ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
25 лютого 2010 року 10:55 № 2а-17037/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Костенка Д.А.,
при секретарі судового засідання Білову М.В.,
за участю представників:
позивача - Приватного підприємства "Проектно-будівельна Група" - Сергєєвої-Кожуховської Н.В.,
відповідача - Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва - Шевчук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Проектно-будівельна Група" (далі - ПП "ПБГ") до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва (далі - УПФ) про визнання протиправними вимог від 3 вересня 2009 року № Ю-844 і від 5 жовтня 2009 року № Ю-844-2 та зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2009 року ПП "ПБГ" звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправними вимоги УПФ від 3 вересня 2009 року № Ю-844 на суму 217,56 грн. і від 5 жовтня 2009 року № Ю-844-2 на суму 322,14 грн. та зобов'язати відповідача частину коштів від єдиного податку, що надходять до Пенсійного фонду України, зарахувати позивачу в рахунок сплати страхових внесків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що УПФ неправомірно нарахувало позивачу недоїмку із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період липень, серпень 2009 року, оскільки не врахувало суми єдиного податку, сплачені позивачем у червні, серпні, вересні 2009 року, частка з яких надійшла до Пенсійного фонду України, проте не була зарахована останнім до картки особового рахунку ПП "ПБГ".
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги. Пояснили, що ПП "ПБГ" у червні, вересні 2009 року не мало фонду оплати праці, у зв'язку з чим не нараховувало страхових внесків, при цьому сплачувало єдиний податок, частка якого у розмірі 42 відсотків була перерахована органами Державного казначейства України до Пенсійного фонду України. Таким чином, маючи переплату, ПП "ПБГ" сплачувало страхові внески за липень, серпень 2009 року у частині, що не була покрита сумами, які надійшли до Пенсійного фонду від сплати єдиного податку за червень, серпень, вересень 2009 року. Уважають безпідставним не зарахування УПФ до картки особового ранку сум сплачених позивачем у складі єдиного податку, відтак нарахування недоїмки та формування вимог.
Представник відповідача не визнала позовних вимог, пояснивши, що УПФ діяло відповідно до листа Пенсійного фонду України від 21 грудня 2005 року № 16515/03-3.
У своїх письмових запереченнях, пославшись на цей лист Пенсійного фонду України відповідач зазначив, що оскільки ПП "ПБГ" у червні, вересні 2009 року не нараховувало страхові внески на суми фактичних витрат на оплату праці працівників, а отже за цей період не нараховувалися та не сплачувалися страхові внески, відповідно цей період не зараховувався працівникам підприємства до страхового стажу. Частина коштів від єдиного податку, що надійшла до Пенсійного фонду України, обліковується в окремих реєстрах по надходженню цих коштів і до картки особового рахунку платника не заноситься, а отже не впливає на зменшення заборгованості.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити. При цьому суд виходить із такого.
ПП "ПБГ" є суб'єктом малого підприємництва-юридичною особою і має право сплати єдиного податку за ставкою 6 відсотків та застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності у 2009 році, відповідно до Свідоцтва № 2653011876 Серії Б № 220028, виданого 20 листопада 2008 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва.
ПП "ПБГ" є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у силу положень Законів України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 400/97-ВР), від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
Позивачем сплачено (нараховано і перераховано повністю) єдиний податок за червень, серпень, вересень 2009 року на загальну суму 819 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 2 липня 2009 року № 2 на суму 518 грн., від 9 вересня 2009 року № 19 на суму 265 грн., від 30 вересня 2009 року № 27 на суму 36 грн.
Відповідно до ст. 3 Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ № 727/98) відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у розмірі 42 відсотків до Пенсійного фонду України.
Таким чином, із сум сплаченого ПП "ПБГ" єдиного податку до Пенсійного фонду України надійшло у 2009 році: за червень - 217,56 грн., за серпень - 111,30 грн., за вересень - 15,12 грн., що не заперечується представником відповідача.
У зв'язку з відсутністю фонду оплати праці працівників, ПП "ПБГ" не нараховувалися та не сплачувалися страхові внески у червні, вересні 2009 року. У липні, серпні 2009 року ПП "ПБГ" нараховано до сплати страхових внесків (ставка 33,2 відсотка) у розмірі 671,64 грн. та 104,58 грн. відповідно, сплачено за липень - 454,08 грн., що підтверджується карткою особового рахунку страхувальника, визнається і не заперечується сторонами.
Частина страхових внесків за липень у розмірі 217,56 грн. та за серпень у розмірі 104,58 грн. не була сплачена ПП "ПБГ", оскільки останній розраховував на зарахування УПФ таких же сум від єдиного податку за червень та серпень 2009 року.
У жовтні 2009 року до картки особового рахунку страхувальника було зараховано 111,30 грн. частки єдиного податку, сплаченого ПП "ПБГ" у серпні 2009 року, яка надійшла до Пенсійного фонду України.
Також, як убачається із картки особового рахунку страхувальника і не заперечувалося сторонами, позивачем були нараховані та сплачені страхові внески (ставка 1-5 відсотків) за липень, серпень 2009 року.
УПФ виставило позивачу вимогу від 3 вересня 2009 року № Ю-844 на суму 217,56 грн. у зв'язку із наявністю у ПП "ПБГ" заборгованості із сплати страхових внесків, яка виникла за липень 2009 року, та вимогу від 5 жовтня 2009 року № Ю-844-2 на суму 322,14 грн. (у тому числі: 217,56 грн. - за липень 2009 року, 104,58 грн. - за серпень 2009 року).
ПП "ПБГ" звернулося до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та УПФ із скаргою від 26 лютого 2009 року № 23 на зазначені вимоги, у якій просила зарахувати суми, сплачені у складі єдиного податку, до особової картки страхувальника та надало відповідні платіжні доручення.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві рішенням від 3 листопада 2009 року № 23187/08 повернуло скаргу ПП "ПБГ" без розгляду.
УПФ рішенням від 4 листопада 2009 року № 18130/08 залишило без змін оскаржувані вимоги, а заяву ПП "ПБГ" без задоволення.
Рішенням від 23 листопада 2009 року № 24667/08 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно повернуло скаргу ПП "ПБГ" без розгляду.
Аналізуючи встановлені факти, суд зазначає, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем склалися з приводу не зарахування УПФ, у рахунок сплати ПП "ПФГ" нарахованих страхових внесків за відповідні звітні періоди, частини сум єдиного податку, що перераховується органами Державного казначейства України на рахунки Пенсійного фонду, та формування і виставлення УПФ вимог про сплату боргу (недоїмки).
Спірні правовідносини регулюються Законами № 1058-IV та № 400/97-ВР, Указом № 727/98, Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та за страхова-ними особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція № 21-1).
Згідно зі ст. 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи і структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахува-ння, обчислення і сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Пунктом 1 ст. 11 Закону № 1058-IV установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних і фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудово-го договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно з п. 1 ст. 14 Закону N 1058-IV страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до ч. 1 ст. 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі п. 6 ч. 2 ст. 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
У ст. 18 Закону № 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом № 400/97-ВР, яким разом із Законом № 1058-IV не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.
Указ № 727/98 регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами п. 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення ст. 6 Указу № 727/98 про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування Закону суперечать і застосуванню не підлягають.
Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлений статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
Статтею 19 Закону № 1058-IV установлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
Відповідно до ч. 13 ст. 20 Закону № 1058-IV суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються у рахунок майбутніх платежів страхових внесків.
Указом № 727/98 уведена спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва.
Статтею 3 Указу № 727/98 передбачено, що суб'єкт підприємницької діяльності-юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:
6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість";
10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Цією ж статтею визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності-юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують 42 відсотки суми єдиного податку до Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 11.17 Інструкції № 21-1 суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування) повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків.
Таким чином, платникам, які обрали спрощену систему оподаткування, органи Пенсійного фонду України здійснюють зарахування коштів, сплачених страхувальниками у складі єдиного податку та перерахованих органами Державного казначейства України до бюджету Пенсійного фонду України, в рахунок сплати страхових внесків на підставі пред'явлених копій платіжних документів про сплату єдиного податку за відповідні періоди. Ця частина сум єдиного або фіксованого податків враховується в Розділі I картки особового рахунку страхувальника як сплачені страхові внески за найманих працівників.
Якщо частина єдиного податку, що спрямована до Пенсійного фонду за звітний місяць, перевищує суму нарахованих до сплати страхових внесків за відповідний звітний місяць, зазначена сума зараховується в рахунок сплати страхових внесків наступних звітних місяців.
Суд уважає, що у контексті наведених положень чинних законодавчих та підзаконних актів, частина єдиного податку, сплаченого ПП "ПБГ" у червні, серпні 2009 року, яка надійшла до УПФ, мала була б бути зарахованою останнім до картки особового рахунку позивача та, у випадку не нарахування страхувальником страхових внесків за ці періоди, урахуватися при сплаті страхових внесків у липні та серпні 2009 року. Натомість таке зарахування здійснено лише щодо частини єдиного податку за серпень 2009 року і при цьому тільки у жовтні 2009 року.
Суд не приймає посилань представника відповідача на лист Пенсійного фонду України від 21 грудня 2005 року № 16515/03-3, оскільки він не має нормативного характеру те не є частиною національного законодавства України.
Враховуючи, що УПФ не зарахувало частину єдиного податку в рахунок сплати майбутніх платежів страхових внесків, сума недоплати дорівнює сумам єдиного податку, які надійшли до УПФ, суд дійшов висновку, що нарахування недоїмки та виставлення вимог є безпідставним.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства, беручи до уваги приписи ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 71 КАС, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ПП "ПБГ" слід задовольнити.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 158-163, 167, 181, 254 КАС, суд
1. Задовольнити адміністративний позов Приватного підприємства "Проектно-будівельна Група".
2. Визнати протиправними вимоги Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва від 3 вересня 2009 року № Ю-844 і від 5 жовтня 2009 року № Ю-844-2.
3. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва зарахувати до картки особового рахунку Приватного підприємства "Проектно-будівельна Група", в рахунок сплати страхових внесків, частину коштів від єдиного податку, що надійшли до Пенсійного фонду згідно платіжних доручень від 2 липня 2009 року № 2, від 9 вересня 2009 року № 19, від 30 вересня 2009 року № 27.
4. Присудити на користь Приватного підприємства "Проектно-будівельна Група" судові витрати (державне мито) у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами встановленими ст.ст. 185-187 КАС. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Згідно із ч. 1 ст. 254 КАС постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС підписана та проголошена судом у судовому засіданні і приєднана до справи. Постанова в повному обсязі складена 5 березня 2010 року.
Суддя Д.А. Костенко