Справа № 10-550/10
Категорія: ч.2 ст.122 КПК України
Суддя першої інстанції Князьков В.
попереднього розгляду
17 травня 2010 року Суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області Свіягіна І.М. за участю прокурора Степанчука А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за апеляцією представника ТОВ «ТК Скло» Грибова О.О. на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 23 березня 2010 року про накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «ТК Скло», які знаходяться на рахунку в банках «Аваль» та Хрещатик, -
постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 23 березня 2010 року задоволено подання слідчого СУ ГУМВС України в Донецькій області Малаханова О.В. щодо накладання арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «ТК Скло», які знаходяться на рахунку в банках «Аваль» та Хрещатик, що надходять на адресу вказаного підприємства.
Не погодившись з постановою судді представник ТОВ «ТК Скло» Грибова О.О. подав апеляцію, в якій вказував на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи та заслухавши думку прокурора, який вважав, що апеляція не може бути розглянута в апеляційному порядку, приходжу до висновку, що апеляція не може бути прийнята до апеляційного розгляду і розглянута в апеляційному порядку за таких підстав.
Відповідно до п.8 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства відноситься забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків встановлених законом.
Діючим кримінально-процесуальним кодексом передбачений вичерпаний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
Згідно з вимогами п.3 ч.2 ст.347 КПК України апеляція може бути подана на інші постанови місцевих судів у випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 126 КПК України передбачено, що забезпечення позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладання арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходились, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт.
Накладання арешту на вклади зазначених осіб проводиться виключно за рішенням суду.
Згідно з вимогами ст.59 Закону України від 07.12.2000р. „Про банки та банківську діяльність" арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, а також звільнення такого майна з-під арешту здійснюються виключно за рішенням суду.
Таким чином, ні ст.126 КПК, ні іншими статтями Кримінально-процесуального кодексу не передбачена можливість апеляційного оскарження в межах кримінального процесу постанови суду про накладання арешту на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку.
За таких обставин апеляція подана особо., яка не має на це права, в зв'язку з чим апеляційному суду належить відмовити у прийнятті апеляції до свого розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 347, 359 КПК України, -
відмовити у прийнятті до апеляційного розгляду апеляції представника ТОВ «ТК Скло» Грибова О.О. на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 23 березня 2010 року про накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «ТК Скло».
Суддя апеляційного суду
Донецької області: Свіягіна І.М.