вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" квітня 2021 р. Справа№ 905/591/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Алданової С.О.
Мартюк А.І.
секретар судового засідання: Пастернак О.С.
представники учасників справи не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 18.12.2020
у справі №905/591/20 (суддя - Бондаренко-Легких Г.П.)
за позовом Приватного акціонерного товариства
"Металургійний комбінат "Азовсталь"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі
Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства
"Українська залізниця"
про стягнення 870 456, 00 грн
Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - відповідач, Залізниця) про стягнення 870 456, 00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що Залізницею у 2019 році доставлено позивачу вантаж після закінчення встановленого терміну доставки, що підтверджується відповідними записами у залізничних накладних, у зв'язку із чим позивачем нараховано відповідачу штраф за несвоєчасну доставку вантажу, у зазначеному розмірі.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.04.2020 матеріали справи №905/591/20 передано за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що позивачем не доведено понесення збитків, а Статут Залізниць передбачає лише застосування штрафних санкцій. При цьому відповідач просив суд зменшити розмір штрафу до 5 % від суми позову.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2020 у справі №905/591/20 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 435 228, 00 грн штрафу, 13 434,06 грн витрат на професійну правничу допомогу, а також 13 056, 84 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог про стягнення 435 228, 00 грн штрафу відмовлено.
Місцевий господарський суд дійшов такого висновку, оскільки встановив, що відповідачем здійснено перевезення та доставку вантажу до станції призначення позивача з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
Водночас, враховуючи очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми санкції у вигляді штрафу з реальним майновим становищем відповідача, та понесених позивачем майнових втрат, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, судом зменшено заявлений до стягнення штраф на 50 % відстотків.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" (скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2020 у справі №905/591/20 в частині зменшення розміру штрафу на суму 435 228, 00 грн та, винести нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позову прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відтак, оскаржуване судове рішення в цій частині ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не взято до уваги, що норма ст. 116 Статуту залізниць України є спеціальною нормою в даних правовідносинах та її застосування жодним чином не пов'язує нарахування штрафу із понесенням збитків або невиконанням своїх зобов'язань позивачем перед іншими особами, а лише з дотриманням відповідачем строків доставки вантажу, у зв'язку з чим висновок суду щодо того, що позивачем не доведені збитки, є необґрунтованим, безпідставним, не стосується предмету спору, оскільки в даній справі розглядається саме стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.
Господарський суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення в частині зменшення розміру штрафу, в порушення вимог ст.ст. 76-77 ГПК України прийняв у якості належного та допустимого доказу звіт про фінансові результати за перше півріччя 2019 року регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", в той час, як відповідачем у даній справі є юридична особа - ПАТ "Укрзалізниця", відносно фінансового стану якої відомості в матеріалах справи відсутні.
На думку скаржника, доводи відповідача, висловлені у клопотанні про зменшення розміру штрафу, не можуть бути покладені в основу судового рішення, оскільки відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності штрафу наслідкам порушення.
Окрім того, скаржником до апеляційної скарги долучено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, з обґрунтуванням причин такого пропуску.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2021 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Алданової С.О.
Судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів, є судом, встановленим законом, про що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, зокрема, у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку задоволено, поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Відкрито апеляційне провадження у справі №905/591/20 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2020 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.04.2021.
Роз'яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.
Водночас зазначеною вище ухвалою, зупинено дію оскаржуваного рішення до винесення судом апеляційної інстанції судового акта за результатами розгляду цієї справи.
Відповідач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (разом із заявою про поновлення процесуального строку на подання відзиву), у якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, залишивши оскаржуване рішення без змін.
Зокрема, відповідач у своєму відзиві з посиланням на приписи ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України зазначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Оскільки в чинному законодавстві відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, таке питання вирішується останнім з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України.
За висновками суду першої інстанції, представлені відповідачем в обґрунтування свого клопотання докази є більш вірогідними та свідчать про винятковість розглядуваного випадку та наявність об'єктивних обставин, що дають суду право зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, оскільки заявлена до стягнення позивачем сума штрафу є не співрозмірна з порушенням відповідача, його становищем та суспільно-політичними подіями, що відбуваються на території України (проведення АТО і втрата контролю над частиною території Сходу України), що не може не позначатися на діяльності відповідача.
15.03.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зокрема зазначено про те, що перевезення вантажу, за яким виникли спірні правовідносини, здійснювались виключно на підконтрольній українській владі території. До того ж, економічна ситуація в країні, в рівній мірі впливає на фінансове становище обох контрагентів за договором перевезення вантажу, внаслідок чого, на думку позивача суд першої інстанції неправомірно надав перевагу певній стороні, а саме стороні відповідача.
Суд апеляційної інстанції дослідивши письмові заперечення відповідача та додаткові пояснення позивача залишив їх без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України як таких, що подані після закінчення процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 15.02.2021 (до 16.03.2021).
У судове засідання 13.04.2021 учасники справи представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи. При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників учасників справи.
Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У судовому засіданні 13.04.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, у жовтні 2019 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" здійснило доставку вантажу (сировини для металургійного виробництва) на адресу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь".
Позивач стверджує, що за всіма наявними в матеріалах справи залізничними накладними, відповідачем було допущено прострочення термінів доставки вантажів, що підтверджується календарними штемпелями у відповідних графах залізничних накладних.
У зв'язку з чим, позивачем, у відповідності до Статуту залізниць України та Правил обчислення термінів доставки вантажу, було нараховано штраф за прострочення доставки вантажу у розмірі 870 456, 00 грн, який позивач просив стягнути в судовому порядку.
З поданого відповідачем відзиву вбачається, що відповідач визнає факт несвоєчасної доставки вантажу впродовж жовтня 2019 року, при цьому подаючи заяву про зменшення суми штрафу просив суд зменшити розмір штрафу до 5 % від обґрунтованої суми позову, та що становить 43 522, 80 грн, таким чином застосувавши право суду, передбачене ст. 233 ГК України, оскільки, штраф, у розмірі заявленому позивачем є несправедливо непомірним тягарем для відповідача, а збитковість відповідача підтверджується поданими звітами про фінансові результати за 2019 рік та за 1-е півріччя 2020 року. Так, за 2019 рік збитки відповідача становлять 832 405, 00 грн, а за 1-е півріччя 2020 збитки становлять 1 019 688, 00 грн.
Окрім того, відповідач зазначав, що затримка доставки вантажу, зумовлена розташуванням частини залізничної мережі Регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" на непідконтрольній Україні території, що спричиняє використання лише одного сполучення з містом Маріуполь - між станцією Волноваха та станцією Камиш-Зоря.
Суд першої інстанції враховуючи положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, керуючись принципами розумності та справедливості, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, однак враховуючи очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми санкції у вигляді штрафу з реальним майновим становищем відповідача, та понесених позивачем майнових втрат зменшив заявлений до стягнення штраф на 50 % відстотків.
Оскільки позивачем оскаржується судове рішення в частині зменшення штрафу на 50 % відстотків, суд апеляційної інстанції відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України переглядатиме справу в межах вимог апеляційної скарги.
Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для зменшення штрафу на 50 % відстотків, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду. Визначені наведеними нормами положення, з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав, дає суду право зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач обґрунтовуючи зменшення розміру штрафних санкцій до 5% зазначив про те, що частина залізничної мережі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, що фактично спричиняє знаходження частини залізничних колій на непідконтрольній Україні території та використання лише одного залізничного сполучення з міста Маріуполь між станцією Волноваха та станцією Камиш-Зоря, що забезпечує обслуговування значної кількості підприємств, у зв'язку з чим має місце затримка доставки вантажу, що підтверджується схемою Донецької залізничної дороги.
Також відповідач вказує на те, що за підсумками роботи за 2019 рік Регіональна філія "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" отримала збиток у сумі 832 405, 00 грн, а за підсумками роботи за перше півріччя 2020 року остання отримала збиток у сумі 1 019 688, 00 грн, що підтверджується звітами про фінансові результати (том 1, аркуші справи 198-201).
Відтак, вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення нарахованого позивачем Залізниці штрафу, судом першої інстанції провомірно враховано зазначені доводи відповідача.
Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічні правові висновки наведено у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/64/18, від 13.03.2018 у справі №905/1243/17.
Слід зазначити, що події на території Донецької області, якими є активна фаза антитерористичної операції у Донецькій області, проведення бойових дій у регіоні, а також інші численні порушення у зв'язку з цими обставинами, загальновідомі та додаткового підтвердження не вимагають.
Майже вся залізнична мережа регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" знаходиться в зоні проведення АТО, що значно ускладнило транспортне сполучення у межах регіональної філії "Донецька залізниця" та забезпечення виконання вимог та положень Статуту залізниць України і Правил перевезення вантажів.
В той же час, колегія суддів звертає увагу, що позивач був обізнаний з обставинами, що могли вплинути на затримку перевезення.
Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесені до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, неустойка має подвійну правову природу: є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (аналогічний висновок викладено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2017).
Зі змісту наведених норм слідує, що при вирішенні питання про зменшення неустойки, суд повинен встановити співрозмірність неустойки невиконаному зобов'язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися з дотриманням принципу розумності та справедливості.
З огляду на те, що позивач не надав доказів понесення ним будь-яких майнових втрат внаслідок прострочення боржника (зокрема, понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов'язань перед іншими особами внаслідок несвоєчасної доставки залізницею вантажів), а термін прострочення доставки вантажу є незначним, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі, заявленому позивачем, не може відповідати критеріям розумності та справедливості.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що, існують обставини, які є достатніми для зменшення судом суми штрафу, яка підлягає стягненню з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на 50% від обґрунтованої суми штрафу (870 456, 00 грн), тобто до 435 228, 00 грн.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, місцевий господарський суд дійшов вірних висновків про часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь".
Таким чином, місцевий господарський суд на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України обґрунтовано зменшив розмір заявленої до стягнення неустойки до 435 228, 00 грн, встановивши оптимальний баланс між застосованим до відповідача заходом відповідальності у вигляді неустойки та відсутністю дійсних, а не гіпотетичних збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення, врахувавши, що неустойка не може бути джерелом невиправданого додаткового прибутку для позивача.
Належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржник суду апеляційної інстанції не надав.
Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2020 у справі №905/591/20 в оскаржуваній частині прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим судове рішення в оскаржуваній частині має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" - без задоволення.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2020 у справі №905/591/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2020 у справі №905/591/20 залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Приватним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь".
4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2020 у справі №905/591/20, зупинену ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021.
5. Матеріали справи №905/591/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 26.04.2021.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді С.О. Алданова
А.І. Мартюк