вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" квітня 2021 р. Справа№ 927/64/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Сотнікова С.В.
Копитової О.С.
за участю секретаря судового засідання: Добродзій Є.В.
ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 12.02.2021 року
у справі № 927/64/21 (суддя Сидоренко А.С.)
за заявою ОСОБА_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 12.02.2021 року у справі №927/64/21 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та додані до неї документи повернуто заявнику.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернулась безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Чернігівської області від 12.02.2021 року у справі №927/64/21 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Верховець А.А.
Ухвалою суду від 15.03.2021 року відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 12.02.2021 року у справі №927/64/21, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/64/21 за заявою ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
23.03.2021 року супровідним листом Господарського суду Чернігівської області №927/64/21/02-04/522/21 від 19.03.2021 року матеріали справи №927/64/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 12.02.2021 року у справі №927/64/21 та призначено справу до розгляду на 08.04.2021 року за участю боржника або його повноважного представника.
У зв'язку з перебуванням судді Отрюха Б.В. у відпустці протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2021 року справу №927/64/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М. судді: Верховець А.А., Копитова О.С.
Окрім того, у зв'язку з перебуванням судді Верховця А.А. у відпустці протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2021 року справу №927/64/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М. судді: Сотніков С.В., Копитова О.С.
Ухвалою суду від 08.04.2021 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №927/64/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 12.02.2021 року.
08.04.2021 року від боржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із запровадженням карантину.
Судове засідання, призначене на 08.04.2021 року, не відбулось у зв'язку із надходженням повідомлення про замінування приміщення Північного апеляційного господарського суду, що підтверджується відповідним Актом від 08.04.2021 року, який наявний в матеріалах справи.
Таким чином, ухвалою суду від 09.04.2021 року призначено справу до розгляду на 22.04.2021 року за участю боржника або його представника.
ОСОБА_1 в судове засідання 22.04.2021 року не з'явилась, подавши до його початку через відділ документального забезпечення суду засобами електронного зв'язку клопотання про розгляд справи у її відсутність.
22.04.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 слід відмовити, а ухвалу господарського суду Чернігівської області від 12.02.2021 року у справі № 927/64/21 - залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Разом з тим, 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Чернігівської області із заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність.
В обґрунтування поданої заяви боржник зазначає, що згідно конкретизованого списку кредиторів та боржників він має кредиторську заборгованість в загальній сумі 757676,45 грн. та припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців.
У зв'язку із наявністю певних недоліків ухвалою господарського суду Чернігівської області від 20.01.2021 року подану заяву залишено без руху та надано заявнику строк протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали подати до господарського суду разом із заявою про усунення недоліків:
- обґрунтування наявності підстав для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність з посиланням на розмір місячних платежів, найменування кредиторів та дат останніх платежів, а також документів, які підтверджують відповідні обставини;
- відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках або інформацію про відсутність коштів на рахунках, засвідчену самим боржником;
- декларації про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства із зазначенням інформації щодо майна, доходів та витрат всіх членів сім'ї боржника, в т.ч. батьків;
- пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією;
- докази авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень в сумі 34 050,00 грн. або докази укладення угоди з арбітражним керуючим щодо відстрочення оплати винагороди до реалізації майна боржника.
Поряд з тим, вказаною ухвалою суду залишено без задоволення клопотання про витребування відомостей про всі наявні рахунки боржника у тому числі депозитні, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, клопотання про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому та клопотання про створення фонду кредиторами для винагороди арбітражному керуючому.
Оскільки станом на 12.02.2021 року недоліки поданої заяви протягом встановленого строку боржником не усунуто, ухвалою господарського суду Чернігівської області від 12.02.2021 року у справі №927/64/21 заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи повернуто заявнику.
Боржник з даною ухвалою суду не погоджується та в обґрунтування поданої апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Зміст та форма заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство повинні відповідати приписам Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених ст. 174 ГПК України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Положеннями ст. 174 ГПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. У разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
У зв'язку зі спливом строку на усунення недоліків, місцевий господарський суд встановив, що боржником не виконано вимоги ухвали суду від 20.01.2021 року, що стало підставою для повернення без розгляду заяви про неплатоспроможність на підставі ч. 6 ст. 174 ГПК України.
Колегія суддів зазначає про правильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, ч. 6 ст. 174 ГПК України, оскільки скаржником в повному обсязі не виконано вимоги ухвали суду.
Щодо доводів апеляційної скарги про передчасність висновків місцевого господарського суду про залишення заяви про неплатоспроможність без руху і, як наслідок, подальше її повернення, а також про те, що судом першої інстанції допущено надмірний формалізм під час дослідження матеріалі заяви, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 116 КУПБ, заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом. У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначається виклад обставин, що стали підставою для звернення до суду.
Так, боржник вказує, що підставою для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність являється те, що він припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців.
В той же час, як вірно зазначено судом першої інстанції, будь-якого обґрунтування з посиланням на розмір місячних платежів, найменування кредиторів та дат останніх платежів, а також документів, які підтверджують відповідні обставини у заяві наведено не було, а було вказано лише про неможливість погасити вимоги кредиторів на загальну суму 757 676,45 грн.
Додана до заяви кредитна історія, на яку посилається скаржник в апеляційній скарзі, за відсутності первинних документів, є недостатнім доказом.
Крім того, у відповідності до п. 11 ч. 3, ч. 5 ст. 116 КУзПБ, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
Декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
До членів сім'я боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Водночас, в порушення вказаних вище вимог чинного законодавства України, додані ОСОБА_1 до заяви декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2018 - 2020 р.р. не містять інформації щодо майна, доходів та витрат її батьків.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на смерть батьків, як на підставу не відображати відомості щодо них та їх майно у відповідних деклараціях, судом до уваги не беруться, оскільки не підтверджені належними доказами.
Окрім наведеного, пунктом 8 ч. 3 ст. 116 КУзПБ передбачено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках.
В порушення вказаних приписів КУзПБ боржником не додано відповідних відомостей до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (зазначено лише, що боржник не має в банківських установах депозитних рахунків).
Проте, як вбачається з матеріалів справи, разом з даною заявою, боржником подано клопотання про витребування відомостей про всі наявні рахунки боржника у тому числі депозитні, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, яким боржник просить надіслати запити на юридичну адресу всіх діючих 75 банків України та зобов'язати останні надати запитувану інформацію.
В обґрунтування вказаного клопотання боржник зазначає, що ані Національним банком України, ані фіскальними службами України запитувана інформація за зверненням громадян не надається, оскільки "по їх критеріям такі дії не передбачені законодавством".
Розглянувши дане клопотання, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки воно не відповідає вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 81 ГПК України, так як не містить підстав стосовно того, що ці докази мають всі діючі 75 банків України, а також не містить посилань на заходи, які були вжиті боржником з метою отримання цих доказів самостійно; посилань на докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів;
Твердження боржника про неможливість отримання цих доказів самостійно з посиланням на те, що ані Національним банком України, ані фіскальними службами України запитувана інформація за зверненням громадян не надається, оскільки "по їх критеріям такі дії не передбачені законодавством", являється необґрунтованим, адже не містить посилання на нормативно - правові акти, якими встановлена неможливість надання відповідної інформації.
При цьому, судова колегія зазначає, що КУзПБ не вимагається подання боржником довідок про наявні рахунки боржника з усіх банківських установ України. Відповідні довідки та інформація про розмір грошових коштів на рахунках у банках подається за наявності таких, а у разі їх відсутності - суду має бути подана інформація про відсутність коштів на рахунках, засвідчена самим боржником, який у свою чергу несе відповідальність за достовірність поданих відомостей.
Пунктом 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ встановлено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Частиною 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб на місяць з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2 270,00 грн.
Таким чином, авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб за три місяці виконання повноважень становить 34 050,00 грн.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, боржником, зокрема, не додано доказів, які підтверджують здійснення ним авансування винагороди керуючому реструктуризацією у встановленому порядку та розмірі.
Натомість, боржником подано клопотання про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому, яким ОСОБА_1 просить розподілити між кредиторами зобов'язання сплатити кошти за відшкодування витрат арбітражного керуючого (винагороду), пов'язаних з виконанням повноважень розпорядженням майном боржника, а також клопотання про створення фонду кредиторами для винагороди арбітражному керуючому, згідно якого останній просить створити фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.
З цього приводу судова колегія зазначає, що частинами першою, третьою, четвертою та сьомою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; використання примусової праці забороняється; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Частиною першою статті 30 КУПБ встановлено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород. Абзацом третім частини другої статті 30 КУПБ встановлено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Пунктом 12 частини третьої статті 116 КУПБ визначено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Законодавцем обрано спосіб врегулювання неплатоспроможності фізичної особи виключно за заявою боржника. При цьому, Законом України "Про судовий збір" не передбачено сплати судового збору за подання заяви фізичною особою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Зазначене обґрунтовує виконання державою свого позитивного обов'язку забезпечення доступу неплатоспроможних фізичних осіб до правосуддя у справах про банкрутство у спосіб не встановлення для таких фізичних осіб ставок судового збору за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Разом з тим, законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цією особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до частин другої, шостої статті 43 Конституції України.
При цьому, обов'язок боржника авансувати вищенаведену винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений Кодексом України з процедур банкрутства і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, встановленою статтею 116 зазначеного Кодексу. При цьому, ані даний Кодекс, ані інші діючі норми законодавства, не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають і умов, за яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому.
Аналогічна позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 року у справі № 910/2629/20.
Окрім наведеного, безпідставним є посилання скаржника на розподілення авансування винагороди керуючому реструктуризацією між кредиторами та створення кредиторами фонду для такого авансування винагороди, оскільки норми ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства не містять положення про можливість розподілити між кредиторами зобов'язання сплатити кошти за відшкодування витрат арбітражного керуючого пов'язаних з виконанням ним повноважень у справі та створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.
В свою чергу, положеннями ст. 114 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено право кредиторів за рахунок власних коштів встановити арбітражному керуючому додаткову винагороду, а не здійснити авансування винагороди арбітражному керуючому.
Зазначені вище обставини не позбавляють боржника (фізичної особи) можливості укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи.
Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2020 року у справі №910/726/20.
Боржником до своєї заяви про відкриття провадження у справі додано заяву арбітражного керуючого Ющенко В.М. про участь у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, якою остання надає згоду на призначення її керуючим реструктуризацією у разі відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Згідно вказаної заяви, арбітражний керуючий Ющенко В.М. погодилась виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у даній справі і не заперечує проти того, що встановлена Кодексом України з процедур банкрутства винагорода арбітражного керуючого депонувалася на депозитний рахунок суду не в повному обсязі, а частинами - в розмірі, належному виплаті арбітражному керуючому оплати щомісячно. При цьому, з метою запобігання виникненню корупційної складової, оплата повинна відбуватись відповідно до закону, з депозитного рахунку суду.
Проте, судом першої інстанції правомірно зазначено, що вказана вище заява арбітражного керуючого Ющенко В.М. про участь у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи не може бути розцінена судом як угода між боржником та арбітражним керуючим, оскільки остання не містить умов відстрочення оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень до реалізації майна боржника і за своїм змістом не є відповідним зверненням обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення арбітражного керуючого керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи.
Слід також вказати, що сама заява ОСОБА_1 не містить пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією, як то передбачено п. 2-1 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, згідно якої заява ініціюючого кредитора або боржника - фізичної особи про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім відомостей, передбачених ч. 1 ст. 34, ч. 2 ст. 116 цього Кодексу, повинна містити пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією.
Посилання скаржника на застосування до вимог про авансування винагороди керуючому реструктуризацією аналогії закону щодо звільнення від сплати судового збору колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковим та таким, що базується на невірному тлумаченні ОСОБА_1 норм закону.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обов'язок заявника при зверненні із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, авансувати на депозитний рахунок суду винагороду керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень однозначно врегульований положеннями Кодексу України з процедур банкрутства та до такого обов'язку не підлягають застосуванню положення Закону України "Про судовий збір" щодо звільнення заявника від авансування.
У зв'язку з наведеним суд відхиляє посилання скаржника в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №686/114-16-ц, оскільки у справі №686/114-16-ц вирішувалося питання щодо зменшення розміру судового збору, що належав до сплати за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Тобто правовідносини у справі № 686/114-16-ц та у даній справі № 927/64/21 не є подібними.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про повернення заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність без розгляду на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України.
Посилання скаржника про порушенням господарським судом Чернігівської області норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржувану ухвалу прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є недоведеними, безпідставними, необґрунтованими та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що правових підстав для її задоволення та скасування ухвали місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 12.02.2021 року у справі №927/64/21 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Чернігівської області від 12.02.2021 року у справі №927/64/21 залишити без змін.
3. Копію постанови суду надіслати боржнику.
4. Справу повернути до господарського суду Чернігівської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови підписано 26.04.2021 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді С.В. Сотніков
О.С. Копитова