ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
24 березня 2010 року 12:31 № 2а-12597/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Миколаєнко І. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАН ГЕЙМ»
до
Третя особа ДПІ у Шевченківському районі міста Києва
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСПОТРЕЙД»
про скасування рішення
У судовому засіданні 24 березня 2010 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАН ГЕЙМ»(надалі -також «Позивач», «ТОВ «ФАН ГЕЙМ») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (надалі -також «Відповідач», «ДПІ у Шевченківському районі міста Києва»), за участю Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСПОТРЕЙД»про скасування рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24 жовтня 2008 року № 001215/2305.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24 жовтня 2008 року № 001215/2305 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України.
Чинне законодавство України, на думку представника Позивача, не забороняє використання в господарській діяльності гральних автоматів, що приймають ставки через купюроприймач без участі обслуговуючого персоналу.
Крім того, Позивач стверджував, що не мав змоги використовувати в якості реєстратора розрахункових операцій гральні автомати, обладнані запам'ятовуючими пристроями (фіскальною пам'яттю) та обліковувати розрахункову операцію одночасно з її здійсненням, оскільки всупереч вимогам чинного законодавства України, профільним міністерством не було розроблено таких пристроїв, а в Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій не зареєстровано жодного грального автомата, який можна було б використовувати в якості РРО.
У зв'язку з цим, зазначений факт, на думку представника Позивача, не може бути підставою для притягнення Позивача до відповідальності за оскаржуваним рішенням.
Враховуючи вищевикладене, представником Позивача було зазначено, що на момент проведення перевірки були відсутні нормативні акти, які визначали б правила здійснення обліку розрахункових операцій суб'єктами підприємницької діяльності у випадку, коли послуги надаються у залах гральних автоматів, обладнаних спеціалізованими реєстраторами розрахункових операцій для казино та залів гральних автоматів, а також гральними автоматами, що оснащені запам'ятовуючими пристроями (фіскальною пам'яттю), відтак, вимоги ДПІ у Шевченківському районі міста Києва є необґрунтованими, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Представник Відповідача -ДПІ у Шевченківському районі міста Києва, -в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, вказавши на їх необґрунтованість та безпідставність. В обґрунтування заперечень на позов представником Відповідача було зазначено про те, що рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24 жовтня 2008 року № 001215/2305 є законним, а викладені в ньому висновки є обґрунтованими та такими, що повністю ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.
ТОВ «ФАН ГЕЙМ», як вказав представник Відповідача, відповідно до вимог чинного законодавства України, повинно проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, а також видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Таким чином, як зазначив представник ДПІ у Шевченківському районі міста Києва, на підставі акта перевірки від 15 вересня 2008 року № 1242/26/59/23/24929930 і відповідно статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»до ТОВ «ФАН ГЕЙМ»було застосовано штрафні (фінансові) санкції згідно рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24 жовтня 2008 року № 0012152305 на суму 1460,00 грн. (20 грн. не проведена сума через РРО х 4 + 340 грн. = 1360,00 грн.).
Третя особа -Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСПОТРЕЙД», -явку уповноваженого представника до суду не забезпечив та подало письмові пояснення на позов щодо системи комп'ютерно-касової електронної спеціалізованої «Фіскал».
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАН ГЕЙМ»зареєстровано як суб'єкт господарської діяльності в Шевченківській районній у місті Києві державній адміністрації 24 грудня 1997 року та внесено до ЄДРПОУ за ідентифікаційним кодом юридичної особи 24929930.
15 вересня 2008 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведено перевірку за дотриманням суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя складено Акт перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій № 1242/26/59/23/24929930 від 15 вересня 2008 року, яким встановлено порушення пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
24 жовтня 2008 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва, на підставі Акту перевірки від 15 вересня 2008 року № 1242/26/59/23/24929930, прийнято Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 001215/2305 від 24 жовтня 2008 року, яким, за порушення пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАН ГЕЙМ»застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1460,00 грн.
Вказане рішення Позивач вважає незаконним та таким, висновки якого не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а, відтак, підлягає скасуванню.
Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є Рішення ДПІ у Шевченківському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 001215/2305 від 24 жовтня 2008 року, як рішення суб'єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
«На підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення.
Проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах своєї компетенції та у порядку встановлених законами України мають право здійснювати контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(надалі -також «Закон»).
Відповідно до статті 1 Закону реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Статтею 15 Закону визначено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Згідно з пунктом 1 статті 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Як свідчать матеріали справи, станом на час проведення перевірки ТОВ «ФАН ГЕЙМ»здійснювало господарську діяльність з організації азартних ігор на гральних автоматах на підставі ліцензії Міністерства фінансів України серія АВ № 082886.
Станом на час проведення перевірки в гральному залі Позивача велося надання послуг грального бізнесу на 4-ьох працюючих гральних автоматів, які не обладнані запам'ятовуючим пристроєм (фіскальною пам'яттю), в автоматичному режимі не здійснюється реєстрація розрахункових операцій при наданні послуг грального бізнесу.
Актом перевірки також було зафіксовано не проведення 20 грн. через РРО, розрахункову операцію на повну суму наданої послуги через РРО, КОРО, РК не проведено, відповідний розрахунковий документ встановленої форми на повну суму наданої послуги не видано.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Суд звертає увагу на те, що встановлені перевіркою обставини, зокрема, -здійснення діяльності з застосуванням гральних автоматів, що не переведені у фіскалізований режим, представником Позивача не спростовувалися, а, навпаки, були підтверджені.
Статтею 2 Закону визначено, що розрахункова операція -це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки -оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614 затверджено Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) (надалі -також «Порядок»).
Частиною 4 Порядку визначено порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Згідно з пунктом 4.4 Порядку реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункової операції. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.
Відповідно до пункту 3 статті 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажі товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.
Суд звертає увагу на те, що Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»містить визначення розрахункових операцій, при виконанні яких застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим.
Вказаний Закон не містить визначення поняття «послуга». Визначення вказаного поняття зафіксовано в іншому нормативно-правовому акті -Законі України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», відповідно до якого послуга -це результат економічної діяльності , яка не створює товар, але продається та купується під час торговельних операцій.
Таким чином, чинне законодавство України пов'язує надання послуги з продажем та купівлею в рамках торговельної операції.
Господарський Кодекс України, зокрема, частина 1 статті 263, наводить визначення поняття «господарсько-торговельної діяльності», як діяльності, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу: діяльність, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.
Частиною 3 статті 263 Господарського Кодексу України встановлено, що господарсько-торговельна діяльність суб'єктів господарювання може здійснюватись в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу.
Таким чином, якщо суб'єкт господарювання здійснює господарсько-торгівельну діяльність і при цьому виконує операції, ознаки яких наведені у статті 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», то на такого суб'єкта поширюються положення вказаного Закону.
Враховуючи вищезазначене, Суд приходить до висновку про те, що операції з купівлі - продажу кредитів, ставок на гру, є розрахунковими і підлягають обов'язковому проведенню через реєстратори розрахункових операцій.
Зазначене також підтверджується положеннями Порядку обліку доходів фізичних осіб у гральних закладах та персоніфікації таких осіб, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 494 від 20 жовтня 2003 року.
Згідно пункту 5 вказано Порядку, засвідчення прийняття ставок для участі в азартній грі здійснюється через належним чином зареєстрований реєстратор розрахункових операцій з видачею чеків, які повинні зберігатись фізичною особою -гравцем до закінчення її участі в азартній грі.
Кабінетом Міністрів України внесено зміни у Додаток до Постанови Кабінету Міністрів України №121 від 7 лютого 2001 року. Вказаною зміною термін переведення суб'єктів господарювання, які надають послуги гральних автоматів, на облік розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій перенесено на 31 грудня 2006 року.
Таким чином, суб'єкти господарювання, які надають послуги гральних автоматів, мають здійснювати облік розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.
Невиконання цього обов'язку може бути підставою для накладення на суб'єкта господарювання штрафу, передбаченого статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
За своєю правовою природою зазначені штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями (стаття 238 Господарського кодексу України).
Відповідно до вимог статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення.
У силу частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.
Таким чином, вина суб'єкта господарювання у недотриманні вимог щодо використання гральних автоматів, які виконують фіскальні функції, може бути наявна лише в тому випадку, коли існувала об'єктивна можливість ужити всіх заходів для забезпечення використання таких пристроїв.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 121 «Про переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»на Міністерство промислової політики було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2008 року № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції»(наказ втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 10 вересня 2008 року № 581) до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено комп'ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.
Отже, до вказаної дати, у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій України не було РРО, який би забезпечував технічну можливість виконувати фіскальні функції гральним автоматом, а у суб'єктів господарювання був відсутній обов'язок дотримання положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у частині використання гральних автоматів, оснащених фіскальною функцією.
За таких обставин, наявність вини суб'єктів господарювання у порушенні ними порядку використання РРО під час надання послуг у сфері грального бізнесу виключалася.
Разом із тим, із моменту включення до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій комп'ютерно-касової системи «Фіскал», суб'єкти господарювання зобов'язані використовувати зазначену систему.
Крім того, з цього часу суб'єкти господарювання не повинні вводити в експлуатацію ті гральні автомати, що не забезпечують можливості застосування цієї системи, оскільки вони об'єктивно можуть забезпечити дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
ТОВ «Експотрейд»є виробником комп'ютерно -касової електронної спеціалізованої системи «Фіскал»та ряду інших реєстраторів, має атестат виробництва ISO 9001.
В матеріалах справи міститься належним чином завірена копія Сертифікату відповідності серія ВВ № 001132 на систему комп'ютерно-касову електронну спеціалізовану «Фіскал».
Відповідно до письмових пояснень ТОВ «Експотрейд», наявних в матеріалах справи, впровадження комп'ютерно -касової електронної спеціалізованої системи «Фіскал»на ряді підприємств грального бізнесу, що здійснювалось відповідно до постанови КМУ від 7 лютого 2001 року № 121 (із змінами та доповненнями), підтвердило ефективність роботи системи «Фіскал», як технічного засобу фіскального контролю, і можливість її роботи з усіма типами гральних автоматів, які експлуатувалися зазначеними підприємствами.
Таким чином, Суд не приймає до уваги посилання представника Позивача на неможливість обладнання гральних автоматів, що ним експлуатуються, засобами, які виконують фіскальні функції.
Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, і видавати такий документ на повну суму проведеної операції особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї (пункти 1, 2 статті 3 Закону).
В акті перевірки від 15 вересня 2008 року встановлено факт надання послуг у сфері грального бізнесу із застосуванням 4 гральних автоматів, які не проведено у у фіскальний режим роботи, не зареєстровано та не опломбовано, а також не роздрукування відповідного розрахункового документа.
Відповідальність за вказане порушення передбачена пунктом 2 статті 17 Закону, відповідно до якого за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян -у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.
Оскільки Позивачем не було виконано вимоги пунктів 1, 2 статті 3 Закону, Відповідач правомірно застосував до нього штрафні санкції відповідно до кількості гральних автоматів, а саме: 20 грн. х 4 + 340 грн. = 1360 грн.
Суд також звертає увагу на те, що представник Позивача в судовому засіданні покликалася на те, що Позивачем здійснювалося ряд заходів щодо запобігання порушенню порядку використання РРО та забезпечення дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме -здійснювалися запити до ТОВ «Експотрейд», однак, як вказала представник Позивача, безрезультатно.
Разом з тим, Суд звертає увагу на те, що доказів на підтвердження здійснення запитів до Третьої особи представником Позивача не надано.
Відтак, проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, Суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість прийнятого Відповідачем рішення про застосування до Позивача штрафних (фінансових) санкцій.
Доказів на спростування висновків Відповідача та відсутності підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ «ФАН ГЕЙМ»представником Позивача не надано, а Судом не встановлено.
Відтак, Відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним рішення, а Позивач не надав Суду належних доказів, які б свідчили про правомірність заявлених позовних вимог.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в позовній заяві докази Позивача є необґрунтованими, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову -відмовити повністю.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н. Є. Блажівська