вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" квітня 2021 р. Справа№ 910/7013/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
при секретарі судового засідання Позюбан А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 про часткове забезпечення позову
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект" про забезпечення позову
у справі № 910/7013/20 (суддя Полякова К.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект"
до Акціонерного товариства "Альфа-банк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1) Фірма "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
2) Міністерство юстиції України,
3) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання недійсним акта державного виконавця, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації та відновлення запису про право власності
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Альфа-банк" про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 7859, вчинений 20.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитром Олеговичем; визнання недійсним акта від 27.11.2018 № 55614508 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки - майнового комплексу, загальною площею 8526,3 кв.м., реєстраційний номер 371305280000, що знаходиться за адресою: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 22; визнання недійсним свідоцтва про право власності серія та номер № 1408, виданий 27.11.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л.; скасування державної реєстрації про право власності АТ "Укрсоцбанк" на майновий комплекс, загальною площею 8526,3 кв.м., реєстраційний номер 371305280000, що знаходиться за адресою: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 22 (номер запису про право власності 29136420); відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинності запису про право власності ТОВ "ТММ-Будкомплект" на майновий комплекс, загальною площею 8526,3 кв.м., реєстраційний номер 371305280000, що знаходиться за адресою: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 22, від 28.05.2014 № 5813897, здійсненого на підставі рішення від 28.05.2014 № 13376515.
25.01.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 заяву ТОВ "ТММ-Будкомплект" задоволено частково.
З метою забезпечення позову у справі № 910/7013/20 накладено арешт на майновий комплекс, загальною площею 8 526,3 кв.м., реєстраційний номер 371305280000, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жмеринська, 22, та складається з: побутове приміщення двоповерхове, будівля виробнича багатоповерхова, будівля головного корпусу, площею 7 569,80 кв.м., Й, Й1-Й2; галерея подачі бетону, будівля спецтехпризначення, площею 37,00 кв.м., Л; склад цемента, площею 110,80 кв.м., М; будівля котельні двоповерхова, площею 451,00 кв.м., О; бетонний вузол, будівля спецтехпризначення, площею 213,40 кв.м., П; підсобне приміщення, площею 144,30 кв.м., X.
В іншій частині заяви відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, АТ "Альфа-банк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі № 910/7013/20 в частині накладення арешту на майновий комплекс, загальною площею 8 526,3 кв.м., реєстраційний номер 371305280000, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жмеринська, 22, та складається з: побутове приміщення двоповерхове, будівля виробнича багатоповерхова, будівля головного корпусу, площею 7 569,80 кв.м., Й, Й1-Й2; галерея подачі бетону, будівля спецтехпризначення, площею 37,00 кв.м., Л; склад цемента, площею 110,80 кв.м., М; будівля котельні двоповерхова, площею 451,00 кв.м., О; бетонний вузол, будівля спецтехпризначення, площею 213,40 кв.м., П; підсобне приміщення, площею 144,30 кв.м., X та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала прийнята місцевим господарським судом на підставі неповного з'ясування обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Так, апелянт зазначає, що за приписами чинного процесуального закону можливість застосування певного виду забезпечення позову покладено в залежність від доведення заявником належними засобами доказування наявності обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Тобто, апелянт вважає, що лише достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав, може бути підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Відповідач звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази якими б підтверджувалось достатньо обґрунтоване припущення щодо зміни власника нерухомого майна, його передання в заставу/іпотеку/оренду. Крім того, апелянт зазначає, що відчуження об'єкта нерухомості не позбавляє позивача права звернутися до суду з клопотанням про залучення до участі у справу іншого співвідповідача в рамках вирішення спору у цій справі. За доводами апелянта, заява про забезпечення позову не може гуртуватися на припущеннях заявника.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2021, апеляційна скарга у справі № 910/7013/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Альфа-банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі № 910/7013/20; розгляд справи призначено на 22.03.2021; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.
В межах встановлених судом процесуальних строків від ТОВ "ТММ-Будкомплект" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заперечуючи проти доводів апелянта, позивач зазначає, що 27.11.2018, користуючись правом, передбаченим ч. 1 ст. 49 Закону України «Про іпотеку», АТ «Укрсоцбанк» (правонаступник відповідач у справі) придбало предмет іпотеки - майновий комплекс за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, що підтверджується актом про реалізацію предмета іпотеки № 55614508 від 27.11.2018 та свідоцтвом про право власності № 1408 від 27.11.2018. Наведене, за доводами позивача, свідчить про виникнення у відповідача правомочностей щодо розпорядження майновим комплексом в т.ч. можливості його відчуження на користь третіх осіб, передання у користування, іпотеку тощо. У зв'язку з тим, що відповідач як власник спірного майна в будь-який момент протягом розгляду даної справи може відчужити майно та вчинити будь-які інші дії відносно нього, то невжиття визначених позивачем заходів забезпечення позову може унеможливити ефективний захист та поновлення порушеного права позивача в межах вирішення цієї справи.
Треті особи не скористались своїм правом, передбаченим ч.1 ст. 263 ГПК України, та не подали суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду місцевого господарського суду в апеляційному порядку.
Враховуючи перебування головуючої судді Алданової С.О. на лікарняному судове засідання, що було призначено на 22.03.2021, не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2021 розгляд справи призначено на 14.04.2021.
13.04.2021 від відповідача надійшли письмові пояснення.
Представники третіх осіб в судове засідання 14.04.2021 не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлись належним чином, про що свідчать долучені до матеріалів справи повідомлення про вручення поштових відправлень, згідно яких третьою особою-1 рекомендовану кореспонденцію суду отримано 09.04.2021; третьою особою-2 і третьою особою-3 - 08.04.2021. Клопотань та заяв до початку судового розгляду справи від цих учасників справи не надходило, про поважність причин неприбуття в судове засідання третіми особами не повідомлялось.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників учасників справи судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони та третьої особи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третіх осіб, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.
В судовому засіданні 14.04.2021 представниками сторін надано усні пояснення.
За наслідками проведення вказаного судового засідання судовою колегією оголошено перерву до 19.04.2021.
Представник відповідача в судовому засіданні 19.04.2021 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні 19.04.2021 заперечував проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову.
Згідно ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборони вчинення реєстраторами дій пов'язаних з нерухомим майном позивач посилався на те, що банк як власник майна може в будь-який час протягом розгляду справи відчужити майно, передати у користування іншим особам, передати його у заставу чи іпотеку, що позбавить позивача можливості відновити своє право в рамках розгляду цього спору. У зв'язку з цим, позивач стверджував, що невжиття вищенаведених заходів забезпечення позову унеможливлюватиме ефективний захист порушеного права та його поновлення.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд, з посиланням на приписи ст. ст. 136, 137 ГПК України, виходив з того, що невжиття обраного заявником заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту може призвести до порушення прав заявника на справедливий та ефективний захист порушеного права при поданні позову, оскільки за встановленими судом обставинами має місце достатньо обґрунтоване припущення щодо можливості ускладнення чи унеможливлення захисту прав позивача в межах одного цього судового провадження в разі відчуження відповідачем спірного нерухомого майна до закінчення розгляду справи на користь інших осіб.
Колегія суддів, за результатами перегляду апеляційної скарги на ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, не погоджується з вищевикладеними висновками суду, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до ст. 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 137 ГПК України).
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, у разі якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у випадку задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Матеріалами справи підтверджується, що предметом позову є вимоги немайнового характеру про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 7859, вчинений 20.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитром Олеговичем; визнання недійсним акта від 27.11.2018 № 55614508 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки - майнового комплексу, загальною площею 8526,3 кв.м., реєстраційний номер 371305280000, що знаходиться за адресою: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 22; визнання недійсним свідоцтва про право власності серія та номер № 1408, виданого 27.11.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л.; скасування державної реєстрації права власності АТ "Укрсоцбанк" на майновий комплекс, загальною площею 8526,3 кв.м., реєстраційний номер 371305280000, що знаходиться за адресою: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 22 (номер запису про право власності 29136420); відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинності запису про право власності ТОВ "ТММ-Будкомплект" на майновий комплекс, загальною площею 8526,3 кв.м., реєстраційний номер 371305280000, що знаходиться за адресою: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 22, від 28.05.2014 № 5813897, здійсненого на підставі рішення від 28.05.2014 № 13376515.
Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну неможливість ефективного захисту порушеного права прийнятим у відповідній справі судовим рішенням без наведення відповідного доказового обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.
Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися наданими йому правомочностями (аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 911/2930/17).
Північний апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано позитивне вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
З наявної в копіях матеріалів справи заяви про забезпечення позову вбачається, що позивачем на її обґрунтування не було надано жодних доказів якими б підтверджувалось наявність вчинення відповідачем дії з підготовки відчуження та/або передачі в оренду/заставу/іпотеку спірного майнового комплексу. Натомість, відповідачем вчинялись дії з придбання предмета іпотеки в порядку ч. 1 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» та звернення до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "ТММ-Будкомплект" про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов'язання товариства звільнити майновий комплекс, загальною площею 8526,3 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жмеринська, 22 (справа № 910/10050/20).
Таким чином, вищевстановлені обставини дають підстави для висновку про вчинення АТ "Альфа-банк" необхідних дій задля здійснення належного користування майном як його власником, право на яке набуте у зв'язку із залишенням за банком предмета іпотеки на підставі приписів ч. 1 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» та договору застави від 21.07.2004 (як вказує позивач у своїй позовній заяві).
При цьому, судова колегія зазначає, що наявність у банку правомочностей, унормованих приписами ч. 1 ст. 317 ЦК України, не може свідчити про наявність достатніх правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на відповідне майно, оскільки вказаний захід забезпечення позову виключає можливість вчинення таким власником будь-яких дій щодо своєї власності, що не лише пов'язані з його відчуженням та передачею в оренду, іпотеку, заставу (розпорядженням). Наведене, на переконання судової колегії, є крайньою мірою судового примусу і може застосовуватись у виняткових випадках. Інакше таке обмеження може призвести до істотних негативних наслідків, а саме - порушення прав та охоронюваних законом інтересів власника, презумпція правомірності набуття права власності якого на час вирішення питання про забезпечення позову не спростована.
Отже, задовольняючи частково заяву про забезпечення позову місцевим господарським судом не було надано належної оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, не з'ясував чи будуть мати вплив заявлені позивачем заходи забезпечення позову на права й охоронювані інтереси іншого учасника справи, тобто не оцінив обставини щодо негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про наявність обґрунтованого припущення позивача щодо можливості зміни власника/передачі в оренду/іпотеку/заставу/користування спірного майна третім особам, що унеможливить ефективний спосіб захисту порушеного права. Одночасно апеляційна інстанція вважає за необхідне зауважити, що наявність лише одного посилання на те, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком неможливість для позивача захистити свої порушені права, за захистом яких він звернувся до суду, в межах одного судового провадження, не може бути достатньою підставою для забезпечення позову з огляду на унормований приписами ст. 74 ГПК України обов'язок доказування та неподання позивачем жодних доказів на обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову.
З огляду на викладене, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не відповідають вимогам ст. ст. 136, 137 ГПК України щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, доведеності обставин реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову. А тому висновки місцевого господарського суду про забезпечення позову у даній справі є не достатньо обґрунтованими.
На підставі викладеного Північний апеляційний господарський суд зазначає, що доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи те, що при вирішенні питання про забезпечення позову місцевим господарським судом не було дотримано вимог процесуального закону, що призвело до постановлення помилкової ухвали, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 26.01.2021. Апеляційна інстанція приймає нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Апеляційна скарга Акціонерного товариства "Альфа-банк" на ухвалу Господарського міста Києва від 26.01.2021 підлягає задоволенню.
Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-банк" на ухвалу Господарського міста Києва від 26.01.2021 у справі №910/7013/20 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі №910/7013/20 скасувати.
3. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект" про забезпечення позову, - відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект" (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 22; ідентифікаційний код 31481857) на користь Акціонерного товариства "Альфа-банк" (03150, м. Київ, вул. В. Васильківська, 100; ідентифікаційний код 23494714) 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору, сплаченого стороною у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.
6. Матеріали оскарження у справі №910/7013/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді Л.П. Зубець
А.І. Мартюк
Повний текст постанови складено 26.04.2021