вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" квітня 2021 р. Справа№ 910/16966/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Ходаківської І.П.
Попікової О.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Кульчицької І.А.,
представників сторін:
позивача: Стеценко Т.М.,
відповідача: не з'явилися,
розглянувши апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролего Естейт"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.12.2020
у справі № 910/16966/20 (суддя Турчин С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролего Естейт"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Глорія Парк"
про визнання недійсними рішень загальних зборів,
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2020 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Пролего Естейт" від 24.12.2020 про забезпечення позову.
Ухвала місцевого суду мотивована тим, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач, полягають у забороні відповідачу вчиняти певні дії, що не відповідає принципам співмірності та адекватності таких заходів заявленим позовним вимогам про визнання недійсними з моменту прийняття рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Глорія Парк", які відбулися 21.06.2020, з питання порядку денного №14 "Про встановлення обмежень в доступі до внутрішнього двору" та з питання порядку денного №15 "Про забезпечення виконання умов закритих дворів", оформлених протоколом №21/06/20 загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку; позивачем належним чином не обґрунтував співвідношення заявлених заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, ТОВ "Пролего Естейт" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить ухвалу місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ "Пролего Естейт" від 24.12.2020 про забезпечення позову.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2021 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.В., судді Попікова О.В., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 апеляційну скаргу ТОВ "Пролего Естейт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.12.2020 у справі № 910/16966/20 залишено без руху. Роз'яснено ТОВ "Пролего Естейт" право подати заяву для поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав та доказів на їх підтвердження протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
Від ТОВ "Пролего Естейт" надійшла заява з доданими до неї доказами отримання копії оскаржуваної ухвали 11.01.2021. За текстом поданої заяви ТОВ "Пролего Естейт" вказує, що оскільки оскаржувана ухвала була вручена йому (та його представнику) 11.01.2021, строк на оскарження, з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 256 ГПК України, спливає 21.01.2021. Оскільки апеляційна скарга була подана 19.01.2021, що в межах десятиденного строку, відповідно строк на подання апеляційної скарги не є пропущеним. За наведених підстав ТОВ "Пролего Естейт" просить не вважати строк подачі апеляційної скарги пропущеним, відкрити провадження по апеляційній скарзі та задовольнити її у повному обсязі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 апеляційну скаргу ТОВ "Пролего Естейт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.12.2020 у справі № 910/16966/20 залишено без руху. Роз'яснено ТОВ "Пролего Естейт" різницю між ч. 1 та ч. 2 ст. 256 ГПК України, які скаржник помилково ототожнює та роз'яснено йому право подати заяву для поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав та доказів на їх підтвердження протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
Від ТОВ "Пролего Естейт" надійшла заява, у якій скаржник просить поновити йому строк на апеляційне оскарження, посилаючись на ті ж обставини, які були ним наведені у попередньо поданих заявах.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Пролего Естейт" пропущений строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролего Естейт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.12.2020 у справі №910/16966/20; розгляд справи призначено на 05.04.2021.
Представники відповідача у судове засідання 05.04.2021 не з'явились.
До початку судового засідання від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку свого представника у судове засідання.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 відкладено судове засідання на 21.04.2021.
Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що невжиття заходів забезпечення позову (у разі задоволення позовних вимог) призведе до того, що складення відповідачем протягом строку розгляду цього позову протоколи про притягнення до відповідальності позивача (стягнення штрафів) змусить останнього звертатися до суду з окремими позовами з метою скасування зазначених протоколів та повернення коштів, що накладає додатковий тягар для позивача з метою захисту його порушеного права.
У судовому засіданні 21.04.2021 представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу.
Представники відповідача у судове засідання не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином. До початку судового засідання від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, у якому відповідач також просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановив місцевий суд та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пролего Естейт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Глорія Парк" про визнання недійсними з моменту прийняття рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Глорія Парк", які відбулися 21.06.2020, з питання порядку денного №14 "Про встановлення обмежень в доступі до внутрішнього двору" та з питання порядку денного №15 "Про забезпечення виконання умов закритих дворів", оформлених протоколом №21/06/20 загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Разом із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва 05.11.2020 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролего Естейт" про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 03.12.2020.
24.12.2020 через канцелярію місцевого суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролего Естейт" (від 24.12.2020) надійшла заява про забезпечення позову.
У заяві про забезпечення позову позивач просив суд заборонити Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Глорія Парк":
- вчиняти будь-які дії щодо обмеження використовування Товариством з обмеженою відповідальністю "Пролего Естейт" та/або його орендарями спільної сумісної власності ОСББ "Глорія Парк", зокрема прибудинковою територією навколо ОСББ "Глорія Парк" та земельною ділянкою, на якій розташовано ОСББ "Глорія Парк";
- вчиняти будь-які дії щодо обмеження проходу до приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролего Естейт" його орендарям та клієнтам;
- встановлювати довкола приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролего Естейт" будь-які паркани, огорожі та інші обмежувальні засоби;
- вчиняти перешкоди у встановленні власних засобів перепускної системи Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролего Естейт" та здійснювати демонтаж таких систем;
- складати протоколи використання Товариством з обмеженою відповідальністю "Пролего Естейт" та/або його орендарями спільної сумісної власності ОСББ "Глорія Парк" в комерційних цілях для потреб комерційної діяльності або допуску на спільну територію внутрішнього двору співвласників ОСББ "Глорія Парк" відвідувачівклієнтівпокупцівзамовників та осіб, що їх супроводжують.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, місцевий суд виходив з того, що:
позивач належним чином не обґрунтував співвідношення заявлених заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- надані заявником до матеріалів заяви копії фотографій не підтверджують того, що внаслідок прийняття оспорюваних рішень позивач позбавлений можливості користуватися спільною сумісною власністю ОСББ "Глорія Парк" та відповідні рішення перешкоджають здійсненню позивачу його господарської діяльності; з наданих заявником копій фотографій неможливо встановити місце події, які саме дії вчиняються, а також дату та час таких подій;
- пояснення від 15.09.2020, складені та підписані Бородай Н.В. , не є належними доказами на підтвердження вчинення перешкод у діяльності позивача;
- надані заявником відеозаписи не є належними та допустимими доказами у справі, оскільки всупереч приписів ст. 96 Господарського процесуального кодексу України подані позивачем електронні докази електронним цифровим підписом не засвідчені;
- припущення заявника щодо ймовірного складення відповідачем протоколів про стягнення штрафів не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати та довести необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.
З урахуванням наведеного вище місцевий суд відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролего Естейт" про забезпечення позову.
З наведеним висновком місцевого суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.
Як бачаться з матеріалів справи, позивач на праві приватної власності володіє частиною нежитлових приміщень (№1 та № 2) за адресою: м. Київ, вул. Олександрівська. Ці приміщення є частиною будівлі, яка входить до ОСББ «Глорія Парк».
Для забезпечення своєї господарської діяльності позивач здає свої приміщення в оренду фізичній особі-підприємцю Бородай Наталії Володимирівні, яка у свою чергу використовує орендовані приміщення у господарській діяльності - наданні освітніх послуг (розміщено приватний заклад позашкільної освіти).
21.06.2020 на загальних зборах ОСББ «Глорія Парк» з питання порядку денного № 14 «Про встановлення обмежень в доступі до внутрішнього двору» (протокол № 21/06/20) вирішено:
1) заборонити використовування спільної сумісної власності в комерційних цілях та для потреб комерційної діяльності;
2) обмежити кількість відвідувачів, клієнтів, покупців, замовників та осіб, що їх супроводжують, до одного співвласника, в кількості до 30 людей за добу;
3) для співвласників, що порушують заборону на використання спільної сумісної власності у комерційних цілях, для потреб комерційної діяльності, або допускають на територію внутрішнього двору відвідувачів, клієнтів, покупців, замовників та осіб, що їх супроводжують, у кількості більше як 30 осіб на добу - встановити обов'язковий внесок до резервного фонду ОСББ у розмірі 25.000,00 грн за кожне виявлене порушення. Внесок до резервного фонду у розмірі 25.000,00 грн сплачується протягом 20 календарних днів з дня направлення головою правління ОСББ цінним листом з описом вкладення рахунку про сплату до резервного фонду в розмірі 25.000,00 грн. Підтвердженням використання співвласником спільного майна співвласників ОСББ у комерційних цілях, для потреб комерційної діяльності, або допуску на спільну територію внутрішнього двору співвласників ОСББ відвідувачів, клієнтів, покупців, замовників та осіб що їх супроводжують, у кількості більше як 30 осіб на добу є протокол правління, складений не менше як трьома діючими членами правління;
4) надати повноваження правлінню ОСББ у кількості не менше 3-х членів правління протокольно фіксувати факт використання спільного майна в комерційних цілях або для потреб комерційної діяльності, або факт відвідування до одного співвласника більше як 30 осіб на добу;
5) надати повноваження голові правління ОСББ звертатися до суду з вимогою стягнути заборгованість зі сплати внесків та/або платежів, що затверджені зборами ОСББ.
21.06.2020 на загальних зборах ОСББ «Глорія Парк» з питання порядку денного № 15 «Про забезпечення виконання умов закритих дворів» (протокол №21/06/20) вирішено встановити магнітні замки на усі хвіртки зовнішнього периметру ЖК та встановити режим закритого двору згідно з розкладом; розклад затверджується окремим рішенням Правління.
Позивач, вважаючи такі рішення незаконними, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Як зазначав позивач у заяві про забезпечення позову:
- навколо ОСББ «Глорія Парк» відповідач встановив паркан, чим унеможливив прохід клієнтів позивача до його місцезнаходження;
- на цьому паркані на хвіртках встановлено замки, до яких відповідач не видає додаткові ключі;
- відповідач забороняє позивачу встановлювати окремий переговорний пристрій з електронним магнітним замком «хвіртка-приміщення позивача», який дозволяв би здійснювати пропуск відвідувачів до приміщення позивача;
- відповідач зламав (перерізав дроти) окремий переговорний пристрій з електронним магнітним замком, який позивач встановив окремо для своїх відвідувачів;
- відповідач погрожує відвідувачам позивача, що не допустить їх до приміщень позивача;
- 23.12.2020 відповідач розпочав встановлювати навколо аварійного виходу з приміщень позивача паркан, чим унеможливлює вільний прохід, створює небезпеку під час виникнення небезпечної ситуації, що створює загрози для життя дітей, їхніх батьків та вчителів;
- відповідач зняв вивіску позивача.
Водночас відповідач наведених доводів позивача не спростував.
Позивач стверджує, що оскаржуваними рішеннями суттєво порушуються його права, оскільки відповідач: закрив територію навколо багатоквартирного будинку №1 по вул. Олександрійській у м. Києві; обмежив вхід до такої території осіб, які отримують послуги в нежитловому приміщенні позивача; обмежив право здійснення позивачем господарської діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваним рішенням встановлюються певні обмеження щодо використання позивачем спільної власності встановленням магнітних замків на хвіртках, через які можна потрапити до будинку лише за розкладом, заборону входу до особистого приміщення позивача осіб в кількості більше як 30 осіб на добу та нарахування додатково платежу (штрафу/«внеску» ) у разі перевищення більш цієї межі.
Крім того, як слідує з матеріалів справи та пояснень позивача, такі обмеження є безпосередньою і реальною реалізацією рішень, які оскаржують ся у справі.
Дані обмеження впливають на господарську діяльність позивача.
Введені відповідачем обмеження, як підставно зазначає позивач, можуть призвести, зокрема, до розірвання договору оренди (орендар не зможе використовувати приміщення для розміщення закладу освіти, якщо до нього не зможуть потрапити діти), відповідно, у випадку задоволення позову захист прав позивача буде неефективним, оскільки оскаржувані рішення обмежують здійснення господарської діяльності вже зараз.
Невжиття заходів забезпечення позову (у разі задоволення позовних вимог) може призвести також до нарахування позивачу згідно з протоколами додаткових платежів (штрафів), що змусить останнього звертатися до суду з окремими позовами з метою скасування таких протоколів та повернення коштів, що накладає додатковий тягар для позивача з метою захисту його порушеного права.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає обґрунтованими такі вимоги заяви про забезпечення позову щодо заборони відповідачу:
вчиняти будь-які дії щодо обмеження проходу до приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролего Естейт" його орендарям та клієнтам;
вчиняти перешкоди у встановленні власних засобів перепускної системи Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролего Естейт" та здійснювати демонтаж таких систем;
складати протоколи використання Товариством з обмеженою відповідальністю "Пролего Естейт" та/або його орендарями спільної сумісної власності ОСББ "Глорія Парк" в комерційних цілях для потреб комерційної діяльності або допуску на спільну територію внутрішнього двору співвласників ОСББ "Глорія Парк" відвідувачівклієнтівпокупцівзамовників та осіб, що їх супроводжують.
При цьому колегія суддів враховує, що обрані заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та не порушують балансу інтересів сторін у справі.
В заяві про забезпечення позову позивач також просив заборонити відповідачу:
вчиняти будь-які дії щодо обмеження використовування Товариством з обмеженою відповідальністю "Пролего Естейт" та/або його орендарями спільної сумісної власності ОСББ "Глорія Парк", зокрема прибудинковою територією навколо ОСББ "Глорія Парк" та земельною ділянкою, на якій розташовано ОСББ "Глорія Парк";
встановлювати довкола приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролего Естейт" будь-які паркани, огорожі та інші обмежувальні засоби.
Водночас зазначені заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач, полягають у забороні відповідачу вчиняти невизначене коло правомірних дії, що не відповідає принципам співмірності та адекватності таких заходів заявленим позовним вимогам про визнання недійсними з моменту прийняття рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Глорія Парк", які відбулися 21.06.2020, з питання порядку денного №14 "Про встановлення обмежень в доступі до внутрішнього двору" та з питання порядку денного №15 "Про забезпечення виконання умов закритих дворів", оформлених протоколом №21/06/20 загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Позивач у цій частині належним чином не обґрунтував співвідношення заявлених заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
З урахуванням наведеного заява позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
З приводу зустрічного забезпечення апеляційний суд зазначає, що застосування означених заходів у відповідності до ч. 1 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком суду для реалізації якого, у даному випадку, у господарського суду достатні підстави відсутні.
Крім того відповідач чи інша зацікавлена особа не позбавлені права та можливості звернутись до суду з окремим клопотанням про застосування заходів зустрічного забезпечення відповідно до ст. 141 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На думку колегії суддів, позивач частково довів наявність належних підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета оскарження або стосуються виключно вирішення спору по суті, що неможливо на даному етапі, є недостатньо обґрунтованими чи неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 280 ГПК України).
З урахуванням наведеного ухвала місцевого суду про відмову у вжитті заходів забезпечення позову підлягає скасуванню, а заява позивача про забезпечення позову задоволенню у визначеній апеляційним судом частині.
Судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають розподілу місцевим судом відповідно до ст. 129 ГПК України за результатами подальшого розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролего Естейт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.12.2020 у справі №910/16966/20 задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.12.2020 у справі №910/16966/20 скасувати.
3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролего Естейт" про забезпечення позову задовольнити частково.
Заборонити Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Глорія Парк" (03062, місто Київ, вул. Нивська, будинок 4-Г, ідентифікаційний код 42852396):
вчиняти будь-які дії щодо обмеження проходу до приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролего Естейт" (01015, місто Київ, вул. Старонаводницька, будинок 4В, ідентифікаційний код 37102870) його орендарям та клієнтам;
вчиняти перешкоди у встановленні власних засобів перепускної системи Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролего Естейт" та здійснювати демонтаж таких систем;
складати протоколи використання Товариством з обмеженою відповідальністю "Пролего Естейт" та/або його орендарями спільної сумісної власності ОСББ "Глорія Парк" в комерційних цілях для потреб комерційної діяльності або допуску на спільну територію внутрішнього двору співвласників ОСББ "Глорія Парк" відвідувачівклієнтівпокупцівзамовників та осіб, що їх супроводжують.
В решті вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролего Естейт" про забезпечення позову відмовити.
4. Стягувачем за цим виконавчим документом є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Пролего Естейт" (01015, місто Київ, вул. Старонаводницька, будинок 4В, ідентифікаційний код 37102870).
5. Боржником за цим виконавчим документом є: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Глорія Парк" (03062, місто Київ, вул. Нивська, будинок 4-Г, ідентифікаційний код 42852396).
6. Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання - до 22.04.2024.
7. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16966/20.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 26.04.2021.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді І.П. Ходаківська
О.В. Попікова