Справа №11-1282/ 2010 р. Головуючий 1 інстанції Князьков В.В.
Категорія ч.2 ст.187 КК України Доповідач Єстєніна В.В.
18 травня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого: Єстєніної В.В.
суддів: Мизнікова В.І., Поварніцина С.І.
з участю:
прокурора Кашарського Ф.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку кримінальну справу за апеляціями прокурора, засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Ворошиловського районного суду м. Донецька від 25 лютого 2010 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого,
засуджено за ч.2 ст.187 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього його майна;
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст.187 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього його майна;
Вироком суду засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнані винними в тому, що о 00-30 год. 22 липня 2008 року, перебуваючи обидва у стані алкогольного сп'яніння біля підземного переходу на перехресті бул. Шевченко та вул. Челюскінців в м. Донецьку,, умисно, із корисливих спонукань, вступили між собою у попередній зговір на скоєння розбійного нападу на незнайомого їм потерпілого ОСОБА_4,з яким перед цим вживали спиртні напої, з метою заволодіння його майном.
З метою реалізації свого злочинного наміру засуджені стали переслідувати потерпілого, а коли той увійшов у двір багатоквартирного дому № 184 по вул.. Челюскінців, застосувавши насильство, небезпечне для життя та здоров'я, напали на потерпілого ОСОБА_4, вдаривши того ззаду по голові, від чого потерпілий впав, а засуджений ОСОБА_3 став наносити йому численні удари руками в голову, вимагаючи гроші та мобільний телефон.
Засуджений ОСОБА_1, знаходячись цього часу поряд та забезпечуючи безпечний відхід з місця злочину, також наніс потерпілому удар рукою по голові, від чого той втратив свідомість, а засуджені заволодівши майном потерпілого - мобільним телефоном та грошима, загальною вартістю 1335 грн., з місця злочину втекли.
Злочинними діями засуджених потерпілому були заподіяні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у виді 2 ран потиличної області голови, рани верхньої повіки правого ока, пара орбітальна гематома справа, субкон'юктивальний крововилив, набряк м'яких тканин в області нижньої щелепи справа, численні садна обличчя, струс головного мозку.
В апеляціях:
- прокурор, державний обвинувач по справі, просив змінити вирок суду та доповнити його мотивувальну частину показаннями експерта ОСОБА_5, яка була допитана в судовому засіданні;
- засуджений ОСОБА_1 просив вирок скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд, наполягаючи на своїй непричетності до злочину;
- захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 просив вирок суду змінити, перекваліфікувавши дії останнього на ст..198 КК України та призначивши йому за цим законом мінімальне покарання, відмовивши в задоволенні цивільного позову; посилаючись на неповноту та неправильність досудового та судового слідства, що негативно вплинуло на висновки суду: у вироку, як на доказ винуватості засудженого ОСОБА_1 суд послався на показання потерпілого ОСОБА_4, які є непослідовними на протязі досудового ( протоколи допиту, очних ставок, впізнання, відтворення обставин події злочину) та судового слідства, як в частині обставин скоєння злочину, так і в частині розміру заподіяної матеріальної шкоди, суперечності в його показаннях не усунуті; свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зі слів потерпілого на досудовому слідстві також вказували на те, що останній нападників не бачив і описати тих не може, оскільки напали на нього ззаду; не можна визнати неспростовним і висновок судово-медичної експертизи стосовно потерпілого, оскільки його показання медичним працівникам при його огляді в різних медичних установах і, відповідно, медична документація з цього приводу також є неоднозначною та суперечливою: 2 рани на потиличній частині голови виявлені лише при огляді потерпілого о 17-30 год. 22 липня 2008 року у ДОКТМО, пояснити обставини отримання цих ран потерпілий в судовому засіданні не зміг, а його показання про те, що машиною швидкої допомоги він був доставлений до обласної травматологічної лікарні, де йому надана медична допомого і взято аналіз крові на алкоголь - не відповідає дійсності; не можна визнати достовірними показання потерпілого і стосовно проміжку часу, коли він був непритомний, оскільки судово-медичний експерт в судовому засіданні пояснив, що травми, отримані потерпілим, не можуть супроводжуватися такою тривалою втратою свідомості, на яку вказує потерпілий. Крім того, вважає, що частина доказів не може бути прийнята як така, бо ці докази здобуті з порушенням норм КПК України: явка з повинною засудженого ОСОБА_3 містить в собі виправлення і ці виправлення ним не оговорені; не може бути прийнятий як доказ протокол вилучення телефону від 4 листопада 2008 року, оскільки слідча дія проведена неправомочною особою - працівником карного розшуку; не відповідає вимогам КПК України проведене досудовим слідством впізнання потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_3, оскільки ті на момент проведення цієї слідчої дії не були визнані підозрюваними чи обвинуваченими, а тому не могли користуватися послугами захисника та реалізувати своє право на захист, потерпілий при первинному допиті 16 серпня 2008 вказував на те, що впізнати осіб, які напали на нього не зможе, в подальшому з цього приводу повторно допитаний не був, у зв'язку з чим захист вважає, що впізнання проведено незаконно; не може бути прийнятий як доказ протокол виїмки у потерпілого документів на телефон, оскільки потерпілий був допитаний лише 16 серпня 2008 року і на день винесення постанови про виїмку від 2 серпня 2008 року ця інформація слідчому відома не була; незаконно судом розв'язано цивільний позов, оскільки цивільний позов, як це вимагає закон, потерпілим ні на досудовому слідстві, ні до початку судового слідства заявлений не був. Захист вважає, що здобуті в судовому засіданні докази дають підстави для перекваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 на ст.198 КК України.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію, принесену державним обвинувачем по справі і не підтримав апеляції, що принесені засудженим та його захисником, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що принесені апеляції задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Як вбачається з апеляцій засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, не погоджуючись з вироком суду, ОСОБА_1 наголошував на своїй непричетності до злочину, а його захисник - на порушенні норм кримінально-процесуального законодавства, яке полягало в тому, що вирок постановлено на суперечливих та недопустимих доказах, зокрема: непослідовних показаннях потерпілого ОСОБА_4; висновку судово-медичної експертизи, проведеній на підставі неоднозначних медичних документів; протоколах впізнання потерпілим засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_1, виїмки у ОСОБА_8 викраденого мобільного телефону, виїмки у потерпілого документів на цей мобільний телефон, за якими слідчі дії проведені з порушенням КПК України.
Наведені доводи апеляцій засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 колегія суддів не може визнати обґрунтованими, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи.
Перш за все, ці доводи спростовує аналіз показань потерпілого ОСОБА_4 на досудовому слідстві та в судовому засіданні.
Так, у своїй власноручній заяві від 22 липня 2008 року потерпілий просив вжити заходи розшуку стосовно двох незнайомих хлопців, які о 00-30 год. цього дня біля дому №184 по вул. Челюскінців в м. Донецьку відкрито заволоділи його мобільним телефоном та грошима в сумі 400грн., а у поясненні описав прикмети обох та їх одяг, вказав, що один з них назвався ОСОБА_1, та наголосив на тому, що може впізнати обох. ( а.с. 2 - 6 )
При допиті 16 серпня 2008 року потерпілий ОСОБА_4 повторно описав прикмети нападників та конкретизував обставини скоєного злочину, вказавши що напали на нього двоє чоловіків, з якими він познайомився безпосередньо перед злочином, хтось з них вдарив його ззаду по голові, від чого він впав, а коли намагався піднятися, ті били його по голові і обличчю, один з нападників вимагав мобільний телефон та гроші. Від ударів він втратив свідомість, а коли отямився, виявив, що у нього викрали мобільний телефон та гроші в сумі 400 грн.
Свої показання потерпілий підтвердив при відтворенні з його участю обставин скоєного злочину. ( а.с. 23 -25, 41 - 50 )
При додатковому допиті 2 лютого 2009 року потерпілий ОСОБА_4 не тільки підтвердив участь засудженого ОСОБА_1 у розбійному нападі на нього, але і пояснив зміну своїх показань стосовно участі останнього у злочині при проведенні очних ставок з тими, вказавши на негативний вплив на нього з боку захисника засудженого, який був присутній при цьому. ( а.с. 104 - 107, 117-119, 133 - 135, 148 - 149 )
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 в черговий раз підтвердив участь засудженого ОСОБА_1 в розбійному нападі на нього, вказавши, що саме після того, як ОСОБА_1 вдарив його по голові, він втратив свідомість. ( а.с. 268 - 278 )
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції не мав підстав сумніватися в достовірності та об'єктивності показань потерпілого ОСОБА_4, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами по справі.
Так, свідок ОСОБА_7 - лікар швидкої допомоги, пояснював про те, що о 03-27 год. 22 липня 2008 року отримав виклик на перехрестя вул. Гурова та Челюскінців, де був виявлений потерпілий з тілесними ушкодженнями на обличчі. Від потерпілого стало відомо, що той був побитий в районі Критого ринку. Для надання допомоги потерпілого доставлено в обласну травматологію.
Як підтвердила свідок ОСОБА_6, саме звідти вона забрала потерпілого десь о 5-00 год. вказаного дня.
Звернення потерпілого ОСОБА_4 за медичною допомогою в різні медичні установи міста також не дають підстав сумніватися в тому, що виявлені у нього тілесні ушкодження, в тому числі і дві рани потиличної області голови, які ставляться під сумнів захистом, були отримані під час розбійного нападу, оскільки, як свідчать медичні документи, в одному йому була надана первинна медична допомога, в других - він отримав консультації за направленням лікаря, де проходив основний курс лікування. Всі медичні документі належним образом оформленні і сумнівів в достовірності не викликають.
Крім того, згідно висновку судово-медичної експертизи, заподіяні потерпілому тілесні ушкодження на голові і обличчі не могли утворитися при падінні з висоти власного зросту, а утворилися від не менш 3 - 4 дій тупим твердим предметом. ( а.с. 66 - 73 )
Отже, показання як потерпілого і свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6, так і висновок судово-медичної експертизи спростовують показання засудженого ОСОБА_3 про відсутність події нападу на потерпілого, що в процесі обопільної сварки він лише двічі вдарив того і що той сам обронив свій мобільний телефон, коли втікав.
Крім того, на переконання колегії суддів, виходячи з аналізу наведених доказів та аналізу показань засудженого ОСОБА_3 на досудовому та судовому слідстві, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги саме первинні пояснення останнього, де той вказував на безпосередню участь ОСОБА_1 у конфлікті з потерпілим, наголосивши на тому, що ОСОБА_1 також наносив потерпілому удари по голові та тулубу.
При цьому, колегія суддів вбачає виправлення у явці з повинною від імені ОСОБА_3, але звертає увагу на те, що останні засудженим не оскаржені ні в самій явці, ні в подальшому, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні. ( а.с. 98 - 100 )
Одночасно, колегія суддів також звертає увагу на те, що засуджений ОСОБА_3 протягом досудового та судового слідства послідовно вказував на причетність ОСОБА_1 до збуту викраденого у потерпілого мобільного телефону свідку ОСОБА_8, в той час як ОСОБА_1 постійно, а свідок ОСОБА_8 - на досудовому слідстві цю обставину заперечували. В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 визнав, що телефон йому передав засуджений ОСОБА_1 і саме йому він передав грошу за той в сумі 600 грн. ( а.с. 84, 91 - 93)
Не можна визнати обґрунтованими і доводи апеляції захисника про недопустимість таких доказів, як протоколи виїмки мобільного телефону у ОСОБА_8 та документів на нього у потерпілого, протоколи впізнання потерпілим засуджених, оскільки вони не засновані на законі і не підтверджуються матеріалами справи.
Так, дійсно, вилучення у свідка ОСОБА_8 мобільного телефону, як предмету злочину, було проведено працівником карного розшуку, що не може бути визнано незаконним, як це вважає захисник, оскільки наведена слідча дія проведена за окремим дорученням слідчого від 1 серпня 2008 року, направленого на встановлення як осіб, причетних до злочину, так і встановлення міста знаходження предметів злочину. ( а.с. 18, 83 )
Аналогічним образом не відповідає матеріалам справи твердження захисника в частині оскарження законності протоколу вилучення документів на цей же телефон у потерпілого, оскільки перші пояснення останній дав 22 липня 2008 року, а тому на день винесення постанови про вилучення слідчій володів інформацією про місцезнаходження останніх. ( а.с. 3 - 5 )
Відповідно до вимог ст.174 КПК України впізнання проводиться, якщо виникає необхідність пред'явлення будь-якої особи для впізнання свідку, потерпілому, обвинуваченому чи підозрюваному.
Тобто, чинний закон не пов'язує проведення вказаної слідчої дії із процесуальним статусом особи, яка пред'являється для впізнання. Мета цієї слідчої дії саме і полягає у порівнянні об'єкту впізнання з образом, що зберігся в пам'яті особи, яка впізнає цей об'єкт.
Як свідчать матеріали кримінальної справи, засуджені не були знайомими потерпілого, вперше вони зустрілися безпосередньо перед злочином; потерпілий описав прикмети останніх, наскільки запам'ятав ті, а тому впізнання і було проведено з метою встановлення причетності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до розбійного нападу на нього. Результати даної слідчої дії в сукупності з іншими доказами і дали підстави органу досудового слідства затримати останніх в якості підозрюваних в інкримінованому злочині. ( а.с. 104 - 107 )
Отже, і доводи захисника про недопустимість в якості доказів протоколів впізнання потерпілим обох засуджених, як проведених з порушенням їх прав на захист, не відповідає закону.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що винуватість засудженого ОСОБА_1 у розбійному нападі на ОСОБА_4 з метою заволодіння його майном доведена і юридична оцінка скоєному злочину дана правильно.
Доведеним колегія суддів вважає і розмір заподіяної потерпілому матеріальної шкоди, оскільки останній послідовно протягом досудового та судового слідства стверджував про те, що разом з мобільним телефоном у нього було викрадено 400 грн. Ці показання потерпілого не спростовані, а тому суд першої інстанції відповідно до вимог ст.. 1177 ЦК України на законних підстава відшкодував заподіяну потерпілому матеріальну шкоду в солідарному порядку з обох засуджених.
Підстав для скасування чи зміни вироку стосовно засудженого ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає.
Засудженим ОСОБА_3 вирок не оскаржено.
З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст.365 - 366 КПК України , судова колегія
Апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 - залишити без задоволення; вирок Ворошиловського районного суду м. Донецька від 25 лютого 2010 року стосовно засудженого ОСОБА_1 - залишити без зміни.
Судді :