вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" квітня 2021 р. Справа№ 911/486/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Мартюк А.І.
Зубець Л.П.
при секретарі судового засідання Позюбан А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез-Трейд" на ухвалу Господарського суду Київської області від 25.02.2021 про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову
у справі № 911/486/21 (суддя Кошик А.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез-Трейд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський комбікормовий завод"
про стягнення 952 661, 25 грн,
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез-Трейд" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський комбікормовий завод" про стягнення 952 661, 25 грн заборгованості за договором поставки № 89/БКЗ від 19.06.2019.
До Господарського суду Київської області представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив в якості заходів забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти відповідача.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.02.2021 у справі № 911/486/21 у задоволенні заяви ТОВ "Ветсинтез-Трейд" про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, ТОВ "Ветсинтез-Трейд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 25.02.2021 в справі № 911/486/21 та постановити нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала прийнята місцевим господарським судом з порушенням норм процесуального права. Так, апелянт стверджує, що судом першої інстанції не досліджувались в повній мірі обставини на які посилався позивач у заяві про забезпечення позову та докази, що були надані на її обґрунтування. Однією з підстав для забезпечення позову, позивачем, зокрема, було визначено, що єдиним засновником відповідача - ТОВ «Комплекс Агромарс», розміщено оголошення про припинення виробництва, згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ТОВ «Комплекс Агромарс» є боржником перед банківськими установами, а також наявності значної кількості судових справ, в яких відповідачем є засновник відповідача. Вказане, на думку апелянта, свідчить про те, що майнові активи відповідача можуть зменшитися у зв'язку з можливістю звернення стягнення на частку в статутному капіталі товариства. Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки аргументам заявника відносно розміщення відповідачем оголошення про продаж власного нерухомого майна. Крім того апелянт звертає увагу на те, що іншими контрагентами відповідача пред'явлено позовні вимоги про стягнення коштів в судовому порядку.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2021, апеляційна скарга у справі № 911/486/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 поновлено позивачу пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали суду; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Ветсинтез-Трейд" на ухвалу Господарського суду Київської області від 25.02.2021 у справі № 911/486/21; розгляд справи призначено на 19.04.2021; встановлено процесуальний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань.
Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ч.1 ст. 263 ГПК України, та не подав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 задоволено клопотання представника ТОВ "Ветсинтез-Трейд" про його участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами суду.
Представник відповідача в судове засідання 19.04.2021 не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку, про що свідчить долучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого рекомендована кореспонденція суду отримана відповідачем 09.04.2021. Клопотань та заяв до початку судового розгляду справи від даного учасника справи не надходило, про поважність причин неприбуття в судове засідання відповідачем не повідомлялось.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників учасників справи судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.
Представник позивача, який приймав участь у судовому засіданні 19.04.2021 в режимі відеоконференцзв'язку, підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову.
Згідно ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
Обґрунтовуючи звернення з заявою про забезпечення позову, ТОВ "Ветсинтез-Трейд" посилалось на те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти боржника може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Так, позивач вважає, що бездіяльність відповідача в наданні відповіді на претензію, не підписання акта звіряння взаємних розрахунків, а також непогашення заборгованості за поставлений товар свідчить про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення вимоги. Крім того позивач зазначав, що єдине майно, що належить відповідачу перебуває в іпотеці, має місце наявність значної кількості судових проваджень зі стягнення з відповідача коштів, а також в мережі інтернет відповідачем розміщено оголошення про продаж власної нерухомості. Наведені обставини, за доводами позивача, свідчать про вчинення відповідачем активних дій, результатом яких є зменшення наявних у нього майнових активів, що у випадку задоволення позову значно ускладнить або взагалі зробить неможливим виконання судового рішення у цій справі. Заявник посилався на те, що оскільки єдиний засновник товариства оголосив про припинення господарської діяльності, а також наявність значної кількості судових справ, в яких ТОВ «Комплекс Агромарс» є відповідачем, то кредиторами останнього може бути звернуто стягнення на частку в статутному капіталі товариства відповідача, що, на його думку, може призвести до зменшення наявних у нього активів.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд, з посиланням на приписи ст. ст. 136, 137 ГПК України, виходив з того, що заявником недостатньо обґрунтовано належними засобами доказування наявності підстав для забезпечення позову у даній справі.
Колегія суддів, переглянувши в апеляційному порядку ухвалу Господарського суду Київської області від 25.02.2021, погоджується з висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Тобто забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, що можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17.
Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача, суд повинен дотримуватись розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача.
При цьому, колегія суддів також звертає увагу на те, що, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Колегія суддів, дослідивши зміст поданої до суду першої інстанції заяви та приєднаних до неї додатків, встановила, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів реально існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Твердження апелянта про те, що єдиний засновник оголосив про припинення своєї діяльності, має значну кількість боргових зобов'язань перед своїми контрагентами тощо не можуть бути достатнім припущенням про те, що майнові активи відповідача на час постановлення судового рішення у даній справі можуть зникнути/зменшитися, оскільки питання платоспроможної іншого господарюючого суб'єкта не може бути віднесено до предмету доказування при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову відносно відповідача.
Відносно посилань апелянта на те, що відповідач виступає іпотекодавцем за кредитними зобов'язаннями в сумі 250 000 000,00 грн, строк виконання яких спливає 11.11.2025, апеляційна інстанція зазначає, що отримані від реалізації цього майна кошти, в силу приписів чинного цивільного законодавства, спрямовуються виключно на погашення забезпечуваного зобов'язання. Тому такі обставини не можуть бути підставою для висновку про утруднення чи неможливість виконання судового рішення у даній справі у зв'язку з наявністю припущення про зменшенням майнових активів відповідача.
Аналогічному відхиленню підлягають й доводи щодо розміщення в мережі інтернет оголошення про продаж належного відповідачу нерухомого майна. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту наданого позивачем скріншоту з сайту https://pgr.com.ua є неможливим встановлення обставин розміщення саме відповідачем такого оголошення, що в свою чергу свідчить про недоведеність заявником реальності намірів відповідача здійснити відчуження майна.
Щодо посилань апелянта на наявність обставин умисного ухилення відповідача від виконання зобов'язань з оплати отриманого без будь-яких претензій товару апеляційний господарський суд зазначає, що питання неналежного виконання цих зобов'язань підлягають доведенню позивачем в рамках вирішення даного спору та не можуть бути покладені в основу висновку про задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Позивач, обґрунтовуючи звернення з даною заявою, також вказував на те, що в судових інстанціях знаходиться значна кількість судових справ, в яких іншими контрагентами відповідача заявлено вимоги майнового характеру, що в подальшому може призвести до зменшення наявних на час вирішення даного спору у відповідача коштів, а відтак ймовірності виникнення ускладнень з виконання рішення суду у разі задоволення вимог ТОВ "Ветсинтез-Трейд".
Однак вказані аргументи, на переконання суду апеляційної інстанції, не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання в рамках даного спору або слугувати підставою для висновку про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення, оскільки є припущеннями, не підтвердженими належними доказами (аналогічна правова позиція висловлена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №922/2673/18, від 02.04.2019 у справі №918/702/18, від 10.10.2019 у справі № 904/1478/19, від 25.09.2020 у справі № 910/1762/20, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19).
Таким чином, суд вважає, що посилання позивача на наявність інших судових проваджень майнового характеру, учасниками яких є відповідач, за умови відсутності будь-яких інших доказів, на підтвердження фактів імовірності неможливості виконання рішення суду, не надають суду можливості дійти беззаперечних висновків про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання та, відповідно, не можуть визначатися як підстава для вжиття заходів забезпечення позову.
З урахуванням наведеного та встановлених у даній справі обставин, судова колегія, вважає, що місцевим господарським судом правомірно було відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем належними і допустимими доказами в розумінні приписів ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено обставин, з якими закон пов'язує застосування заходів забезпечення.
При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що у відповідності до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Інші аргументи позивача, викладені в апеляційній скарзі, визнаються судовою колегією неприйнятними, оскільки не впливають на правильність прийняття судом оскаржуваної ухвали у даній справі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо прийняття місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали з порушенням норм процесуального права, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, ухвала Господарського суду Київської області від 25.02.2021, відповідає загальним вимогам, встановленим статтями 136, 137, 234 ГПК України, а тому правових підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез-Трейд" на ухвалу Господарського суду Київської області від 25.02.2021 підлягає залишенню без задоволення.
Судовий збір, сплачений стороною у зв'язку з переглядом справи в апеляційному порядку, згідно приписів ст. 129 ГПК України покладається на апелянта (позивача у даній справі).
Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез-Трейд" на ухвалу Господарського суду Київської області від 25.02.2021 у справі № 911/486/21 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 25.02.2021 у справі № 911/486/21 залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений стороною у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез-Трейд".
4. Матеріали оскарження у справі № 911/486/21 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді А.І. Мартюк
Л.П. Зубець
Повний текст постанови складено 26.04.2021