховного Суду по справі № 922/416/19 не можуть бути застосовані по цій справі, оскільки у справі № 922/416/19 відповідач перебував у стані припинення шляхом ліквідації, а в даному випадку відповідач перебуває у стані припинення шляхом перетворення.
У пункті 41 постанови Верховного Суду від 20.01.2020 р. по справі № 922/416/19 зазначено, що законодавством передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється шляхом звернення із відповідними вимогами до ліквідаційної комісії такої особи. Такого способу захисту порушеного особою, що припиняється, права стягувача (кредитора) як звернення із вимогами саме про стягнення заборгованості норми статей 104-112 ЦК України не передбачають.
Тобто, Верховним Судом вище зазначений висновок було зроблено на підставі аналізу законодавства, що регулює припинення юридичної особи, як шляхом її ліквідації ( ст.110 ЦК України) так і шляхом перетворення. ( ст. ст. 106, 107, 108 ЦК України).
З огляду на наведене, твердження заявника апеляційної скарги про неможливість застосування при розгляді цієї справи висновків, які викладено у постанові Верховного Суду від 20.01.2020 р. по справі № 922/416/2020 є безпідставними.
Відповідно до приписів ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. ( ст.276 ГПК України)
В даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення по справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим, рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Судові витрати покласти на заявника апеляційної скарги
Керуючись ст. ст. 269,270, 275,276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
1.Апеляційну скаргу АТ "ПУМБ", м.Київ, на рішення Господарського суду Харківської області від 01.02.2021 по справі № 922/3845/29 - залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Харківської області від 01.02.2021 по справі №922/3845/29 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 26.04.2021
Головуючий суддя О.І. Склярук
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя Н.М. Дучал