Постанова від 20.04.2021 по справі 17-14-01/1494

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2021 р. Справа№ 17-14-01/1494(925/1104/20)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Грека Б.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Гарник Л.Л.

за участюсекретаря судового засідання Кочурової Т.О.

за участю представниківвідповідно до протоколу судового засідання від 20.04.2021

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азот»

на рішенняГосподарського суду Черкаської області від 01.02.2021

у справі№17-14-01/1494 (925/1104/20)

за позовомзаступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"

допублічного акціонерного товариства "Азот"

простягнення 6 953 223,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Черкаської області звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до публічного акціонерного товариства "Азот" про стягнення 6 953 223,35 грн. заборгованості за укладеним між публічним акціонерним товариством "Черкасиобленерго" та публічним акціонерним товариством "Азот" договором поставки електричної енергії від 24.05.2005 №524-213/24, у тому числі: 4 922 471,70 грн. інфляційних нарахувань та 2 030 751,65 грн. три проценти річних.

Позов обґрунтований тим, що у зв'язку з невиконанням ПАТ «Азот» рішення господарського суду від 04.12.2014 року у справі №925/308/13-г, має місце факт виникнення та існування грошового зобов'язання - сплатити ПАТ «Азот» на користь ПАТ «Черкасиобленерго» 22 535 398,48 грн. Нарахування на вказану суму передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3% річних є особливою мірою відповідальності ПАТ «Азот» за прострочення виконання вказаного грошового зобов'язання та полягає у відшкодуванні матеріальних втрат ПАТ «Черкасиобленерго» від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) за користування утримуваними ПАТ «Азот» грошовими коштами, належними до сплати.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.02.2021 позов задоволено частково. Постановлено стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» на користь Публічного акціонерного товариство «Черкасиобленерго» 4 867 555,96 грн. інфляційних втрат та 2 030 711,16 грн. 3% річних у зв'язку із невиконанням грошового зобов'язання. Також постановлено стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» на користь Черкаської обласної прокуратури 103 474 грн. судового збору. В іншій частині позову постановлено відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач не погодився з висновками господарського суду першої інстанції, посилаючись на те, що судом не було досліджено, на якій правовій підставі прокуратурою було подано позовну заяву, для захисту яких саме інтересів, та не з'ясовано, в чому полягає виключність випадку для представництва інтересів держави у даній справі, враховуючи що інтереси держави мали захищати саме ПАТ «Черкасиобленерго» або Фонд державного майна України. Залучення органів прокуратури є безумовним порушенням прав відповідача і принципів господарського судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу та щодо змагальності сторін.

Відповідач заперечив правомірність підписання позовної заяви заступником прокурора Черкаської області, через можливу відсутність у нього таких повноважень.

Відповідач також послався на те, що його обов'язок щодо сплати на користь ПАТ «Черкасиобленерго» грошового зобов'язання в сумі 22 535 398, 48 грн. відновився лише 20.03.2019, відтак нарахування інфляційних та 3%річних за невиконання грошового зобов'язання було можливо здійснювати лише за період починаючи з 20.03.2019, а не з 20.08.2017 по 20.08.2020.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2021, зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Отрюх Б.В., Гарник Л.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азот» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.02.2021 у справі №17-14-01/1494 (925/1104/20) залишено без руху. Надано строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали, а саме подання до Північного апеляційного господарського суду доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.

31.03.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшов супровідний лист скаржника про усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 відкрите апеляційне провадження у справі №17-14-01/1494 (925/1104/20) за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Азот» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.02.2021 у визначеному складі. Призначено справу до розгляду на 20.04.2021.

Учасники справи про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, направленням на адреси місцезнаходження учасників справи копій ухвали суду. Клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе здійснювати розгляд скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені апелянтом обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 01.02.2021 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У справі, яка розглядається, господарським судом першої інстанції встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «Черкасиобленерго» та Публічним акціонерним товариством Азот» 24.05.2005 укладено договір поставки електричної енергії за №524-213/24.

У подальшому, 23.03.2012 між ПАТ «Черкасиобленерго» та ПАТ «Азот» укладено угоду №140-213 про реструктуризацію боргу, що виник за вищевказаним договором поставки.

У зв'язку з невиконанням ПАТ «Азот» взятих на себе зобов'язань за вищевказаними договором поставки електричної енергії №524-213/24 та угоди про реструктуризацію боргу №140-213, ПАТ «Черкасиобленерго» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 04.12.2014 року у справі №925/308/13-г, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 року, стягнуто з ПАТ «Азот» на користь ПАТ «Черкасиобленерго» 22 535 398,48 грн. боргу, 1 368 371,91 грн. 3% річних, 68 820 грн. судових витрат.

Указане рішення набрало законної сили 24.02.2015, на його виконання судом 16.03.2015 видано наказ №925/308/13-г, який ПАТ «Азот» виконано частково, а саме: сплачено 3% річних у розмірі 1 368 371,91 грн. та 68 820 грн. судових витрат.

Разом з тим, ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.03.2016 за заявою ПАТ «Азот» наказ господарського суду від 16.03.2015 у справі №925/308/13-г про стягнення з ПАТ «Азот» на користь ПАТ «Черкасиобленерго» 22 535 398,48 грн. основного боргу, 1 368 371,91 грн. 3% річних, 68820,00 грн. судових витрат, визнано таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала мотивована тим, що обов'язок ПАТ «Азот», встановлений рішенням господарського суду Черкаської області від 04.12.2014 у справі №925/308/13-г, на примусове виконання якого судом 16.03.2015 видано наказ №925/308/13-г, відсутній повністю у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником в частині оплати 3% річних у розмірі 1 368 371,91 грн. та суми судових витрат у розмірі 68 820,00 грн., та з причин переведення основного боргу у розмірі 22 535 398 грн. 48 коп. на нового боржника - Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Енергомережа» за згодою стягувача на підставі Договору про переведення боргу №18-500 від 23.01.2015.

Виконувач обов'язків прокурора Черкаської області 05.10.2018 року звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського Черкаської області від 18.03.2016, в якій просив її скасувати та постановити ухвалу про відмову у задоволенні заяви ПАТ «Азот» про визнання наказу господарського суду Черкаської області від 16.03.2015 року, виданого у даній справі, таким, що не підлягає виконанню.

Вказана заява мотивована тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2017 за позовом Національного антикорупційного бюро України до ПАТ «ХК «Енергомережа», ПАТ «Азот», ПАТ «Черкасиобленерго» про визнання договору недійсним в іншій справі №910/24263/16, яке постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 22.08.2017 залишено без змін, визнано недійсним договір про переведення боргу від 23.01.2015 №18-500, укладений між ПАТ «Азот», ПАТ «Черкасиобленерго» та ПАТ «ХК «Енергомережа», який був підставою для постановлення ухвали суду від 18.03.2016.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.11.2018, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019, заяву прокурора задоволено. Скасовано ухвалу господарського суду Черкаської області від 18.03.2016 про визнання наказу господарського суду Черкаської області від 16.03.2015 №925/308/13-г таким, що не підлягає виконанню, з винесенням нового судового рішення про відмову ПАТ «Азот» у задоволенні його заяви про визнання наказу господарського суду у цій справі від 16.03.2015 року таким, що не підлягає виконанню.

У вказаній справі Колегією суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 21.02.2020 закрито провадження за скаргою ПАТ «Азот» на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 та статті 296 ГПК України.

Таким чином, місцевий господарський суд послався на те, що рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2014 у справі №925/308/13-г залишається невиконаним в частині стягнення 22 535 398,48 грн. основного боргу та перебуває на примусовому виконанні у складі зведеного виконавчого провадження №5995397 у відділі примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Місцевий господарський суд виходив з того, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням. Право подати позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за кожен місяць, виникає з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Зважаючи на викладене, місцевий господарський суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних та 3% річних, дійшов висновків, про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення 4 867 555,96 грн. інфляційних втрат та 2 030 711,16 грн. 3% річних у зв'язку із невиконанням грошового зобов'язання за період з 20.08.2017 по 20.08.2020.

У відзиві на апеляційну скаргу заступник керівника Черкаської обласної прокуратури повністю підтримав висновки місцевого господарського суду, пославшись також на те, що при зверненні з позовом прокуратурою було обґрунтовано, доведено та підтверджено бездіяльність ФДМУ та ПАТ «Черкасиобленерго» у спірних правовідносинах, а також відсутність з їхнього боку активних дій на реальне відновлення порушених прав, що обумовило причину звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі ФДМУ та ПАТ «Черкасиобленерго».

Кошти, які будуть сплачені на виконання ухваленого рішення суду про задоволення позовної заяви, будуть скеровані на погашення боргів ПАТ «Черкасиобленерго», акціонером якого є держава в особі ФДМУ, а Черкаська обласна прокуратура вже є учасником справи про банкрутство ТОВ «Черкасиобленерго», оскільки заявою від 03.09.2004 здійснила до неї вступ.

Судами встановлено, що судовий наказ Господарського суду Черкаської області від 16.03.2015 підлягає виконанню з моменту його видачі, відтак прокуратурою здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних з урахуванням строків позовної давності з 20.07.2017, з яким погодився господарський суд першої інстанції за результатами дослідження доказів на підтвердження розрахунків, наданих прокурором.

Заступник прокурора Черкаської області мав повноваження на підписання позовної заяви в силу приписів статті 24 Закону України «Про прокуратуру».

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Черкасиобленерго» повністю підтримало висновки місцевого господарського суду, пославшись також на те, що заступник прокурора Черкаської області правомірно нарахував інфляційні втрати та 3% річних за весь час прострочення.

Колегія суддів виходить з того, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням. Право подати позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за кожен місяць, виникає з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

За приписом частини 5 статті 11 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною 2 статті 625 названого Кодексу.

У постанові Верховного Суду (у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду) від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову (аналогічні за змістом висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/16945/14, від 27.04.2018 у справі №908/1394/17, від 21.11.2018 у справі №642/493/17-ц).

Проаналізувавши та перевіривши розрахунки, зроблені господарським судом першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновками про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та 3% річних в межах строку позовної давності в сумі 2 030 711,16 грн. (3% річних) та в сумі 4 867 555,96 грн. (інфляційні).

Щодо подання прокурором позову в інтересах держави в особі ФДМУ та ПАТ «Черкасиобленерго» колегія суддів зазначає, що особливість сучасного статусу прокурора в суді полягає у тому, що представництво прокурором інтересів держави у суді носить допоміжний характер, оскільки основну роль у цьому процесі мають відігравати профільні органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, які повинні самостійно звертатимуться до суду.

Прокурор під час звернення до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою зобов'язаний обґрунтувати та надати належні докази наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, що є обов'язковою умовою для виникнення у прокурора права на звернення до суду. При цьому, для встановлення наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в судах, у кожному конкретному випадку суди перевіряють доводи всіх сторін щодо наявності чи відсутності підстав для такого представництва.

Велика Палата Верховного Суду (постанова від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 11.02.2020 у справі №922/614/19, тощо) сформулювала ряд правових висновків стосовно застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» під час визначення судами наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді: 1) таке право виникає у разі наявності органу, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, за умови, якщо таким органом не вживаються заходи для належної реалізації своїх повноважень або вживаються не у повній мірі (такий орган не звертається до суду з відповідним позовом, не застосовує свої владні повноваження для самостійного вирішення спірної ситуації, ухиляється від сплати судового збору тощо); 2) прокурор у позовній заяві, апеляційній чи касаційній скарзі має обґрунтувати наявність підстав для звернення до суду, однак незгода суду з наведеним у позовній заяві обґрунтуванням прокурора, як і неподання прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для залишення позову без розгляду; 3) якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

Колегія суддів враховує, що законодавством встановлені певні обмеження, спрямовані на подачу прокуратурою безпідставних позовів, зокрема: 1) право суду повернути позовну заяву позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи; 2) право суду щодо постановлення окремої ухвали у випадку неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства прокурором, яка надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора; 3) обов'язок органів прокуратури сплачують судовий збір на загальних підставах.

Разом з тим, поняття «державний інтерес» є оціночним поняттям, що охоплює широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються однозначній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом, апеляційною або касаційною скаргою; надмірна формалізація поняття «інтереси держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора щодо захисту суспільних (публічних) інтересів там, де це дійсно потрібно (питань охорони земель, безпеки довкілля, благоустрою населених пунктів, розпорядження комунальною та державною власністю, запобігання виникнення техногенних катастроф тощо).

Так, інтереси держави, за загальним правилом, охоплюють собою і суспільні (публічні) інтереси, оскільки основне покликання держави (стаття 3 Конституції України гарантує те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави) - це максимально забезпечувати інтереси всіх соціальних груп для досягнення в суспільстві справедливості як найвищого блага.

Втім, особливість суспільних (публічних) інтересів є те, що на відміну від приватних, їх майже не можливо захищати в суді безпосереднім носієм (носіями), а тому в державі обов'язково повинен існувати інструмент захисту такого інтересу у формі спеціального суб'єкта, яким може і повинен за чинної Конституції України виступати такий орган як прокуратура.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами прокуратури стосовно наявності правових підстав для звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі ФДМУ та ПАТ «Черкасиобленерго».

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду зазначає, що місцевим господарським судом вірно враховано та застосовано норми Закону при прийнятті оскарженої ухвали.

Відповідно статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду першої інстанції є таким, що вимогам закону відповідає.

Зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, скаржник не подав належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. Доводи скаржника спростовуються матеріалами справи та встановленими обставинами. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, нормами Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азот» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 01.02.2021 у справі №17-14-01/1494 (925/1104/20) залишити без змін.

Матеріали справи № 17-14-01/1494 (925/1104/20) повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, встановлені ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та нормами Кодексу України з процедур банкрутства.

Головуючий суддя Б.М. Грек

Судді Б.В. Отрюх

Л.Л. Гарник

Повний текст складено 26.04.2021