Справа №11-1307/ 2010 рік Головуючий 1 інстанції Ларіонова О.В.
Категорія ч.1 ст.122КК України Доповідач Єстєніна В.В.
18 травня 2010 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого: Єстєніної В.В.
суддів: Мизнікова В.І., Поварніцина С.І.
з участю:
прокурора Кашарського Ф.В.
потерпілої ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_1 на постанову Куйбишевського районного суду м. Донецька від 4 березня 2010 року, якою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого,
обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п «в» ст..1 Закону України « Про амністію» від 12 грудня 2008 року, провадження по справі закрито,
Органом досудового слідства ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, яке полягає в тому, що він о 7-00 год. 20 червня 2007 року, перебуваючи поблизу шахти « Жовтневий рудник» в Куйбишевському районі м. Донецька, умисно, в процесі сварки з ОСОБА_1, що виникла раптово, з метою заподіяння тілесних ушкоджень підійшов до останньої та, вирвавши з рук останньої сапку та її гострим кінцем наніс потерпілій удар в область лівого нижнього передпліччя, заподіявши середньої тяжкості тілесне ушкодження у виді забитої рани нижньої третини лівого передпліччя з розвитком посттравматичної невропатії лівого ліктьового нерву.
Постановою суду задоволено подання слідчого та ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.122 КК України на підставі п «в» ст..1 Закону України « Про амністію» від 12 грудня 2008 року із закриттям провадження по справі.
В апеляції потерпіла ОСОБА_1 просила скасувати постанову суду та повернути справу на додаткове розслідування, посилаючись на те, що скоєний обвинуваченим ОСОБА_2 злочин неправильно кваліфікований за ч.1 ст.122 КК України, оскільки останній, погрожуючи вбивством, намагався двічі нанести їй удари сапкою по голові, але вона закрилася руками; висновок слідства про те, що злочин скоєно у сварці, не відповідає дійсності, оскільки вона не мала змоги навіть щось заперечити обвинуваченому та його родині, які діяли групою.
Заслухавши доповідача, потерпілу ОСОБА_1, яка підтримала в повному обсязі принесену нею апеляцію та наполягала на скасуванні постанови суду і поверненні справи на додаткове розслідування з підстав, наведених в апеляції; прокурора, який погодився з апеляцією потерпілої і вважав постанову суду такою, що підлягає скасуванню; особу. Звільнену від кримінальної відповідальності - ОСОБА_2, який вважав апеляцію необгрунтованою, а постанову суду - законною; перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляція потерпілої ОСОБА_1 має бути задоволена, а постанова суду - скасована з поверненням справи на додаткове розслідування з огляду на наступне.
Відповідно до вимог п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23 грудня 2005 року при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд під час попереднього , судового, апеляційного чи касаційного розгляду справи повинен переконатися ( незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів - з обвинувальним вироком ), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК України. Тільки після цього можна постановити у визначеному КПК України порядку відповідне судове рішення.
Відповідно до вимог ст.64, 132 КПК України при проведенні досудового слідства та розгляді справи в суді підлягають доказуванню місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину, винуватість обвинувачених та форму їх вини в скоєні злочину, мотиви злочину, роль і ступінь участі кожного із підсудних у злочині, наслідки, що настали від злочинних дій; характер та розмір шкоди, заподіяної злочином, а в постанові про притягнення в якості обвинуваченого ці обставини мають бути вказані в тому обсязі, наскільки вони відомі слідчому. При цьому, в описовій частині постанови викладається фактична сторона злочинного діяння, а також перелік обставин, що визначають кваліфікацію інкримінованого злочину.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 органом досудового слідства пред'явлено обвинувачення в тому, що він умисно, в процесі сварки з ОСОБА_1, що виникла раптово, з метою заподіяння тілесних ушкоджень підійшов до останньої та, вирвавши з рук останньої цапку та її гострим кінцем наніс потерпілій удар в область лівого нижнього передпліччя, заподіявши середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Даний висновок органу досудового слідства не ґрунтується на матеріалах кримінальної справи, оскільки обвинувачений ОСОБА_2, не визнаючи себе винуватим, категорично заперечував нанесення ударів будь-чим потерпілій, в той час, як потерпіла ОСОБА_1 протягом досудового слідства послідовно і в категоричній формі стверджувала про те, що обвинувачений, погрожуючи вбивством, двічі намагався нанести їй удар сапкою по голові, але вона прикрилася руками і удар, один раз - гострим кінцем, другий раз - тупим, прийшовся на ліву руку.
Свої показання потерпіла двічі підтвердила при відтворенні з її участю обставин скоєного злочину та на очній ставці з обвинуваченим. ( а.с. 21-22, 58, 73-77, 98-103 )
Згідно висновків судово-медичної експертизи дією тупого предмета потерпілій ОСОБА_1 були заподіяні тілесні ушкодження у виді забитої рани нижньої третини лівого передпліччя з розвитком посттравматичної невропатії лівого ліктьового нерву. Дані тілесні ушкодження могли бути заподіяні і внаслідок удару лезом сапки при обставинах, на які вказувала потерпіла. ( а.с. 31, 80-81, 106 )
Наведені обставини залишилися поза увагою органу досудового слідства, внаслідок чого їм не надано ніякої юридичної оцінки, незважаючи на те, що вказані докази нічим не спростовані і не схиблені.
Одночасно, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що наведена кримінальна справа ухвалою апеляційного суду від 10 листопада 2009 року вже поверталася на додаткове розслідування з мотивів неповноти та однобічності досудового слідства, але в порушення вимог ст.374 КПК України органом досудового слідства ухвалу апеляційного суду не виконано, що і призвело до повторного повернення справи на додаткове розслідування з тих же мотивів.
Керуючись ст.365 - 366 КПК України , колегія суддів
Апеляцію потерпілої ОСОБА_1 задовольнити повністю; постанову Куйбишевського районного суду м. Донецька від 4 березня 2010 року, якою ОСОБА_2, обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п «в» ст..1 Закону України « Про амністію» від 12 грудня 2008 року із закриттям провадження по справі - скасувати, кримінальну справу повернути прокурору Куйбишевського району м. Донецька на додаткове розслідування.
Судді: