ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
06 квітня 2010 року < Час проголошення > № 2а-1629/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П. при секретарі Манічевій В.В., вирішив у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Громадянина Демократичної Республіки Конго ОСОБА_1
до
про Управління міграційної служби в місті Києві
Скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2
від відповідача: Чирка О. А.
перекладач: ОСОБА_3
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Управління міграційної служби в місті Києві про скасування рішення викладеного в повідомленні № 170 від 26.01.2010 року та зобов'язання відповідача прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання позивачу статусу біженця.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, при винесенні відмови в оформленні документів для вирішення питання про надання позивачу статусу біженця, детально не з'ясовані підстави для оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, не дотримано процедури проведення співбесіди, рішення прийняте відповідачем без вивчення та оцінки всіх необхідних документів та матеріалів щодо ситуації в місті Донго, що знаходиться в провінції Еквадору зокрема та Демократичній Республіці Конго взагалі. Відповідачем, при винесенні оскаржуваного позивачем рішення, не враховані ті обставини, що в Демократичній Республіці Конго є реальна загроза життю та здоров'ю позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.02.2010 р. відкрито провадження у адміністративній справі № 2а-1629/10/2670 та призначено попередній розгляд справи на 18.03.2010 р.
В судовому засіданні 18.03.2010 р. розгляд справи судом відкладався на 06.04.2010 р. у зв'язку з неявкою позивача.
В судовому засіданні 06.04.2010 р. представник позивача та відповідача керуючись ч. 3 ст. 121 КАС України подали письмову заяву про перехід від попереднього розгляду справи до судового розгляду в цей же день.
Відповідач проти позову заперечив повністю, зазначив, що Управлінням міграційної служби в м. Києві повністю дотримані вимоги чинного законодавства, досліджені всі обставини, які мали значення для прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про надання позивачу статусу біженця. Прийняте відповідачем рішення, що викладене в повідомленні № 170 від 26.01.2010 року, є законним та обґрунтованим.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є громадянином Демократичної Республіки Конго. Прибувши на територію України звернувся до Управління міграційної служби України з заявою про надання статусу біженця, у зв'язку з тим, що, з точки зору позивача, реальна загроза переслідувань його через політичні погляди, для нього існувала на час залишення Демократичної Республіки Конго та буде існувати в майбутньому, у разі його повернення.
Управлінням міграційної служби в місті Києві, за наслідками розгляду заяви позивача, винесене повідомлення № 170 про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця від 26.01.2010 року, яким позивачу, відповідно до абз. 6 ст. 12 Закону України «Про біженців»від 21.06.2001 р. №2557-Ш, у зв'язку з очевидною необґрунтованістю заяви, відсутністю умов, передбачених абз. 2 ст. 1 цього Закону, відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про біженців»від 21.06.2001 р. №2557-Ш, біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Згідно з статтею 12 Закону України «Про біженців»від 21.06.2001 р. №2557-Ш у разі прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця орган міграційної служби протягом трьох робочих днів з дня його прийняття надсилає інформацію про прийняте рішення до відповідного органу внутрішніх справ та до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції, а також видає заявникові або його законному представникові письмове повідомлення з викладенням причин відмови і роз'ясненням порядку оскарження такого рішення.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про біженців»від 21.06.2001 р. №2557-Ш, рішення органу міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі про відмову в прийнятті заяви про надання статусу біженця, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця протягом семи робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції, а так само до суду, в установленому законом порядку.
Позивач зазначив, що оскаржуване повідомлення № 170 від 26.01.2010 року є очевидно необґрунтованим, винесеним без вивчення та оцінки всіх необхідних документів та матеріалів щодо ситуації в місті Донго, що знаходиться в провінції Еквадору та Демократичній Республіці Конго, оскільки відповідачем мала бути проведена перевірка фактів переслідування позивача на батьківщині та, відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про біженців»від 21.06.2001 р. №2557-Ш, рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом керівника органу міграційної служби. Після подачі заяви та заповнення анкети, як вказує позивач, з ним провели коротку співбесіду, але детально підстави для оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця не з'ясовували. Також відповідач не вимагав додаткових відомостей від позивача, МЗС України, громадських організацій, дипломатичних установ, тощо.
Статтею 10 Закону України «Про біженців»від 21.06.2001 р. №2557-Ш, встановлено, що статус біженця не надається особі, яка прибула в України з наміром набути статус біженця перебувала в третій безпечній країні, тоді як позивач перед тим, як нелегально перетнути кордон України 25.11.2009 року, біля двох тижнів перебував у Російській Федерації.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про біженців»від 21.06.2001 р. №2557-Ш, особи, що з наміром набути статус біженця намагалися незаконно перетнути або незаконно перетнули кордон України, повинні без зволікань звернутися до відповідного органу міграційної служби через уповноваженого цього органу чи посадову особу Державної прикордонної служби України або органу внутрішніх справ про надання статусу біженця, а також надати посадовим особам Державної прикордонної служби України пояснення про причини незаконного перетину кордону України. Позивачу було видане направлення до Державної прикордонної служби України, яке він проігнорував всупереч вимогам ч. 2 ст. 9 зазначеного закону.
Відповідно до ст.ст. 8 та 13 цього ж закону, в разі відсутності у заявника документів, що посвідчують особу, для встановлення особи заявника органом міграційної служби разом з відповідними органами внутрішніх справ і служби безпеки проводиться ідентифікація особи. У зв'язку з відсутністю документів, що посвідчують особу, заявник отримав направлення на медичний огляд, до Голосіївського РУГУ МВС України в м. Києві для проведення ідентифікації особи, до Державної прикордонної служби для дачі пояснень щодо незаконного перетину кордону, проте заявник дані направлення проігнорував, чим порушив вимоги зазначених статей.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про біженців»від 21.06.2001 р. №2557-Ш, протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви орган міграційної служби проводить співбесіду з заявником, розглядає відомості, наведені в анкеті, та інші документи, вимагає додаткові відомості і приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.
Таку співбесіду з позивачем було проведено 12.01.2010 року, під час неї всі його висловлювання були задокументовані в протоколі співбесіди, під кожною сторінкою якого позивач власноруч поставив підпис. Копія протоколу наявна в матеріалах справи.
Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про біженців»від 21.06.2001 р. №2557-Ш, у разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, повідомленої заявником, необхідності у встановленні справжності і дійсності поданих ним документів, орган міграційної служби має право звертатися з відповідними запитами до органів внутрішніх справ, служби безпеки, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів стосовно особи, заява якої розглядається, але зазначена перевірка здійснюється органами міграційної служби на стадії оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, тоді як позивачеві було відмовлено в оформленні таких документів відповідно до ч. 6 ч. 12 Закону України «Про біженців»від 21.06.2001 р. №2557-Ш.
Позивачем не наведено та не зазначено обґрунтованих та вірогідних обставин, які б свідчили про наявність переслідувань або утисків за ознаками, які б відповідали умовам, визначеним абзацом другим статті 1 Закону України «Про біженців»від 21.06.2001 р. №2557-Ш, в анкеті він вказав, що особисто не належав до партизанів, інформацію про можливість переслідувань він отримав від друзів батька. Заявнику особисту не погрожували та він не мав можливості особисто оцінити ситуацію в місті, отже, заяви про переслідування на політичному підгрунті ґрунтуються на припущеннях заявника.
Відповідачем дотримано процедури оформлення документів для вирішення питання про надання позивачу статусу біженця, встановленої Законом України «Про біженців»від 21.06.2001 р. №2557-Ш.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскаржуване позивачем рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, викладене в повідомленні № 170 від 26.01.2010 року, прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо, а тому вимоги позивача про скасування рішення, викладеного в повідомленні № 170 від 26.01.2010 року задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.П. Васильченко
Постанова складена в повному обсязі та підписана 07.04.2010 року.