ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
01 квітня 2010 року 15:33 № 2а-14211/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Костенка Д.А.,
при секретарі судового засідання Білову М.В.,
за участю представників:
позивача - Закритого акціонерного товариства "Укренергозбут" - Василюк О.В., Савкова В.І.,
відповідача - Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві - Семенець І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Укренергозбут" (далі - ЗАТ) до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві (далі - Держінспекція), про визнання протиправним та скасування рішення від 22 липня 2009 року № 66,
У листопаді 2009 року ЗАТ звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Держінспекції від 22 липня 2009 року № 66 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2006 року № 605 "Про деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Постанова КМ № 605) не стосується позивача; продаж газу у січні 2009 року здійснювався за ціною нижчою граничної ціни, встановленої Національною комісією з регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ); у разі продажу газу за ціною, на яку посилається Держінспекція, ЗАТ понесло б збитки та вимушено було б продавати газ по цінам нижчим від закупівельних, чим порушило б податкове законодавство; постанови НКРЕ від 29 січня 2009 року № 56 та № 57 недійсними визнані не були; окрім того, ЗАТ має ліцензію на постачання природного газу за нерегульованим тарифом.
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві.
Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, зі змісту яких слідує, що Постановою КМ № 605 (із змінами та доповненнями), яка розповсюджується на позивача, встановлювався граничний рівень ціни на природний газ, проте ЗАТ застосовувало ціни, розмір яких перевищував граничні, внаслідок чого у період вересня 2008 року і січня 2009 року необґрунтовано отримало виручку у розмірі 11 144 058,25 грн. У зв'язку із застосував-нням ЗАТ вільних цін на природний газ, за умови запровадження режиму державного регулювання, та відповідно до ст. 14 Закону України від 3 грудня 1990 року № 507-ХІІ "Про ціни і ціноутворення" (далі - Закон № 507-ХІІ) Держінспекцією правомірно прийнято рішення про вилучення необґрунтовано отриманої виручки та накладення штрафу.
У судовому засіданні представник відповідача заперечила проти задоволення позовних вимог, з підстав, наведених у письмових запереченнях, посилаючись на результати проведеної перевірки.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд дійшов вис-новку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити. При цьому суд виходить із такого.
Держінспекцією проведено планову перевірку ЗАТ щодо правильності застосування цін (тарифів) на природний газ за період травень 2008 року - квітень 2009 року.
За результатами перевірки складено Акт від 15 липня 2009 року № 161, яким встановлено, що ЗАТ за рахунок застосування вільних цін на природний газ необґрунтовано отримало виручку у розмірі 11 144 058,25 грн., відповідно до Розрахунку необґрунтовано отриманої виручки при реалізації природного газу споживачам за вересень 2008 року і січень 2009 року.
Висновки Акта ґрунтуються на тому, що продаючи природний газ, ЗАТ застосовувало ціни, включаючи податок на додану вартість (далі - ПДВ): у вересні 2009 року -1300,80 грн. за 1 тис. куб. метрів; у січні 2009 року - 2276,60 грн., 2280 грн., 2312,05 грн. за 1 тис. куб. метрів., які перевищували граничні ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, встановлені Постановою КМ № 605 на рівні, за 1 тис. куб. метрів: з 1 січня 2008 року - 934,70 грн. (1121,64 грн. з ПДВ); з 15 листопада 2008 року - 1152,00 грн. (1382,40 грн. з ПДВ). Постанова Кабінету Міністрів України від 28 січня 2009 року № 36 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" набрала законної сили 4 лютого 2009 року, а тому постанови НКРЕ застосуванню не підлягають.
22 липня 2009 року перший заступник начальника Держінспекції, розглянувши матеріали перевірки, встановив, що ЗАТ застосувало вільні ціни на газ природний за умови запровадження для них режиму державного регулювання, чим порушено вимоги Постанови КМ № 605, та прийняв рішення № 66 про вилучення у ЗАТ у доход Державного бюджету необґрунтовано одержаної виручки в розмірі 11 144 058,25 грн. і застосування до ЗАТ штрафних санкцій у розмірі 22 288 116,50 грн.
Відповідно до договору № 362/У купівлі-продажу природного газу від 25 вересня 2008 року, укладеного між ЗАТ (Продавець) із Відкритим акціонерним товариством "Укрзакордонгеологія" (Покупець), Продавець передає, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах даного договору в період вересня 2008 року. Згідно із п. 1.2. та п. 4.1. цього договору обсяг природного газу, що передається в указаний період, становить 553,000 тис. куб. метрів, ціна - 1300,80 грн. за 1 тис. куб. метрів, у тому числі ПДВ. Ціна газу, вказана в дійсному договорі, не містить вартості транспортування газу до споживача (п. 3.3.). Відповідно до п. 4.2. загальна вартість природного газу, що передається Покупцю, становить 719 342,40 грн.
Згідно із Актом від 30 вересня 2008 року прийому-передачі об'ємів природного газу по договору № 362/У від 25 вересня 2008 року ЗАТ передало у вересні 2008 року, а Відкрите акціонерне товариство "Укрзакордонгеологія" отримало у власність природний газ в обсязі 552,845 тис. куб. метрів, вартість якого становить 719 140,78 грн. Дійсний Акт є підставою для взаєморозрахунків.
Відповідно до договору № 375/У купівлі-продажу природного газу від 25 грудня 2008 року, укладеного між ЗАТ (Продавець) із Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрзакордоннафтогазрозвідка" (Покупець), Продавець передає, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах даного договору в період січня 2009 року. Згідно із п. 1.2. цього договору обсяг природного газу, що передається в указаний період, становить 12500,000 тис. куб. метрів. Ціна на природний газ зазначається у додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною цього договору (п. 4.1.). Ціна газу, вказана в дійсному договорі, не містить вартості транспортування газу до споживача (п. 3.3.).
Додатковою угодою № 1 від 20 січня 2009 року до договору № 375/У від 25 грудня 2008 року сторонами визначено: ціна обсягу 4800,000 тис. куб. метрів природного газу ресурсу січня 2009 року - 2312,05 грн. за 1 тис. куб. метрів; ціна обсягу 7700,000 тис. куб. метрів природного газу ресурсу січня 2009 року - 2276,60 грн. за 1 тис. куб. метрів.
Згідно із Актом від 31 січня 2009 року прийому-передачі об'ємів природного газу по договору № 375/У від 25 грудня 2008 року ЗАТ передало у січні 2009 року, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрзакордоннафтогазрозвідка" отримало у власність природ-ний газ в обсязі 11764,950 тис. куб. метрів, загальна вартість якого склала 22 460 458,19 грн. (у тому числі: 4751,117 тис. куб. метрів по ціні 2312,05 грн. за 1 тис. куб. метрів, 7013,833 тис. куб. метрів по ціні 2276,60 грн. за 1 тис. куб. метрів). Дійсний Акт є підставою для взаєморозрахунків.
Відповідно до договору № 381/У купівлі-продажу природного газу від 20 січня 2009 року, укладеного між ЗАТ (Продавець) із Відкритим акціонерним товариством "Укрзакор-донгеологія" (Покупець), продавець передає, а покупець зобов'язується прийняти та оплати-ти природний газ на умовах даного договору в період січня 2009 року. Згідно із п. 1.2. та п. 4.1. цього договору обсяг природного газу, що передається в указаний період, становить 397,020 тис. куб. метрів, ціна - 2280,00 грн. за 1 тис. куб. метрів, у тому числі ПДВ. Ціна газу, вказана в дійсному договорі, не містить вартості транспортування газу до споживача (п. 3.3.). Відповідно до п. 4.2. загальна вартість природного газу, що передається Покупцю, становить 905 205,40 грн.
Згідно із Актом від 31 січня 2009 року прийому-передачі об'ємів природного газу по договору № 381/У від 20 січня 2009 року ЗАТ передало у січні 2009 року, а Відкрите акціо-нерне товариство "Укрзакордонгеологія" прийняло природний газ в обсязі 397,020 тис. куб. метрів, загальна вартість якого склала 905 205,40 грн. Дійсний Акт є підставою для взаєморозрахунків.
Під час проведення попереднього судового засідання та судового розгляду справи представники сторін визнали і не заперечували, що позивач та підприємства, яким реалізовано природний газ, не входять до структури Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Представниками позивача розрахунок суми необґрунтовано отриманої виручки та розмір економічних санкцій не спростовувався.
Україна згідно з Декларацією про державний суверенітет України та Законом УРСР від 3 серпня 1990 року № 142-ХІІ "Про економічну самостійність Української РСР" самостійно здійснює політику цін.
Відповідно до ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує економічну самостійність України, проведення цінової політики.
Питання цінової політики врегульовані Господарським кодексом України (далі - ГК), Законом № 507-ХІІ, іншими актами законодавства.
ГК визначено, що регулювання цін і тарифів є одним із основних засобів державного регулювання господарської діяльності (ч. 2 ст. 12); держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у сфері цін і ціноутворення - з питань додержання суб'єктами господарювання державних цін на продукцію і послуги (ч. 3 ст. 19).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 189 ГК суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.
Вільні ціни, згідно із ч. 1 ст. 190 ГК ст. 7 Закону № 507-ХІІ, визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни.
Згідно положень ст. 191 ГК державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України (ч. 1). Державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачаль-ницьких винагород, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов'язкового декларування зміни цін (ч. 5).
Відповідно до ст. 192 ГК політика ціноутворення, порядок встановлення та застосу-вання цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.
Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організації контролю за їх дотриманням визначено в Законі № 507-ХІІ. Цей Закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.
Із наведеними вище нормами ГК кореспондуються ст.ст. 6, 7, 9 Закону № 507-ХІІ.
Згідно із ст. 4 Закону № 507-ХІІ, яка встановлює повноваження Кабінету Міністрів України в галузі ціноутворення, останній: забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Статтею 8 вказаного Закону передбачено, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Урядом України можуть вводитись інші методи державного регулювання цін і тарифів.
Природний газ є тим ресурсом, який справляє визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Ціни на природний газ підлягають державному регулюванню.
У абз. 5 п. 1 Постанови КМ № 605 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2007 року № 1401, від 9 квітня 2008 року № 346, від 30 жовтня 2008 року № 998) встановлені граничні рівні цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання без урахування ПДВ, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання та витрат на його реалізацію Національною акціо-нерною компанією "Нафтогаз України".
Так, з 1 січня 2008 року - на рівні 934,70 грн. за 1 тис. куб. метрів, а з 15 листопада 2008 року - на рівні 1152,00 грн. за 1 тис. куб. метрів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2009 року № 36 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" (далі - Постанова № 1548), відповідно до яких граничні рівні цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання встановлює НКРЕ за погодженням з Міністерством економіки України, а п. 1 Постанови № 605 викладено у іншій редакції.
Постановою НКРЕ від 29 січня 2009 року № 57 затверджено граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік без урахування ПДВ, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання на рівні 2020,25 грн. за 1 тис. куб. метрів.
Проаналізувавши встановлені факти та наведені вище нормативно-правові акти, суд доходить наступних висновків.
Підстав уважати, що Постанова КМ № 605 (у редакціях, чинних на момент укладання договорів та проведення розрахунків) не розповсюджується на ЗАТ не має, оскільки зі змісту абз. 5 п. 1 цієї постанови не слідує, що даний припис стосується лише підприємств, які входять до структури Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" і реалізовують природний газ. Критеріями регулювання правовідносин цією нормою є: об'єкт (природний газ) та суб'єкт (певна категорія споживачів, яким природний газ реалізовується, а саме промислові споживачі, інші суб'єкти господарювання). Назва ж Постанови КМ № 605 не є достатньою підставою для визначення кола осіб, на яких вона поширюється. Окрім того, порівняльний аналіз інших положень цієї постанови також свідчить про те, що коло врегульованих питань розширено та не зводиться лише до реалізації природного газу структурами Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 55 Закону України від 16 травня 2008 року № 279-VI "Про Кабінет Міністрів України" постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування. Постанови Кабінету Міністрів України публікуються в Офіційному віснику України.
Разом з цим, згідно з § 47 глави 1 розділу 6 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950, постанови Кабінету Міністрів публікуються в офіційних виданнях - Офіційному віснику України та газеті "Урядовий кур'єр".
Постанова набирає чинності після її опублікування в тому офіційному виданні, яке вийшло раніше.
Постанова Кабінету Міністрів України від 28 січня 2009 року № 36 не містить інформації з обмеженим доступом і визначає, що вона набирає чинності з 28 січня 2009 року.
Водночас ця постанова опублікована в газеті "Урядовий кур'єр" від 4 лютого 2009 року № 19 та інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 13 лютого 2009 року № 8, тобто набрала чинності з 4 лютого 2009 року.
Таким чином, зміни внесені постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2009 року № 36, згідно з якими НКРЕ уповноважено встановлювати граничні рівні цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, чинності набули 4 лютого 2009 року.
З огляду на викладене, суд уважає безпідставним посилання позивача на постанову НКРЕ від 29 січня 2009 року № 57 щодо ціни за газ, реалізований ЗАТ у січні 2009 року.
Інша ж постанова НКРЕ від 29 січня 2009 року № 56, на яку йде посилання у позовній заяві, відношення до спірних правовідносин не має, адже врегульовує питання щодо іншої категорії споживачів природного газу.
Суд не бере до уваги твердження позивача про порушення податкового законодав-ства у разі продажу газу за цінами, визначеними Постановою КМ № 605, оскільки їх приведено без будь-яких посилань на норми матеріального права, документально не підтверджено, такі твердження мають ймовірний характер.
Щодо наявності у ЗАТ ліцензії на постачання природного газу за нерегульованим тарифом суд зазначає наступне.
Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування визначено Законом України від 1 червня 2000 року № 1775-ІІІ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", відповідно до п. 19 ст. 9 якого господарська діяльність із постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим та нерегульованим тарифом підлягає ліцензуванню.
Постановою НКРЕ від 25 серпня 2005 року № 694, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 22 вересня 2005 року за № 1088/11368, затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом.
Суд звертає увагу, що питання ціни і ціноутворення не є предметом регулювання вказаних актів законодавства. Окрім того, Ліцензійні умови є актом підзаконним, а отже мають меншу юридичну силу по відношенню до Закону № 507-ХІІ та Постанови КМ № 605, тому не можуть їм суперечити. Закон № 507-ХІІ поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва, як вже зазначалося вище.
Таким чином, наявність ліцензії на постачання природного газу за нерегульованим тарифом не звільняє ЗАТ від дотримання положень чинного законодавства у сфері державного регулювання цін (тарифів), зокрема - додержання граничного рівня ціни на природний газ для промислових та інших споживачів, встановленого уповноваженим державним органом відповідно до наданих повноважень.
Зважаючи на викладене, суд уважає, що встановлений Постановою КМ № 605 граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, є максимально допустимий.
Крім того, суд звертає увагу, що у позовній заяві та усних поясненнях представники позивача зазначали про те, що граничний рівень цін на природний газ, реалізований ЗАТ у січні 2009 року, перевищений не був, оскільки ціна купівлі-продажу була меншою ніж встановлена постановою НКРЕ від 29 січня 2009 року № 57. Однак дане твердження суперечить іншому твердженню представників позивача про те, що до ліцензіатів таке регулювання не здійснюється.
Суд уважає безпідставними посилання позивача на лист Міністерства юстиції України від 27 жовтня 2009 року № 762-0-2-09-20, оскільки надані у ньому роз'яснення стосуються положень Постанови КМ № 605 (п. 1 та п. 11) з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2009 року № 36, які не відносяться до спірних правовідносин. Окрім того, даний лист не має нормативного характеру та не є частиною національного законодавства України.
З цих же мотивів, суд не приймає до уваги лист Міністерства юстиції України від 26 червня 2009 року № 8343-0-33-09-20.
Питання, порушені у листах Міністерства економіки України від 10 липня 2008 року № 87-29/576 та НКРЕ від 3 липня 2008 року № 4148/24/17-08, на які посилаються представники позивача, стосуються предмету справи, однак суд відмічає: позиція цих державних органів є узагальненою; відповіді надані особі, яка не є учасником справи; обставини, за яких дана особа зверталася до державних органів, представниками позивача суду не доведені. У контексті встановлених фактичних обставин цієї справи, лише підтверджується висновок суду, щодо максимального рівня ціни на природний газ для промислових підприємств та інших суб'єктів господарювання.
Відповідно до ст. 13 Закону № 507-ХІІ державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Урядовим органом державного управління з цих питань є Державна інспекція з контролю за цінами, яка функціонує у складі Міністерства економіки України та діє відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819.
Згідно із ст. 14 Закону № 507-ХІІ вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.
Як убачається із Розрахунку необґрунтовано отриманої виручки при реалізації ЗАТ природного газу споживачам за вересень 2008 року та січень 2009 року, підтверджується договорами купівлі-продажу природного газу № 362/У від 25 вересня 2008 року, № 375/У від 25 грудня 2008 року, № 381/У від 20 січня 2009 року, додатковою угодою № 1 від 20 січня 2009 року до договору № 375/У від 25 грудня 2008 року, актами прийому-передачі від 30 вересня 2008 року, від 31 січня 2009 року сума необґрунтовано одержаної виручки за реалізований споживачам природний газ склала 11 144 058,25 грн. Представниками позивача дана сума не заперечувалася та спростовувалася.
Порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами визначений Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 року № 298/519, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238 (далі - Інструкція).
Відповідно до положень цієї Інструкції її дія поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, а також підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і підпорядкованості (далі - суб'єкти господарювання).
Підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
Необґрунтовано одержані суб'єктами господарювання, унаслідок порушень порядку встановлення і застосування цін, суми виручки та штрафи підлягають вилученню згідно із законодавством на підставі рішень, прийнятих органами державного контролю за цінами (п. 1.6.). Вилученню в дохід бюджету підлягають суми, які одержані внаслідок порушень державної дисципліни цін, визначених на підставі матеріалів перевірок незалежно від фінансового стану порушника та його розрахунків з бюджетом (п. 1.7.).
Відповідно до п. 2.1. Інструкції необґрунтовано одержана суб'єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється при неправомірному застосуванні вільних цін замість фіксованих або регульованих (декларованих) - як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) і вартістю від реалізації продукції (послуг, робіт) за цінами, які повинні застосовуватись згідно з вимогами законодавства.
Відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Доказів та переконливих аргументів у підтвердження своїх доводів позивач суду не надав, доводів представника відповідача та висновків перевірки - не спростував, протиправ-ність рішення суб'єкта владних повноважень - не довів. Натомість позицію Держінспекції суд уважає законною та обґрунтованою.
Враховуючи вищевикладене, суд уважає позовні вимоги необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 158-163, 167, 181, 254 КАС, суд
Відмовити Закритому акціонерному товариству "Укренергозбут" у задоволенні адміністративного позову.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами встановленими ст.ст. 185-187 КАС. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Згідно із ч. 1 ст. 254 КАС постанова, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС підписана та проголошена судом у судовому засіданні і приєднана до справи, складення постанови у повному обсязі відкладено на строк, встановлений КАС. Постанова у повному обсязі складена 26 квітня 2010 року.
Суддя Д.А. Костенко